вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" грудня 2021 р. Справа №918/1191/21
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Відокремлений підрозділ "Складське господарство" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
треті особи на стороні відповідача: Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" та Приватне підприємство "ПРИОРІТЕТ-1"
про скасування аукціону
Без повідомлення (виклику) представників сторін
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову в якій просить заборонити Відокремленому підрозділу "Складське господарство" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" передачу небезпечних відходів реалізованих на аукціоні 13.12.2021 р. (за договором купівлі - продажу № 18В-3) Приватному підприємству "ПРИОРІТЕТ-1" до набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що згідно відомостей з мережі інтернет (https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-11-25-000062-3), заявнику сало відомо, що відповідач здійснив передачу небезпечних відходів (відпрацьованих мастил (олив))Ю суб'єкту господарювання ПП "ПРИОРІТЕТ-1", ліцензія якого видана Міндовкіллям не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки згідно наданої ліцензії ПП "ПРИОРІТЕТ-1" може здійснювати операції з небезпечними відходами у вигляді збирання та зберігання, що суперечить вимогам ст. 34 ЗУ "Про відходи". На думку ОСОБА_1 проведення аукціону відбулось незаконно, оскільки Регламентом електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 не передбачено порядку реалізації небезпечних відходів, в результаті чого переможцем став суб'єкт господарювання із неналежними документами. Крім того, заявник зазначає, що визначення переможця встановлено 100 % ціна, технічні вимоги утилізації не оцінювались відповідачем, відтак організація аукціону грубо порушує права заявника та права інших громадян України на екологічну безпеку та яку шкоду довкіллю буде нанесено.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічну правову позицію висвітлено у п. 1, п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 р. у справі № 921/40/20.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Суд зазначає, що оскільки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18.
За змістом ст.ст. 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Заявником не обґрунтовано та не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного заходу забезпечення позову, зокрема відповідності обраного ним заходу забезпечення позову предмету позову, з яким заявник має намір звернутися до суду.
До того ж заявником не доведено, що обрані ним заходи для забезпечення позову спрямовано на ефективний захист або поновлення порушених прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду в розрізі предмету майбутнього позову.
Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви, оскільки необхідність у застосуванні судом визначеного заявником заходу не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника (позивача).
Позаяк, в даному випадку, заявник не надав доказів наявності фактичних обставин з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, а його посилання на те, що відповідач всупереч вимогам ЗУ «Про відходи» здійснив передачу небезпечних відходів неналежному суб'єкту господарювання - ПП «ПРИОРІТЕТ-1», ліцензія якого не відповідає вимогам чинного законодавства, не є тими доказами, які б свідчили про вчинення відповідачем реальних дій з метою унеможливлення виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві твердження є лише припущеннями заявника не підтвердженими вірогідними засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, за результатами дослідження та оцінки заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів в сукупності з урахуванням поданого заперечення на заяву, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.
Крім того, суд звертає увагу, що до поданої позивачем заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів іншій стороні - відповідачу та третій особі у справі, що порушує принцип змагальності сторін.
Згідно положень ч. 1 та ч. 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк