22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4995/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Бойко Р.В.
від 25.05.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапрана В.В., Андрієнка В.В., Буравльова С.І.
від 29.10.2021
за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення страхового відшкодування,
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» 26.11.2021 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 у справі № 910/4995/21.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.12.2021.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн, а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 227 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з виплати страхового відшкодування у розмірі 155 127,32 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи.
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з підпунктом «а» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» у поданій касаційній скарзі зазначає, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у провадженні Господарського суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суді перебуває близько 20 подібних справ за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення сум страхового відшкодування, які є абсолютно аналогічними за правовою природою і випливають із одного укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019, а також відсутня однакова практика щодо застосування одних і тих же норм законодавства під час розгляду аналогічних справ однією тією ж судовою інстанцією, що створює правову невизначеність.
Скаржником зазначено, що основним питанням, яке вирішували суди під час розгляду справ, було те, чи можна тлумачити положення статті 9 Закону України «Про страхування» таким чином, щоб дійти висновку про можливість визначення сторонами в договорі страхування страхової суми щодо застрахованого майна виключно після проведення страховиком огляду автомобіля, щодо якого укладається договір страхування. Зокрема, у судах склалися дві позиції: 1) можливе виключно після проведення страховиком огляду автомобіля при укладенні договору, а тому рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю акту огляду транспортного засобу складеного при укладенні договору страхування є незаконним; 2) норми закону не містять умов про визначення страхової суми виключно після проведення страховиком огляду автомобіля, така сума визначається за згодою сторін і досягнення цієї згоди закон не пов'язує з будь-якими умовами або обставинами, оскільки страхувальник не виконав передбаченого Правилами страхування обов'язку надати автомобіль для огляду страховику при укладенні договору, що унеможливило складення страховиком відповідного акту огляду, відсутність якого є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Отже, на думку скаржника, питання про тлумачення статті 9 Закону України «Про страхування» в контексті можливості визначення страхової суми без огляду майна має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у спорах, які виникають із правовідносин щодо страхування майна.
Скаржником також зазначено, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частин 1 та 3 статті 9 Закону України «Про страхування» та дійшли помилкового висновку про те, що визначення сторонами страхової суми в договорі страхування можливе виключно після проведення страховиком огляду транспортного засобу, а також не застосували норми статті 525, частини 1 статті 526, статей 627, 990, 991 Цивільного кодексу України та статей 9, 16 Закону України «Про страхування», які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, і відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
Під час вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції враховує доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі. Верховний Суд встановив, що питання щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах потребує більш детального вивчення, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вищезазначеного судового рішення, оскільки касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Приписами частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Судом апеляційної інстанції 29.10.2021 прийнято постанову у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, повний текст отримано скаржником 08.11.2021, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення № 0411636024309.
З огляду на зазначене, враховуючи звернення скаржника з касаційною скаргою в межах двадцяти днів з дня отримання оскаржуваного судового рішення та виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів дійшла висновку про поважність наведених скаржником підстав пропуску строку на касаційне оскарження та можливість його поновлення.
До Верховного Суду 09.12.2021 від Приватного підприємства «Транс Логістик» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких позивач просить суд відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 у справі № 910/4995/21, які мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю доводів скаржника.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та розглянувши заперечення позивача проти відкриття касаційного провадження колегія суддів встановила колегія суддів встановила, що касаційна скарга відповідача подана на підставі пункту 3 абзацу 1 частини 2 та підпункту «а» пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у порядку, передбаченому статтею 289 Господарського процесуального кодексу України, та відповідає вимогам статті 290 цього Кодексу.
Наявність підстав для застосування статей 292 та 293 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги колегією суддів не встановлено.
Оскільки підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження немає, суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження у справі № 910/4995/21.
Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає прийняттю до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» також звернулося до суду із клопотанням про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/4995/21 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Частиною першою статті 332 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, ймовірність утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Клопотання про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» не обґрунтовано та не доведено, яким чином захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Враховуючи викладене, зупинення дії судового рішення в силу статті 332 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваного рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/4995/21 до закінчення його перегляду в касаційному порядку слід відмовити.
Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 234, 235, 294, 295, частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 у справі № 910/4995/21 задовольнити.
2. Поновити Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» строк касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 у справі № 910/4995/21.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 у справі № 910/4995/21.
4. Призначити розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
5. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.01.2022. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.
6. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/4995/21 до закінчення його перегляду в касаційному порядку - відмовити.
7. Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду справу № 910/4995/21 за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.
8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець