21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/240/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від позивача: Лосєв Д. В. (адвокат)
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит"
на рішення Господарського суду Волинської області
у складі судді Слободян О.Г.
від 05.07.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Петухов М.Г., Гудак А.В., Мельник О.В.
від 06.09.2021
за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит"
про стягнення 1 163 655,72 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" (далі - Відповідач/Скаржник) 1 163 655,72 грн пені, нарахованої за прострочення Відповідачем поставки товару згідно з договором поставки від 25.02.2020 №2020/п/ОО/223 (далі - Договір) у строки, встановлені специфікаціями №1 від 25.02.2020 та №2 від 20.08.2020.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що допущене Відповідачем неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором і специфікаціями з простроченням строків поставки товару є підставою для стягнення з нього штрафних санкцій (пені), передбачених п. 8.3 Договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/240/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 581 827 грн 86 коп. пені. У позові про стягнення 581 827 грн 86 коп. пені відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач порушив графіки поставки товару, передбачені умовами Договору та специфікаціями, що є підставою для нарахування пені за Договором.
5. Розглянувши заявлене Відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 116 365 грн (10%), врахувавши значну суму заявленої до стягнення пені, відсутність доказів про наявність у Позивача збитків та погіршення його фінансового стану у зв'язку з несвоєчасною поставкою Відповідачем товару за Договором, постійне інформування Відповідачем Позивача про перенесення строків поставки товару, введення на території України карантинних заходів та обмежень, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення та зменшення розміру нарахованої пені на 50 процентів. При цьому, суд керувався нормами ст.233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі №903/240/21 апеляційні скарги Позивача та Відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 - без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки обставин та підстав для зменшення розміру пені до 50 процентів та додатково зазначив, що зменшення розміру пені на 50 процентів є оптимальним урахуванням балансу інтересів сторін у спорі.
8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що введений на території України карантин не є форс-мажорною обставиною у спірних правовідносинах, у той же час така обставина у світлі негативних наслідків карантину для Відповідача (звільнення та тимчасова непрацездатність працівників) могла стати причиною неналежного виконання зобов'язань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
9. 29 вересня 2021 року Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 в частині задоволення позову про стягнення 581 827,86 грн пені.
10. Підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що суди при застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Крім того, Скаржник також вважає, що суди не врахували при прийнятті оскаржуваних рішень факт наявності форс-мажорної обставини та посилається на постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 щодо питання застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
11. Від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, про те, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, а доводи Скаржника не відповідають дійсним обставинам справи.
12. Позивач також зазначив, що висновки Верховного Суду у наведених Скаржником постановах в обґрунтування касаційного оскарження судових рішень викладені у справах, правовідносини у яких є неподібними до спірних правовідносин у цій справі.
13. Від Скаржника надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. 25 лютого 2020 року Позивач та Відповідач уклали договір поставки.
15. Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до Додатків-Специфікацій за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.
16. Згідно з п.2.1. Договору детальна інформація про кількість товару зазначається у Додатках-Специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, складають невід'ємну частину Договору. За згодою сторін у Специфікаціях можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов'язань за Договором.
17. Згідно з п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється транспортом, у строк та на умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємними частинами Договору. Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.
18. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що у разі поставки товару відповідно до графіку - графік оформляється в якості додатку до Договору та є невід'ємною його частиною. Постачальник має право здійснити поставку в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця, наданої у письмовій формі.
19. За умовами п. 6.7. Договору право власності на товар і ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту поставки товару згідно з умовами Договору.
20. Відповідно до п. 7.1 Договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з Договором, у разі якщо воно являється наслідком дій непереборної сили, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, що унеможливлюють виконання Договору, і які безпосередньо вплинули на виконання умов Договору зобов'язань. При цьому строк виконання зобов'язань за Договором продовжується співмірно часу, протягом якого тривали форс-мажорні обставини.
21. У п.8.3. Договору сторони погодили, що постачальник несе відповідальність за непоставку чи недопоставку товару у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.
22. Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Договору всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з Договору або у зв'язку з його виконанням, по можливості вирішуються шляхом переговорів уповноважених представників сторін. Досудовий порядок врегулювання спорів, що виникають при проведенні розрахунків за цим Договором або що стосуються умов оплати за Договором, є обов'язковим. Будь-який спір, неврегульований сторонами, підлягає передачі на розгляд і вирішення до господарського суду згідно з чинним законодавством України.
23. Пунктом 13.1. Договору визначено, що будь-які зміни та доповнення до Договору дійсні лише при умові, що вони здійснені в письмовій формі та підписані сторонами.
24. 25 лютого 2020 року між сторонами були підписані Специфікація №1, за якою постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару, а саме корпус живлення 1-3000 (змінний) ч. 1-162980 у кількості 3 штук, корпус живлення 2-3000 (змінний) ч. 1-162981 у кількості 2 штук на загальну суму 1 949 400 грн з ПДВ.
25. Вказаною Специфікацією також встановлено строки поставки товару, зокрема: корпус живлення 1-3000 (змінний) ч. 1-162980: 1 шт. до 05.06.2020, 1 шт. -липень 2020, 1 шт. - серпень 2020; корпус живлення 2-3000 (змінний) ч.1 -162981 у кількості 2 шт. до 05.06.2020.
26. Відповідач у порушення умов Договору та Специфікації №1 до Договору не виконав поставку: корпусу живлення 1-3000 (змінний) ч.1-162980 у кількості 1 шт. вартістю 389 880 грн з ПДВ, корпусу живлення 2-3000 (змінний) ч.1- 162981 у кількості 2 шт. загальною вартістю 779 760 грн; у встановлений строк поставки - липень 2020 не виконав поставку корпусу живлення 1-3000 (змінний) ч.1 162980 у кількості 1 штуки вартістю 389 880 грн з ПДВ.
27. Позивач листом від 27.07.2020 №52-09/4561 повідомив Відповідача про зняття плану виробництва зазначених запасних частин.
28. Відповідно до Специфікації №2 від 20.08.2020 постачальник взяв на себе зобов'язання у визначений строк здійснити поставку зазначеного товару.
29. Станом на 25 березня 2021 року Відповідач порушив строки поставки товару (броні нерухомої), зазначеного у Специфікації №2 до Договору, що вбачається з видаткових накладних у справі.
30. З метою досудового врегулювання спору Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію від 18.12.2020 №52-16/92 з вимогою перерахувати грошові кошти (пеню) в сумі 467 553 грн 04 коп. протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання претензії.
31. Відповідач у відповідь на претензію у листі від 30.12.2020№1390/1 зазначив, що на своєчасність виконання замовлень вплинуло здійснення ним технічного переоснащення.
32. Також у матеріалах господарської справи наявні листи №52-09/3082 від 21.05.2020, №52-09/3452 від 04.06.2020, №52-09/3725 від 16.06.2020, №52-09/4232 від 10.07.2020, №52-09/6279 від 23.09.2020, №52-09/6348 від 28.09.2020, №52-09/6720 від 15.10.2020, №52-09/6734 від 16.10.2020, №52-09/6895 від 26.10.2020, №52-09/7362 від 16.11.2020, у яких Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про неможливість перенесення строків поставки у зв'язку з безперервним графіком робіт.
33. Враховуючи викладені обставини, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 1 163 655 грн 72 коп. та звернувся з позовом до суду.
34. Цивільний кодекс України
Стаття 11 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 202. Поняття та види правочинів
1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання
1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання
1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 549. Поняття неустойки
1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 551. Предмет неустойки
3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання
1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Стаття 612. Прострочення боржника
1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 712. Договір поставки
1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
35. Господарський кодекс України
Стаття 230. Штрафні санкції
1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій
1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
36. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
37. Суд виходить з того, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики. При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
38. Наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18.
39. Згідно з ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
40. Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
41. Для касаційного перегляду рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.
42. Водночас відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п. 31).
44. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
45. Спірні правовідносини у справі, що розглядається, стосуються порушення негрошового зобов'язання, а саме нарахування пені за непоставку та недопоставку товару у встановлені строки від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення, враховуючи також встановлені обставини того, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача з повідомленням про неможливість перенесенням строків поставки у зв'язку з безперервним графіком робіт.
46. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, скористався правом на зменшення заявленого розміру пені на 50 відсотків на підставі норм ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. При цьому, суди зазначили, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких може бути зменшено неустойку.
47. Суди врахували фактор ризиковості здійснення підприємницької діяльності, значний розмір пені, відсутність доказів про наявність у Позивача збитків та погіршення його фінансового стану у зв'язку з несвоєчасною поставкою Відповідачем товару за Договором, постійне інформування Відповідачем Позивача про перенесення строків поставки товару, введення карантинних заходів в Україні.
48. Скаржник оскаржив рішення судів у частині задоволення позову про стягнення пені та зазначає про те, що суди не у повній мірі врахували виняткові обставини, які мають значення для зменшення розміру пені, зокрема негативний вплив карантинних обмежень, які мають ознаки форс-мажору. При цьому, Скаржник послався на висновки Верховного Суду, які, на його думку, не враховані судами в оскаржуваних рішеннях.
49. Правовідносини у справі №902/417/18 стосуються стягнення заборгованості за договором поставки, а саме основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних за прострочення грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару, нарахування яких передбачене ст. 625 ЦК України (п. 8.27). Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд на підставі ст. 233 ГК України може зменшити загальний розмір відсотків річних як виду відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та дійшла висновку про залишення без змін рішень судів у частині стягнення пені і штрафу за порушення зобов'язання.
50. Відтак, у справі №902/417/18 спірні правовідносини стосувалися порушення грошового зобов'язання, за що позивачем були нараховані різні види штрафних санкцій, однак суди не вирішували питання зменшення розміру пені за порушення негрошового зобов'язання. Правові висновки у справі №902/417/18 не доводять неоднакового застосування судами тих самих норм права, натомість зроблені з урахуванням інших обставин справи та щодо іншої форми відповідальності за порушення зобов'язання.
51. У справі №922/266/20 спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за договором поставки, яка складається з основного боргу, пені, штрафу та трьох відсотків річних, які нараховані за порушення грошового зобов'язання щодо оплати товару. Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 переглядав постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 90% штрафу, який судами було зменшено до 10% на підставі врахування того, що умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та вартістю поставленого товару.
52. У справі №922/4294/19 позивачем заявлено позов про стягнення суми основного боргу, відсотків річних та штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати товару. Суди у цій справі розглядали питання щодо зменшення розміру штрафу за порушення строків оплати товару та при цьому виходили з балансу інтересів сторін та принципів співмірності, розумності та справедливості при оцінці обставин у справі.
53. Необхідно також зазначити, що Верховний Суд у наведених постановах від 16.03.2021 у справі №922/266/20 та від 26.01.2021 у справі №922/4294/19 ухвалив рішення про закриття касаційного провадження, відкритого з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, у зв'язку з неподібністю правовідносин у справах, та залишив без задоволення касаційні скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 287 ГПК України.
54. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
55. Таким чином, у кожній із зазначених справ суди застосували своє право та норми ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, однак стосовно різного виду штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання (штрафу, процентів річних) та з урахуванням інших виняткових обставин, які мають юридичне значення для зменшення розміру неустойки.
56. У наведених Скаржником справах відсутні правовідносини щодо стягнення пені за порушення негрошового зобов'язання та її зменшення у зв'язку з негативними наслідками карантинних обмежень, які мають місце у цій справі, що свідчить про неподібність правовідносин у справі, що розглядається, та у вказаних справах.
57. Верховний Суд також зазначає, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
58. Щодо посилання Скаржника на постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 у частині висновків щодо застосування норми ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини, то необхідно зазначити, що в цій справі відсутні обставини щодо видачі сертифіката на підтвердження форс-мажорних обставин та відповідно суди не застосовували норми статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що свідчить про неподібність правовідносин у справах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
60. Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, яке відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Судові витрати
61. За змістом статей 129, 130 ГПК України покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (при цьому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження). З огляду на те, що касаційне провадження у справі закривається, судовий збір у цій справі розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі №903/240/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
В. Студенець