21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 5004/1671/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К. М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 19.05.2021
та на ухвалу Господарського суду Волинської області
від 21.10.2020
у справі №5004/1671/12
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флавія"
до Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш"
про визнання банкрутом
19.10.2021 Головне управління ДПС у Волинській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.10.2020 у справі № 5004/1671/12, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області у справі № 5004/1671/12 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жуков С. В., судді - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 5004/1671/12 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.10.2020 у справі № 5004/1671/12 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Повідомлено Головного управління ДПС у Волинській області про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку та надавши докази отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
24.11.2021 Головне управління ДПС у Волинській області направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про поновлення строку для подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.10.2020 у справі № 5004/1671/12.
В якості інших підстав для поновлення строку на подання касаційної скарги скаржником зазначено, що вперше касаційну скаргу було подано в строк, у відповідності до положень частини другої статті 288 ГПК України; ухвалою Верховного Суду від 28.09.2021 повернуто касаційну скаргу скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами, з мотивів неусунення недоліків касаційної скарги. Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторно звернутися до суду касаційної інстанції з відповідною скаргою.
Колегія суддів зауважує, що зазначена причина не визнається судом поважною та не може вважатися такою, що дійсно перешкоджала зверненню з касаційною скаргою у передбачений законом строк, оскільки скаржнику вже надавався строк для усунення недоліків, він був обізнаний щодо необхідності їх усунення, при цьому своїм правом на усунення недоліків скористався лише частково. Вказані обставини свідчать про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з касаційною скаргою в межах передбаченого законом строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що посилання скаржника на те, що вперше касаційну скаргу було подано в строк, встановлений частиною 2 статті 288 ГПК України, доказів про дату отримання копії ухвали Верховного Суду від 28.09.2021 про повернення касаційної скарги без розгляду у зв'язку з неусунення недоліків суду при звернені не надано, і тільки 19.10.2021 касаційну скаргу було подано повторно з тими ж недоліками, не визнається судом поважною причиною та не може вважатися такою, що дійсно перешкоджала зверненню з касаційною скаргою у передбачений законом строк. При залишенні вперше касаційної скарги без руху, скаржнику було надано строк для усунення недоліків, проте своїм правом на усунення недоліків не скористався, що свідчить про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки, наведені, в якості інших, підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що заява Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку для подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.10.2020 у справі № 5004/1671/12 не підлягає задоволенню, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі № 5004/1671/12 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.10.2020 у справі № 5004/1671/12 відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.10.2020 у справі № 5004/1671/12, розгляд клопотання про правонаступництво колегією суддів не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 5004/1671/12 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.10.2020 у справі № 5004/1671/12.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді С.В. Жуков
К. М. Огороднік