23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/154/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Міщенко І. С.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс"
на рішення Господарського суду Волинської області від 17.06.2021 (суддя Якушева І. О.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 (головуючий суддя Олексюк Г. Є., судді Бучинська Г. Б., Маціщук А. В.)
у справі № 903/154/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс"
до 1) фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича і 2) фізичної особи-підприємця Скренковича Юрія Володимировича
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном,
25.10.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 17.06.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 903/154/21.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.11.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Міщенко І. С.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 22.11.2021 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції і надання доказів про сплату судового збору у розмірі 4 540 грн.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 09.12.2021 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із доказами про сплату судового збору.
У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) скаржник не зазначив передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, що порушує пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касаційної скарги доводами, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень, саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов'язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій, за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.
Інші викладені в касаційній скарзі доводи (хоч і містять посилання на судові рішення Верховного Суду, які у зв'язку зі встановленими у цій справі обставинами/висновками, до яких прийшли суди ((1) позивач у встановленому законом порядку не довів, що спірне майно зайняте безпосередньо відповідачем 1 і що саме він чинить перешкоди позивачу у користуванні майном як власнику; (2) оскільки відповідач 2 у справі не є суб'єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем), а спір не підпадає під критерії господарського спору за участю фізичної особи, що охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на зміст статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, позовна вимога до відповідача 2 не підлягає розгляду у господарських судах України), є нерелевантними) не обґрунтовані посиланнями на відповідні пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України і зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій, за яких нездійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.
Таким чином, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Частиною п'ятою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З урахуванням викладеного та з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" не усунуло недоліки в частині приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.06.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 903/154/21 повернути скаржникові.
2. Копію касаційної скарги разом з оригіналами додатків надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
І. С. Міщенко