23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/742/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний системний інтегральний сервіс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021
у справі №920/742/21
за позовом Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі - Управління охорони здоров'я Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний системний інтегральний сервіс»
про стягнення 63 333 грн. 33 коп.-
11.12.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний системний інтегральний сервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №920/742/21 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/742/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021.
Розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний системний інтегральний сервіс», колегія суддів дійшла висновку про відмову у її прийняті з наступних підстав.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі
2270,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 227 000,00 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення 63 333,33 грн., що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент звернення з позовною заявою), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України спір у справі №920/742/21 є малозначним.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний системний інтегральний сервіс" обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання та справа має виняткове значення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний системний інтегральний сервіс", оскільки результати вирішення спору може вплинути на розгляд подібних спорів щодо відповідача щодо стягнення грошових коштів, сплачених як податок на додану вартість.
Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Доводи скаржника щодо того, що вирішення спору у даній справі є ключовим для формування судової практики не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах Верховним Судом викладені правові висновки у постановах від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 та об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
Верховний Суд вважає, що скаржник у касаційній скарзі не довів обґрунтованість питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Розглянувши наведені підстави, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа має виняткове значення для нього, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому з аналізу посилань у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.
Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний системний інтегральний сервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 920/742/21, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний системний інтегральний сервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 920/742/21.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний системний інтегральний сервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 920/742/21 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
В.Я. Погребняк