24 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія?
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі
за позовом Національного банку України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія?,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство ?Комерційний банк ?Фінансова ініціатива?,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2018 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія", в якій в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Фінансова ініціатива" перед Національним банком України за Кредитним договором №16/05-08/СТ від 21.05.2008 в загальній сумі 142 618 904,11 грн, з яких: 200 000 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 19 413 698,63 грн - заборгованість по процентам, просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечними договорами від 01.07.2010, укладеними між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
В ході провадження у справі ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.01.2020.
08.01.2020 ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" подало позовну заяву в порядку ст. 49 ГПК із вимогами залучити останнє до участі у справі №909/466/18 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та визнати припиненими іпотечний договір від 01.07.2010 (зі змінами та доповненнями), укладений між НБУ та ТОВ "Карпатська нафтова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., за реєстровим номером 1545, яким забезпечено вимоги, що випливають з кредитного договору № 16/05-08/СТ від 21.05.2008, іпотечний договір від 01.07.2010 (зі змінами та доповненнями), укладений НБУ та ТОВ "Карпатська нафтова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., за реєстровим номером 1547, яким забезпечено вимоги, що випливають з кредитного договору №16/05-08/СТ від 21.05.2008, іпотечний договір від 01.07.2010 (зі змінами та доповненнями), укладений НБУ та ТОВ "Карпатська нафтова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., за реєстровим номером 1549, яким забезпечено вимоги, що випливають з кредитного договору № 16/05-08/СТ від 21.05.2008.
Зокрема, ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" у позовній заяві стверджує, що є учасником ТОВ "Карпатська нафтова компанія". Разом з тим, згідно умов кредитного договору №16/05-08/СТ від 21.05.2008 НБУ забезпечило свої вимоги за кредитним договором за рахунок нерухомого майна, що було надане в іпотеку шляхом укладення з відповідачем у даній справі іпотечних договорів від 01.07.2010. Також звертає увагу на те, що строк дії іпотечних договорів закінчився з моменту надання НБУ позичальнику кредиту, а тому слід визнати іпотечні договори припиненими.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 позовну заяву ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" було повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов не взаємопов'язаний з первісним позовом, адже вимоги за ним виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані іншими нормами права, це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом. В зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що відповідно до ч.6 ст.180 ГПК України така заява підлягає поверненню заявнику.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 року у справі №909/466/18 залишено без змін.
13.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія? на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 909/466/18, подана 06.10.2021.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 909/466/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, повертаючи позовну заяву, виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Слід зазначити, що передбачене ст.49 ГПК право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або кількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу (ч.5 ст. 49 ГПК України).
Приписами ч.ч.2 та 3 ст.180 ГПК України унормовано, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
З вищезазначеної норми видно, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.
Відтак, необхідною умовою для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним є взаємопов'язаність даних позовів, зокрема, виникнення спорів за такими позовами з одних правовідносин.
Разом з тим, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч.1 ст.49 ГПК обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" є вимога про визнання іпотечних договорів припиненими з підстав порушення його прав та інтересів як учасника ТОВ "Карпатська нафтова компанія".
Натомість, зі змісту первісних позовних вимог вбачається, що спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі кредитного договору, і не стосується прав і обов'язків ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" як учасника ТОВ "Карпатська нафтова компанія".
Суди встановили, що заявлений ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" позов не є взаємопов'язаний з первісним позовом, адже вимоги за ним виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані іншими нормами права, це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.
Відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог ч.1 та ч.2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зроблено висновок про те, що позовна заява ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" безпосередньо не спрямована на предмет спору між сторонами, а є окремою позовною вимогою, що може бути заявленою в самостійному позові та розглядатися поза межами даної справи, тому позовну заяву правомірно було повернуто заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України у зв'язку з відсутністю підстав для спільного розгляду позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та первісного позову НБУ.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали та постанови.
За змістом частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія? на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 909/466/18, у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія? на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 909/466/18.
2. Матеріали касаційної скарги з додатками на 13 (тринадцяти) аркушах повернути скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді: Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв