ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 грудня 2021 року Справа № 923/1327/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, м. Херсон
до відповідача: Громадської організації "Союз ветеранів "ЛЕЛЕКА", м. Херсон
про зобов'язання звільнити незаконно займане державне майно та стягнення заборгованості в сумі 165215,46 грн
без виклику представників сторін
Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 21295778) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Громадської організації «Союз ветеранів «Лелека» (код ЄДРПОУ 39570488), в якій просить суд:
- зобов'язати Громадську організацію «Союз ветеранів «Лелека» звільнити незаконно займане державне майно туристичної бази «Чорномор», що розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, 5, що перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України»;
- стягнути з Громадської організації «Союз ветеранів «Лелека» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі відповідно до договору оренди державного майна від 04.10.2018 року № 1502-18-065 159993,45 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 5222,01 грн неустойки.
Ухвалою суду від 07.10.2021 року позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі залишено без руху.
21.10.2021 року за вх. № 7960/21 до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків заяви.
Ухвалою суду від 22.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Зазначена ухвала була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом (з повідомленням) та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Днем вручення судового рішення, згідно п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За таких обставин, представники сторін належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подано до суду. На момент розгляду даної справи по суті в матеріалах справи відсутні заяви, клопотання відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення у даній справі суд враховує наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст.9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008 № 01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).
Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу строком понад шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (далі за текстом рішення - Регіональне відділення, позивач) та Громадською організацією «Союз ветеранів «Лелека» (далі за текстом рішення - Відповідач) було укладено договір оренди державного майна від 04.10.2018 № 1502-18-065 (далі - Договір), предметом якого є нерухоме майно туристичної бази «Чорномор», що розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, 5, що перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України».
Відповідно до пункту 10.1 Договору, строк дії Договору встановлено до 04.09.2021.
Відповідно до пункту 10.6 Договору чинність Договору припиняться внаслідок закінчення строку на який його було укладено.
Відповідно до ст. 19 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, в зв'язку із включенням туристичної бази «Чорномор», що розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, 5, що перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України», до Переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, Регіональним відділенням наказом від 04.06.2021 № 435 прийнято рішення про припинення зазначеного договору оренди по закінченню строку, на який його було укладено.
Регіональне відділення наказом від 04.06.2021 №435 прийняло рішення про припинення дії договору оренди від 04.10.2018 №1502-18-065 по закінченню строку, на який його було укладено.
Листами від 04.06.2021 №17-03-01680 та від 02.09.2021 №17-03-02661 Регіональне відділення повідомило Орендаря про припинення Договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Згідно з п.п. 10.10 10.11 Договору у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцеві - Регіональному відділенню та балансоутримувачу - Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України». Обов'язок щодо складання акту приймання-предавання про повернення майна покладається на Відповідача.
Позивач зазначає, що станом на момент подання позовної заяви об'єкт оренди Регіональному відділенню та Балансоутримувачу не повернуто, що свідчить про користування Відповідачем державним майном без достатніх правових підстав, відтак починаючи з 09.09.2021 Регіональне відділення має правові підстави вимагати від Відповідача звільнення вказаного державного майна.
Пунктом 3.6 укладеного Договору передбачається перерахування орендарем орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступаючого за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 5.3 Договору, орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
З урахуванням індексів інфляції орендна плата за квітень 2021 становить 70688,94 грн. Враховуючи вищезазначені пропорції розподілу, орендна плата до державного бюджету складає 49482,26 грн.
Позивач зазначає, що Відповідач не сплатив орендну плату до державного бюджету за користування державним майном в травні, червні, липні та серпні 2021 року.
Так, станом на момент звернення з позовною заявою до суду за Громадською організацією «Союз ветеранів «Лелека» рахується заборгованість з орендної плати в сумі 159 993,45 грн, яку в добровільному порядку відповідач не сплачує.
При розрахунку суми заборгованості, Регіональним відділенням врахований завдаток в розмірі 40809,32 грн.
Позивач, на підтвердження заборгованості з орендної плати до державного бюджету в сумі 159993,45 грн, надало детальний розрахунок нарахованої та фактично сплаченої орендної плати за договором оренди.
Згідно з п. 3.7 Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Враховуючи, що орендарем несвоєчасно сплачується орендна плата, Регіональним відділенням нарахована відповідачу пеня в сумі 5222,01 грн за період з 16.04.2021 по 15.09.2021.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди майна.
За приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Враховуючи, що орендоване майно є державним майном, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 2 орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що строк дії договору встановлено до 04.09.2021 року.
Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця або у разі якщо за три місяці до спливу строку цього Договору не надійшло повідомлення від органу, уповноваженого управляти Майном, що знаходиться в оренді, про неможливість продовження дії цього Договору у зв'язку з наміром використовувати це Майно для власних потреб, цей Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Суд зазначає, що особа, яка не бажає продовжувати дію договору, може повідомити про це іншу сторону як протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору так і до закінчення його строку дії, направивши на адресу іншої сторони відповідного листа (заяву, телеграму, факсограму тощо), зі змісту якого має чітко вбачатись волевиявлення щодо небажання продовження дії договору.
Якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Позивач листами від 04.06.2021 №17-03-01680 та від 02.09.2021 №17-03-02661 повідомив відповідача про припинення Договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Таким чином, строк дії Договору закінчився у зв'язку з наявністю заперечень позивача щодо його продовження.
Правові наслідки припинення договору оренди встановлені серед іншого приписами частини 4 статті 291 ГК України та частини 1 статті 785 ЦК України. Зокрема, за цими положеннями у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Таким чином, законом встановлений обов'язок орендаря повернути орендоване майно відповідно орендодавцю.
Як зазначено вище, за умовами пункту 10.10 договору оренди у разі його припинення Відповідач зобов'язався повернути Позивачу орендований об'єкт, а відповідно до пункту 10.11 повернення оформлюється складанням акту приймання-передачі, при цьому обов'язок по його складенню покладений на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до загального висновку про встановлення законодавчого та договірного обов'язку відповідача повернути майно позивачу з настанням підстав для припинення договору оренди, а саме починаючи із наступного дня закінчення строку його дії, а саме з 05.09.2021 (строк дії договору 04.09.2021), склавши відповідний акт приймання-передачі.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У даному випадку Відповідач не надав доказів відсутності його вини у неповерненні майна з оренди.
Відповідачем не виконані зобов'язання як з передачі майна, так і складання акту приймання-передачі, не надано доказів відсутності вини у неповерненні майна, у зв'язку з чим він несе відповідальність за невиконання господарського зобов'язання стосовно повернення майна.
Відтак, позовні вимоги щодо зобов'язання Громадської організації «Союз ветеранів «Лелека» звільнити незаконно займане державне майно туристичної бази «Чорномор», що розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, 5, що перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» є правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Так, Порядок нарахування та сплати орендної плати до Державного бюджету України та балансоутримувачу визначений умовами Договору оренди.
Відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 159993,45 грн (заборгованість з орендної плати за травень 2021 року - 50125,53 грн, червень 2021 року - 50225,78 грн, липень 2021 року - 50276,01 грн, червень 2021 року - 50175,45 грн, із врахуванням завдатку у розмірі 40809,32 грн), як і будь-яких заперечень проти позову, станом на день розгляду спору не подав.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 159993,45 грн заборгованості зі сплати орендної плати є правомірними та обґрунтованими.
Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.
Укладаючи Договір, сторони пунктом 3.7 передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Судом здійснено перевірку розрахунку нарахованої пені у розмірі 5222,01 грн, та встановлено, що він є правомірним.
З огляду на викладене, вимога щодо стягнення пені в розмірі 5222,01 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати суд покладає на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Громадську організацію «Союз ветеранів «Лелека» (код ЄДРПОУ 39570488) звільнити незаконно займане державне майно туристичної бази «Чорномор», що розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, 5, що перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України».
3. Стягнути з Громадської організації «Союз ветеранів «Лелека» (код ЄДРПОУ 39570488) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 21295778) на рахунок UА198999980313070094000021451, отримувач: ГУК у Херсон обл/Херсон), МФО р-н/22080300, код отримувача: ЄДРПОУ 37959517, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП 899998) 159993,45 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 5222,01 грн неустойки.
4. Стягнути з Громадської організації «Союз ветеранів «Лелека» (код ЄДРПОУ 39570488) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 21295778) на рахунок UА598201720343100002000001233, одержувач: РВ ФДМ в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі ЄДРПОУ 21295778, банк одержувач: ДКС України м. Київ, МФО 899998 суму сплаченого судового збору у розмірі 4748,24 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підпису повного тексту рішення 24.12.2021.
Суддя В.П.Ярошенко