23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/460/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» - не з'явився,
відповідача - Служби автомобільний доріг у Донецькій області - Мітасьова О.В. (в порядку самопредставництва),
розглядаючи заяву Служби автомобільний доріг у Донецькій області
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
у справі № 905/460/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (далі - Товариство, позивач)
до Служби автомобільний доріг у Донецькій області (далі - Служба, відповідач)
про стягнення 3% річних у сумі 1 159 465,63 грн. інфляційних втрат у сумі 1 637 079,90 грн.
Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Служби про стягнення 3% річних у сумі 1 159 465,63 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 637 079,90 грн., всього 2 796 545,53грн.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі № 905/2837/17 зі Служби на користь Товариства стягнуто заборгованість з оплати виконаних робіт за договором від 25.06.2013 № 2-64 в розмірі 16 032 922,80 грн., а також 1764 500,02 грн. - 3% річних, 18 837 270,68 грн. інфляційних втрат. Зазначене судове рішення станом на час звернення позивача з даним позовом до суду виконано Службою частково, у зв'язку з чим у Товариства виникло право на стягнення річних та інфляційних, нарахованих на суму основного боргу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2021 у справі № 905/460/21 позов задоволено частково; стягнуто зі Служби на користь Товариства 3% річних у сумі 1 154 055,76 грн., інфляційні втрати у сумі 1637079,90 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 рішення суду першої інстанції зі справи № 905/460/21 залишено без змін.
Служба звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила Верховний Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій та залишити позов без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 02.12.2021 касаційну скаргу Служби задоволено, рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 905/460/21 скасовано, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» до Служби автомобільний доріг у Донецькій області про стягнення 3% річних у сумі 1 159 465,63 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 637 079,90 грн. залишено без розгляду.
Служба 10.12.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулася до Касаційного господарського суду із заявою про розподіл судових витрат у справі № 905/460/21.
В зазначеній заяві про розподіл судових витрат Служба вказує про те, що при винесенні постанови від 02.12.2021 Касаційним господарським судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат. При цьому, зазначає, що при поданні Службою апеляційної скарги, останньою сплачено судовий збір у розмірі 62 922,30 грн на підтвердження чого надає копію платіжного доручення від 18.06.2021 № 4105. Також, при поданні Службою касаційної скарги останньою сплачено судовий збір у розмірі 83 896,40 грн. на підтвердження чого надає копію платіжного доручення від 04.10.2021 № 4573. Крім того вказує, що судом першої інстанції покладено на Службу витрати зі сплати судового збору в розмірі 41 867,03 грн. у зв'язку з частковим задоволенням позову Товариства. Оскільки постановою Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 905/460/21 касаційну скаргу задоволено повністю, скасовано судові рішення попередніх судових інстанцій, а позов Товариства залишено без розгляду, Служба просить Суд вирішити питання розподілу судових витрат у даній справі.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною третьою статті 244 вказаного Кодексу унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З огляду на викладене, ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у відкритому судовому засіданні на 23.12.2021.
23.12.2021 представник відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 21.12.2021.
Досліджуючи питання розподілу судових витрат при залишенні позову без розгляду, Суд встановив, що в постановах Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 925/312/19, від 01.09.2020 у справі № 922/1546/18 Верховний Суд, залишаючи позов без розгляду, з посиланням на частину чотирнадцяту статті 129 ГПК України зазначив про те, що розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки суд касаційної інстанції не змінює оскаржуваних судових рішень та не ухвалює нового рішення.
Водночас колегія суддів у справі № 905/460/21 вважає за необхідне відступити від зазначених висновків в частині розподілу судового збору у зв'язку з залишенням позову без розгляду, з огляду на таке.
За приписами частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правила розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України унормовано таким чином - судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стаття 130 ГПК України (Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) встановлює:
1. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
2. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
3. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
4. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
5. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
6. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Можливість відшкодування судом витрат відповідача за рахунок позивача вбачається також із змісту частини сьомої статті 125 ГПК України, яка передбачає, що у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження чи залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково в порядку, передбаченому статтями 129, 130 цього Кодексу.
Частина третя статті 129 ГПК України передбачає компенсацію за рахунок держави судового збору сплаченого відповідачем у разі залишення без розгляду позову позивача лише у випадку, якщо позивача звільнено від сплати судового збору.
Сукупний правовий аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачений ГПК України та має здійснюватися судом, в тому числі за результатами касаційного розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Як унормовано частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів, яка розглядає справу № 905/460/21 вважає за необхідне відступити від висновків, які викладені у постановах Касаційного господарського суду у справі № 925/312/19 та у справі № 922/1546/18 щодо застосування приписів статті 129 ГПК України (в частині розподілу судових витрат при залишенні позову без розгляду) та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, справа № 905/460/21 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд
Справу № 905/460/21 разом із заявою Служби автомобільний доріг у Донецькій області про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 905/460/21 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова