24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 910/20850/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство",
на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021
за позовом приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Бродецької філії
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними пунктів рішення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство",
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (далі - ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", третя особа відповідача, скаржник) звернулося 14.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 (повний текст постанови виготовлено 24.11.2021) зі справи № 910/20850/20; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга третьої особи відповідача не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду від 06.04.2021 та постанова апеляційного господарського суду від 02.09.2021.
Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Так, поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направленням справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що єдиною підставою касаційного оскарження спірних судових актів ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Однак скаржником не наводиться відповідної норми (норм) права, яка (які) не містить такого висновку та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 917/1983/19.
До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосування норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення стороною обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. А зазначені вище підстави для звернення з касаційною скаргою містять певні недоліки, які підлягають усуненню.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання (2020 рік) даної позовної заяви) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 102 грн.
Позов у справі № 910/20850/20 подано 29.12.2020 про визнання недійсними пунктів рішення Антимонопольного комітету України від 22.10.2020 № 32-р/тк.
Рішенням місцевого суду від 06.04.2021, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 02.09.2021, позов задоволено у повному обсязі. Скаржник оскаржує судові акти в повному обсязі, а тому предметом касаційного розгляду є одна немайнова вимога.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги, мав бути сплачений судовий збір за одну немайнову вимогу, що складає 4 204 грн (2 102 грн (за 1 немайнову вимогу) х 200%).
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Суд касаційної інстанції зазначає, що ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 4 204 грн, за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 зі справи № 910/20850/20 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк