24 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/20566/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" (далі - ТОВ "Будекосервіс", скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021
у справі № 910/20566/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал")
до ТОВ "Будекосервіс"
про стягнення 180 602,52 грн,
та за зустрічним позовом ТОВ "Будекосервіс"
до ПрАТ "АК "Київводоканал"
про визнання незаконними дій,
ТОВ "Будекосервіс" 09.12.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 (дата складення повного тексту постанови 15.11.2021) у справі № 910/20566/20; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/20566/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує, зокрема постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, повний текст якої складений- 15.11.2021, а отже останній день оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України з урахуванням вихідних днів, припадає на 06.12.2021.
Натомість касаційну скаргу скаржником надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 09.12.2021, що підтверджується відміткою "Укрпошта Експрес" на поштовому конверті.
Отже, касаційна скарга ТОВ "Будекосервіс" подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його відновлення.
Водночас поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності клопотання про поновлення цього строку та обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі щодо отримання копії оскаржуваної постанови 19.11.2021 та надання копії поштового конверту Північного апеляційного господарського суду з відповідним трек-номером та інформацією про відстеження даного листа на сайті http://ukrposhta.ua не передбачає автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення за відсутності відповідного клопотання (заяви).
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Окрім цього, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, підставами касаційного оскарження судових рішень у даній справі скаржник визначає пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ "Будекосервіс" у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 914/2642/17 та від 05.06.2020 у справі № 920/528/19.
Із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник оскаржує судові рішення у даній справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, оскільки судами попередніх інстанцій не були досліджені зібрані у справі докази.
Водночас, касаційна скарга в частині визначеної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що з огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Водночас посилання у касаційній скарзі не врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 914/2642/17 та від 05.06.2020 у справі № 920/528/19 не можна вважати належним обґрунтуванням такої невідповідності, оскільки в порушення приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник не зазначає самих висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах сформульованих у вище наведених постановах та не зазначає про застосування якої саме норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах зроблено висновки у цих постановах, що не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях у даній справі, а також в чому саме полягає її порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.
Лише посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, без зазначення правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та самої норми права, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні, не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Таким чином, скаржнику в частині доводів касаційної скарги щодо не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 914/2642/17 та від 05.06.2020 у справі № 920/528/19 треба чітко визначити підставу касаційного оскарження судового рішення, як того вимагають положення пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На час подання позовної заяви, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Приписами частини п'ятої статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред'явлення відповідного позову. Об'єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги, є саме позовна заява, зустрічна позовна заява, а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об'єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).
Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.
У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Як було зазначено вище, у поданій касаційній скарзі ТОВ "Будекосервіс"", зокрема просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/20566/20; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/20566/20, зокрема первісний позов ПрАТ "АК "Київводоканал" до ТОВ "Будекосервіс" про стягнення 180 602,52 грн задоволено; присуджено до стягнення з ТОВ "Будекосервіс" на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" 180 602,52 грн грошових коштів за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та 2 709,04 грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Будекосервіс" до ПрАТ "АК "Київводоканал" про визнання незаконними дій відмовлено повністю; cудові витрати, пов'язані з розглядом зустрічної позовної заяви, покладено на ТОВ "Будекосервіс".
Предметом позову у цій справі є:
за первісною позовною заявою, зокрема:
- стягнення грошових коштів у розмірі 180 602,52 грн за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин;
за зустрічною позовною заявою, зокрема:
- визнання незаконними дій ПрАТ "АК "Київводоканал" по відбору проби на аналіз від 18.09.2020 та дій по донарахуванню суми за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно рахунку № 06010868 від 12.10.2020.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги, що скаржник оскаржує судові рішення за результатом розгляду первісного та зустрічного позовів, на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 622,08 грн [5418,08 грн за первісний позов (180 602,52 грн х 1,5% = 2 709,04 грн х 200% = 5418,08 грн) та за зустрічний позов 4204,00 грн (2 102,00 грн х 1 вимогу немайнового характеру = 4 204,00 грн)].
Натомість до касаційної скарги ТОВ "Будекосервіс" додано платіжне доручення № 380 від 07.12.2021, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 5418,08 грн, тобто в меншому, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір".
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору у розмірі 4204,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Будекосервіс" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/20566/20 з наведенням підстав для поновлення строку.
2) касаційної скарги в новій редакції з зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі.
3) документа на підтвердження сплати (доплати) судового збору у розмірі 4204,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків в частині надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.202 у справі № 910/20566/20 з наведенням підстав для поновлення строку протягом установленого строку матиме наслідком відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Також Суд звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання касаційної скарги в новій редакції з зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі та документа на підтвердження сплати (доплати) судового збору у розмірі 4204,00 грн протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/20566/20 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або повернуто касаційну скаргу на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова