21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1253/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
до Приватного підприємства "Дикий Сад"
про врегулювання розбіжностей за договором.
У судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Заливний Я. В. (адвокат).
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У жовтні 2020 року Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - АТ "Миколаївобленерго") звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватного підприємства "Дикий Сад" (далі - ПП "Дикий Сад") про врегулювання розбіжностей за договором від 01.06.2019 № 02/51 з доступу до елементів інфраструктури об'єктів АТ "Миколаївобленерго" шляхом визнання укладеною між сторонами додаткової угоди № 2 до зазначеного договору (з додатками № 1, № 2), у редакції АТ "Миколаївобленерго", викладеній в позовній заяві.
1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.06.2019 між АТ "Миколаївобленерго" та ПП "Дикий Сад" укладено договір № 02/51 з доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, які належать АТ "Миколаївобленерго". На виконання Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та відповідно до положень Методики визначення оплати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 10.12.2018 № 622 (далі - Методика), позивачем було розроблено новий розрахунок періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики, який введено в дію з 01.05.2020, про що було повідомлено відповідача листом від 25.08.2020, до якого долучено проект додаткової угоди № 2 від 01.09.2020, якою запропоновано відповідні зміни. У вересні 2020 року АТ "Миколаївобленерго" отримано від ПП "Дикий Сад" підписану додаткову угоду та протокол розбіжностей від 18.09.2020, за наслідками розгляду яких позивач дійшов висновку, що запропоновані умови додаткової угоди, зазначені у протоколі розбіжностей, не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть бути прийняті позивачем. 01.10.2020 АТ "Миколаївобленерго" направило на адресу ПП "Дикий Сад" протокол розбіжностей, підписаний позивачем, з двома примірниками протоколу узгодження розбіжностей, однак станом на 08.10.2020 позивач не отримав від відповідача підписаний протокол узгодження розбіжностей або повідомлення про незгоду з запропонованим протоколом, у зв'язку з чим звернувся до суду із відповідним позовом.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2021 у справі № 915/1253/20 (суддя Давченко Т. М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; внесено зміни до договору з доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, що належить АТ "Миколаївобленерго" від 01.06.2019 № 02/51 шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 01.09.2020 (з додатками №№ 1, 2) у редакції АТ "Миколаївобленерго".
2.2. Рішення суду арґументовано тим, що матеріали справи не містять доказів ведення АТ "Миколаївобленерго" окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики, а тому, ним правомірно та відповідно до положень частини 7 статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" сформовано та визначено розмір плати за доступ до елементів інфраструктури на рівні, встановленому в Законі, а саме: 14,17 грн з ПДВ за одну опору лінії електропередачі на місяць, яку і запропоновано позивачем відповідачу в проекті додаткової угоди № 2 та додатку № 2 до договору № 02/51.
Місцевий суд зазначив, що посилання відповідача на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 26.07.2013 № 1031 "Про затвердження Порядку розподілу активів, витрат та доходів між видами діяльності ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами" є помилковим, оскільки АТ "Миколаївобленерго" здійснює діяльність з розподілу електричної енергії. Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачем дотримано 20 денний строк, передбачений частиною 5 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (Савицький Я. Ф. - головуючий, судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2021 у справі № 915/1253/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована аналізом положень статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", пункт 46, 47 Правил надання доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики, Методики, який дає підстави здійснити висновок, що періодична плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу встановлюється виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об'єкта доступу на утримання елементів, пов'язаних з наданим доступом. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з Методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону. Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності додаткових витрат позивача на експлуатацію 1 км ПЛ 0,4кВ, наявність яких відповідно до вимог статті 17 Закону є обов'язковою для визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики.
При цьому запропонувавши відповідачу плату за доступ до об'єкта інфраструктури на рівні 11,81 грн без ПДВ (14,17 грн з ПДВ) за одну опору на місяць відповідно до положень частини 7 статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", АТ "Миколаївобленерго" посилалося на те, що не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики. Апеляційний господарський суд зазначив, що не вбачає підстав для розрахунку ціни договору на підставі зазначеної норми, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що чинним законодавством передбачена відсутність обов'язку позивача вести облік відповідних витрат.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що наказ АТ "Миколаївобленерго" від 27.04.2020 № 309 "Про визначення розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики" є внутрішнім документом позивача та не носить загальнообов'язкового характеру, а тому не може бути підставою для зобов'язання відповідача вносити плату у визначеному позивачем розмірі.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок плати не відповідає вищевикладеним нормам законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для викладення пункту 2.1 та додатку № 2 до договору з доступу до лементів інфраструктури об'єктів АТ "Миколаївобленерго" від 01.06.2020 № 02/51 у редакції позивача та задоволення відповідних вимог останнього, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 915/1253/20, АТ "Миколаївобленерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2021 залишити без змін.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, а саме положення статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та Методики, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 920/410/19.
3.4. ПП "Дикий Сад" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження на підставі положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, відмовити у задоволенні касаційного скарги у повному обсязі, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 905/2196/20 залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач також просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 204,00 грн.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 01.06.2019 між АТ "Миколаївобленерго" (власник мереж) та ПП "Дикий сад" (замовник) було укладено договір з доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, що належить АТ "Миколаївобленерго" № 02/51 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник замовляє та оплачує, а власник мереж надає право доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій відповідно до погодженої власником мереж проектної документації на доступ, розробленої згідно із технічними умовами з доступу. (Код згідно ДКПП - 35.13. - послуги по використанню опор повітряних ліній електропередавання сумісної підвіски проводів).
У відповідності до п. 2.1 договору ціна договору становить 5 015,18 грн з ПДВ на місяць користування, згідно розрахунку договірної ціпи (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору.
Додатком № 2 Розрахунок договірної ціни сторони погодили вартість використання опор повітряних ліній електропередачі 0,4-10 кВ для сумісного підвісу проводів в розмірі 6,52 грн (без ПДВ) за одну опору.
Договір з додатками підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом одного року.
Згідно пункту 7.2 договору у випадку, якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору від будь-якої із сторін не надійде письмової пропозиції про його розірвання, то договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.
Додатком № 1 до договору є Акт узгодження довжини сумісного підвісу між АТ "Миколаївобленерго" та ПП "Дикий сад".
У подальшому сторонами укладено до договору додаткову угоду від 02.01.2020 № 1 з додатками в новій редакції, якими погоджено збільшення кількості опор, а також збільшення ціни договору.
Так, відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 1) ціна договору становить 7 620,58 грн з ПДВ за місяць користування, згідно розрахунку договірної ціни (Додаток № 4), що є невід'ємною частиною цього договору.
Така ж ціна указана в додатку № 4, в якому також указано кількість опор - 974.
Наказом від 18.12.2018 № 1076 затверджено Порядок надання доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики, що належить, АТ "Миколаївобленерго", яким встановлена нова форма договору з доступу до елементів інфраструктури.
На виконання вимог Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та у відповідності до Методики, позивачем розроблено та затверджено новий розрахунок періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури, який наказом від 27.04.2020 № 309 введено в дію з 01.05.2020.
08.05.2020 АТ "Миколаївобленерго" направлено на адресу ПП "Дикий Сад" лист від 08.05.2020 № 01/24-3670, в якому позивач, з посиланням на пункт 7.2 договору, повідомив відповідача про розірвання договору з 01.06.2020. Підставою зазначено зміну розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики з 01.05.2020 відповідно до вимог законодавства.
Одночасно позивачем направлено ПП "Дикий Сад" новий проект договору з доступу до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики, що належать АТ "Миколаївобленерго", та викладено в листі прохання підписати указаний проект та повернути на адресу позивача у строки, передбачені статтею 188 ГК України, але не пізніше 01.06.2020.
Відповідач у листі від 29.05.2020 № 290501 зазначив, що ПП "Дикий Сад" не надає згоду на розірвання договору, проте, не заперечує проти викладення умов цього договору в новій редакції за умови відповідності цих умов вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідач просив АТ "Миколаївобленерго" надати документально підтверджений розрахунок періодичної плати, виконаний на підставі Методики.
Листом від 18.06.2020 № 01/24-4573 АТ "Миколаївобленерго" проінформовано ПП "Дикий Сад" щодо правових та економічних підстав розрахунку періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури.
Листом від 27.07.2020 № 01/24-5747 позивач повідомив ПП "Дикий Сад" про те, що AT "Миколаївобленерго" окремий облік витрат на елементи інфраструктури електроенергетики не ведеться.
25.08.2020 позивачем направлено відповідачу лист № 01/24-6509 з проектом додаткової угоди від 01.09.2020 № 2 до договору з додатками для розгляду запропонованих позивачем наступних змін у договорі:
1) пункт 2.1. договору викласти у новій редакції: Ціна Договору складає 11 502,94 грн (одинадцять тисяч п'ятсот дві грн 94 коп), окрім цього 20 % ПДВ у сумі 2 300,59 грн (дві тисячі триста грн 59 коп), всього з ПДВ 13 803,53 грн (тринадцять тисяч вісімсот три грн 53 коп) на місяць користування, згідно розрахунку розміру щомісячної плати за доступ до елементі в інфраструктури об'єктів AT" Миколаївобленерго" (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього Договору;
2) викласти додаток № 1 Перелік елементів інфраструктури об'єктів AT "Миколаївобленерго" наданих для доступу в редакції цієї додаткової угоди;
3) додаток № 3 Акт узгодження довжини сумісного підвісу та Додаток № 4 Розрахунок договірної ціни до договору вважати таким, що втратив чинність з моменту підписання сторонами цієї угоди.
Додатками до додаткової угоди № 2 є додаток № 1 Перелік елементів інфраструктури об'єктів AT "Миколаївобленерго" наданих для доступу та додаток № 2 Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів AT "Миколаївобленерго", згідно якого: розмір щомісячної плати за доступ до елементу електроенергетики (з ПДВ) складає 14,17 грн; розмір щомісячної плати по договору (за всі опори в кількості 974 шт) - 13 803, 53 грн з ПДВ.
18.09.2020 за вих. № 1809-01 ПП "Дикий Сад" направило на адресу АТ "Миколаївобленерго" примірник із підписаною додатковою угодою № 2 від 01.09.2020 та підписаними додатками із протоколом розбіжностей від 18.09.2020.
Відповідно до протоколу розбіжностей від 18.09.2020, відповідач не погодився лише з розміром плати та виклав спірні пункти договору у наступній редакції:
1) пункт 2.1 договору викласти наступним чином: Ціна договору складає 7 753,04 грн (Сім тисяч сімсот п'ятдесят три грн 04 коп), окрім цього 20 % ПДВ у сумі 1 550,61 грн (Одна тисяча п'ятсот п'ятдесят грн 61 коп), всього з ПДВ 9 303,65 грн (Дев'ять тисяч триста три грн 65 коп) на місяць користування, згідно розрахунку розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів AТ "Миколаївобленерго" (Додаток №2), що є невід'ємною частиною цього Договору;
2) у додатку №2 до договору в графі 3 Розмір щомісячної плати за доступ до елементу електроенергетики (з ПДВ): вказати 9,552;
3) у додатку № 2 до договору вказати: Сторони дійшли згоди, що розрахунок щомісячної плати за доступ по Договору становить 7 753,04 грн (сім тисяч сімсот п'ятдесят три грн 04 коп), окрім цього 20 % ПДВ у сумі 1 550,61 грн (Одна тисяча п'ятсот п'ятдесят грн 61 коп), всього з ПДВ 9 303,65 грн (Дев'ять тисяч триста три грн 65 коп) на місяць;
4) у додатку № 2 до договору в графі Ціна без ПДВ, грн вказати 7,96;
5) у додатку № 2 до договору в графі Сума, грн (за місяць) вказати 7 753,04;
6) у додатку № 2 до договору в графі Сума вказати 7 753,04;
7) у додатку № 2 до договору в графі ПДВ вказати 1 550,61;
8) у додатку № 2 до договору в графі Разом з ПДВ вказати 9 303,65.
01.10.2020 листом за № 01/24-7516 АТ "Миколаївобленерго" повідомило ПП "Дикий Сад", що запропоновані умови договору, зазначені у протоколу розбіжностей від 18.09.2020, не відповідають вимогам діючого законодавства України та не можуть бути прийняті товариством.
Посилаючись на положення пункту 7.2 договору, статтю 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та Закону України "Про Державний бюджет України" на 2020 рік позивач у листі зазначив, що граничний розмір плати за одну опору лінії електропередач на місяць для замовника у 2020 році має становити 14,17 грн з ПДВ, виходячи із розрахунку: 4 723 грн х 0,3 %=14,17 грн з 20 % ПДВ, а без ПДВ 11,81 грн.
Згідно додатку № 2 до договору розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів АТ "Миколаївобленерго" вартість доступу до елементів інфраструктури об'єктів АТ "Миколаївобленерго" складає 11,81 грн без ПДВ, що відповідає вимогам діючого законодавства. Розрахунок договірної ціни договору від 01.06.2020 № 02/518 складає: 974 (опор повітряних ліній електропередачі) * 11,81 (ціна за використання однієї опори без ПДВ) = 11 502,94 грн, окрім цього ПДВ 2 300,59 грн, разом з ПДВ 13 803,53 грн.
Зазначеним листом АТ "Миколаївобленерго" направило ПП "Дикий Сад" для розгляду та підписання протокол узгодження розбіжностей між АТ "Миколаївобленерго" та ПП "Дикий Сад" від 01.10.2010 до Протоколу розбіжностей від 18.09.2020 до договору з проханням надати підписаний протокол або повідомити про незгоду з запропонованим протоколом до 08.10.2020.
Як вбачається зі змісту протоколу узгодження розбіжностей від 01.10.2020, позивач фактично наполягає на погодженні первісно запропонованих умов додаткової угоди та додатків до неї.
Однак, станом на 09.10.2020 позивач не отримав у відповідь підписаний протокол узгодження розбіжностей або незгоду з запропонованим протоколом, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду із позовом у цій справі.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Закон України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 14 цього Закону власник інфраструктури об'єкта доступу має право визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом.
Договір з доступу має містити такі істотні умови як розмір плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу (пункт 4 частини 6 статті 16 вказаного Закону).
Особливості визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначаються статтею 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".
Частиною 1 статті 17 цього Закону передбачено, що плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу може складатися з одноразової та/або періодичної плати.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об'єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об'єкта доступу, пов'язаних з наданим доступом.
Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону (частина 4).
Розділом ІІІ Методики врегульовано порядок формування періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики.
Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Методики формування періодичної плати замовника за доступ до інфраструктури об'єкта електроенергетики включає визначення вартості доступу замовника до однієї одиниці (одного елемента) цієї інфраструктури, до якої (якого) застосовується коефіцієнт ускладнення робіт з експлуатації однієї одиниці (одного елемента) електроенергетичної інфраструктури у зв'язку із забезпеченням доступу до неї.
Відповідно до пункту 2-4 розділу ІІІ Методики визначення вартості доступу до однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури здійснюється для ПЛ або ПЛІ кожного класу напруги.
Визначена вартість доступу до однієї одиниці (опори) застосовується при визначенні плати за доступ до конструктивних елементів ТП, РП у разі їх використання для зовнішнього розміщення технічних засобів телекомунікацій.
Вартість експлуатації однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури електроенергетики визначається на підставі нормованих обсягів робіт та витрат на ці роботи.
Вартість експлуатації однієї опори ПЛ, ПЛІ визначається на підставі нормованих обсягів робіт на 1 км лінії та витрат на ці роботи як частка загальних витрат на 1 км відносно нормованої (розрахункової) кількості опор.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Методики, у разі якщо власник (володілець) інфраструктури об'єкта електроенергетики відповідно до вимог чинного законодавства України не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики, періодична плата визначається відповідно до розміру, встановленого частиною сьомою статті 17 Закону.
Пунктами 6-7 розділу ІІІ Методики передбачено, що періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об'єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, пов'язаних з наданим доступом.
З вказаних положень випливає, що періодична плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу встановлюється виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об'єкта доступу на утримання елементів, пов'язаних з наданим доступом.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 у справі № 915/1162/20.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності додаткових витрат позивача на експлуатацію 1 км ПЛ 0,4кВ, існування яких відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" є обов'язковим для визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що запропонувавши відповідачу плату за доступ до об'єкта інфраструктури на рівні 11,81 грн без ПДВ (14,17 грн з ПДВ) за одну опору на місяць відповідно до положень частини 7 статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", АТ "Миколаївобленерго" посилалося на те, що не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення додаткових витрат для власника інфраструктури об'єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об'єкта доступу, пов'язаних з наданим доступом, Верховний Суд вважає цілком обґрунтованим та законним висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для внесення змін до договору шляхом збільшення розміру періодичної плати.
Також суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що наказ АТ "Миколаївобленерго" від 27.04.2020 № 309 "Про визначення розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики АТ "Миколаївобленерго"" є внутрішнім документом позивача та не носить загальнообов'язкового характеру, а тому не може бути підставою для зобов'язання відповідача вносити плату у визначеному позивачем розмірі.
Доводи скаржника щодо неправильного застосування положень статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", якою урегульовано особливості визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу та Методики, а також неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 920/410/19, колегія суддів відхиляє, оскільки у справі № 920/410/19 судами встановлено, що на підтвердження наявності додаткових витрат на експлуатацію 1 км ПЛ 0,4кВ позивачем до матеріалів справи долучено відповідні розрахунки та відомості.
У той час, як у справі № 915/1253/20, що переглядається такі рахунки та відомості відсутні, що й стало підставою для відмови в позові. Тому аргументи скаржника, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
7.2. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 204,00 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
У матеріалах справи № 915/1253/20, рішення в якій переглядаються, наявний договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.11.2020 у справі № 915/1253/20 з врегулювання спірних правовідносин, що склалися між ПП "Дикий Сад" та АТ "Миколаївобленерго", відповідно до пункту якого вартість послуг адвоката, що надаються, погоджена сторонами у розмірі 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи, що станом на дату укладення договору становить 1 051,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що у відзиві на касаційну скаргу, відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката понесені в суді касаційної інстанції у сумі 4 204,00 грн.
На підтвердження понесення судових витрат ПП "Дикий Сад" надано акт № АП-0032 приймання-передачі наданих послуг на суму 4 204,00 грн, зокрема підготовка відзиву на касаційну скаргу АТ "Миколаївобленерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 915/1253/20 та заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції 4 год.
Також, відповідачем до відзиву на касаційну скаргу додано платіжне доручення від 30.11.2021 № 6285 на суму 4 204,00 грн на підтвердження перерахування грошових коштів на адвокатські послуги за складання та подання до господарського суду касаційної скарги у справі № 915/1253/20 згідно рах. № 19/21 від 29.11.2021, які і просив покласти на позивача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 ГПК України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Положеннями статті 128 ГПК України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Таке заперечення від відповідача не надійшло, а відсутність клопотання сторони про зменшення витрат на професійну правову допомогу виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 904/65/18.
Згідно зі статтею 129 ГПК України, зокрема, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, ураховуючи фактичне понесення позивачем витрат у сумі 4 204,00 грн, пов'язаних із розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, які узгодженні між ПП "Дикий Сад" та адвокатом Ремешевським Є. А. в акті приймання-передачі наданих послуг № АП-0032, що підтверджено платіжним дорученням від 30.11.2021 № 6285, відсутність заперечення з боку позивача щодо заявленого розміру адвокатських витрат, судова колегія вважає, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката понесені під час касаційного перегляду справи у сумі 4 204,00 грн.
Керуючись статтями 126, 128 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" залишити без задоволення.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 915/1253/20 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (код ЄДРПОУ 23399393, адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40) на користь Приватного підприємства "Дикий Сад" (код ЄДРПОУ 22426550, адреса: 54029, м. Миколаїв, пр. Центральний, 54, кв. 4) витрати на професійну правничу допомогу адвоката понесені під час касаційного перегляду справи у сумі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).
Видачу судового наказу доручити Господарському суду Миколаївської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
О. В. Случ