23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/269/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Сазанов Є.В. (довіреність від 03.08.2021 б/н)
відповідача - Данилов К.О. (витяг з ЄДРЮО)
третьої особи - Гнатенко О.А. (ордер від 29.11.2021 №АІ1168892)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Україна"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 №61-р/тк,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Україна" (далі - ТОВ "Корум Україна", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить суд:
- визнати недійсним пункт 1 резолютивної частини рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 №61-р/тк (далі - рішення АМК України) в частині, що стосується ТОВ "Корум Україна", - вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015:43122000-4 - Врубові машини для добування вугілля чи гірських порід (Торги №1, лот №1, лот №2), проведених Державним підприємством "Львіввугілля" (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-06-30-001927-b);
- визнати недійсним пункт 2 резолютивної частини рішення АМК України;
- визнати недійсним пункт 4 резолютивної частини рішення АМК України в частині, що стосується ТОВ "Корум Україна", з вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015:42417000-2 - Елеватори та конвеєри (Торги №2), проведених державним підприємством "Львіввугілля" (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UА-2017-07-18-000176-а);
- визнати недійсним пункт 5 резолютивної частини рішення АМК України;
- визнати недійсним пункт 7 резолютивної частини рішення АМК України в частині, що стосується ТОВ "Корум Україна", з вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015:43122000-4 - Врубові машини для добування вугілля чи гірських порід (Торги №3, лот №1, лот №2, лот №3, лот №4), проведених державним підприємством "Львіввугілля" (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UА-2017-09-28-001474-с);
- визнати недійсним пункт 8 резолютивної частини рішення АМК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним судом в частині, яка стосується прав та обов'язків позивача, в зв'язку з: невідповідністю висновків, викладених Антимонопольним комітетом України (далі - АМК України) у рішенні, обставинам справи; недоведенням АМК України обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповним з'ясуванням відповідачем обставин, які мають значення для справи; порушенням АМК України норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2020 (суддя Смирнова Ю.М.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (колегія суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г., Суліма В.В.) рішення господарського міста Києва залишено без змін.
ТОВ "Корум Україна", не погоджуючись з даними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" та призначено її до розгляду на 09.12.2021.
У відзиві на касаційну скаргу АМУ доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій; також просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача; у випадку розгляду касаційної скарги по суті її доводів та вимог, відмовити у її задоволенні.
ПАТ "НВК "Гірничі машини" у своїх поясненнях на касаційну скаргу погоджується з доводами, викладеними в ній, та просить її задовольнити.
ТОВ "Корум Україна" надало свої письмові пояснення.
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2021 задоволено клопотання ТОВ "Корум Україна" про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 23.12.2021.
З касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та 13.09.2017 у справі №923/682/16.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/13451/20 та від 28.10.2021 у справі №910/20229/20.
Так, тимчасовою адміністративною колегією АМК України за результатами розгляду справи №3-01-101/2017 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" 15.10.2019 прийнято рішення, яким:
1) визнано, що ТОВ "Корум Україна" та ПАТ "НВК "Гірничі Машини" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015:43122000-4 - Врубові машини для добування вугілля чи гірських порід (Торги №1, лот №1, лот №2), проведених державним підприємством "Львіввугілля" (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro UA-2017-06-30-001927-b);
2) за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ "Корум Україна" у розмірі 15 645 115, 00 грн;
3) за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ПАТ "НВК "Гірничі Машини" у розмірі 1 106 200,00 грн;
4) визнано, що ТОВ "Корум Україна" та ПАТ "НВК "Гірничі Машини" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015:42417000-2 - Елеватори та конвеєри (торги №2), проведених державним підприємством "Львіввугілля" (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro UA-2017-07-18000176-а);
5) за порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ "Корум Україна" у розмірі 87 933 00,00 грн;
6) за порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ПАТ "НВК "Гірничі Машини" у розмірі 1 106 200,00 грн;
7) визнано, що ТОВ "Корум Україна" та ПАТ "НВК "Гірничі Машини" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015:43122000-4 - Врубові машини для добування вугілля чи гірських порід (Торги №3, лот №1, лот №2, лот №3, лот №4), проведених державним підприємством "Львіввугілля" (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro UA-2017-09-28-001474-с);
8) за порушення, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ "Корум Україна" у розмірі 28 727 497,00 грн;
9) за порушення, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ПАТ "НВК "Гірничі Машини" у розмірі 1 106 200,00 грн.
У спірному рішенні містяться висновки про узгоджену поведінку ТОВ "Корум Україна" та ПАТ "НВК "Гірничі Машини", що стосується спотворення результатів вищевказаних торгів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що тимчасова адміністративна колегія АМК України ухвалила оскаржуване рішення, виходячи із усієї сукупності встановлених обставин та доказів на підтвердження того чи іншого факту. Регулятор виходив, зокрема, з такого:
- пов'язаність ТОВ "Корум Україна" та АТ "НВК "Гірничі машини" (ТОВ "Корум Україна" входить до машинобудівного холдингу "Corum Group", до якого входять, зокрема, ТОВ "Корум Майнінг", ТОВ "Корум Сорс", ТОВ "Корум Репеїр", ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод", АТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", ПАТ "Систем кепітал менеджмент" ТОВ "Корум Груп"; фізична особа, яка перебувала у трудових відносинах із суб'єктами господарювання, які пов'язані з ТОВ "Корум Україна", одночасно була кінцевим бенефіціарним власником (контролером) АТ "НВК "Гірничі Машини";
- наявність спільних працівників (ТОВ "Корум Україна" і АТ "НВК "Гірничі Машини" на час проведення Торгів № 1 - 3 мали спільних працівників);
- отримання поштової кореспонденції (отримання кореспонденції ТОВ "Корум Україна" та АТ "НВК "Гірничі Машини" уповноваженими працівниками, які перебувають у трудових відносинах із суб'єктами господарювання, які пов'язані з ТОВ "Корум Україна", було системним);
- спільні засоби зв'язку (АТ"НВК "Гірничі Машини" використовувало номери мобільних телефонів, які до цього використовували товариства, пов'язані з ТОВ "Корум Україна", АТ "НВК "Гірничі Машини" здійснювало надсилання фінансової звітності з IP-адрес та електронних скриньок осіб, пов'язаних з ТОВ "Корум Україна");
- наявність господарських відносин (матеріалами справи підтверджено факт наявності тривалих господарських відносин між ТОВ "Корум Україна" та АТ "НВК "Гірничі Машини");
- надання поворотної та безповоротної фінансової допомоги (укладення між ТОВ "Корум Україна" та АТ "НВК "Гірничі Машини" договорів про надання поворотної та безповоротної фінансової допомоги, зокрема, безповоротної фінансової допомоги на 130 000 000, 00 грн під час проведення торгів);
- схожість в оформленні документів (подані документи мають однакові назви; дати створення документів співпадають; деякі з поданих довідок є ідентичними, і містять дані, які не вимагалися замовником).
Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги ТОВ "Корум Україна" про неврахування судами попередніх інстанцій судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеної у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/13451/20 та від 28.10.2021 у справі №910/20229/20, оскільки: встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, а також у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/13451/20 та від 28.10.2021 у справі №910/20229/20 хоча і були прийняті за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі №910/269/20, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначені справи № 910/13451/20, №910/20229/20 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі, з огляду на принцип диспозитивності, визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи; містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними.
Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, враховуючи клопотання відповідача про закриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Корум Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі № 910/269/20.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі № 910/269/20 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко