"20" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3314/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Роботенкс” (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 38971378) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоаналітична компанія “ЕКУ” (65012, м. Одеса, Куликове поле, буд. 1, каб. 5, код ЄДРПОУ 37067411)
про стягнення заборгованості за Договором поставки від 03.01.2020 № 03/01-20 в розмірі 552 666,57 грн., з якої 530 000,00 грн. - сума основного боргу, 13 823,56 грн. - пеня, 6 360,00 грн. - інфляційні втрати, 2 483,01 грн. - 3 % річних
Представники:
Від позивача - Пономарьов М.М. (ордер від 26.11.2021 серія АА № 1160432);
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Роботенкс» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоаналітична компанія «ЕКУ» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 03.01.2020 № 03/01-20 в розмірі 552 666,57 грн., з якої 530 000,00 грн. - сума основного боргу, 13 823,56 грн. - пеня, 6 360,00 грн. - інфляційні втрати, 2 483,01 грн. - 3 % річних.
Ухвалою від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.12.2021.
Протокольною ухвалою від 01.12.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.12.2021.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору поставки від 03.01.2020 № 03/01-20 щодо оплати.
Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання про місце, дату та час повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма від 17.12.2021. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд
03.01.2020 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № 03/01-20 (далі - Договір від 03.01.2020).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору від 03.01.2020 постачальник (Позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовляти та поставляти товар, а покупець (Відповідач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити товар. Предметом поставки за дійсним договором є обладнання, у відповідності до Специфікації, затвердженого покупцем та постачальником.
Згідно із пунктами 4.1, 5.1, 6.1 Договору від 03.01.2020 ціна одиниці товару визначається сторонами та вказується в специфікації на кожен виріб (партії товару) залежно від комплектації та терміну виготовлення (терміновості). Загальна сума цього договору складається з загальної вартості всіх партій товару, які постачаються на умовах цього договору, та визначаються у відповідних додатках - Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною, відповідно до яких виконується поставка. Платежі за товар, що постачається за договором, здійснюються покупцем в гривнях України, на підставі виставлених постачальником рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Момент виконання грошових зобов'язань покупця є момент зарахування відповідних грошових коштів на рахунок постачальника.
Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
03.01.2020 між Позивачем та Відповідачем складено та підписано Специфікацію № 1 до Договору від 03.01.2020 відповідно до якої сторони погодили поставку товару на загальну суму 2 556 000,00 грн.
Судом встановлено, що Позивачем на виконання умов Договору від 03.01.2020 поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1 278 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:
406 404,00 грн. - від 20.01.2020 № РТ-0002;
511 200,00 грн. - від 20.01.2020 № РТ-0003;
48 564,00 грн. - від 20.01.2020 № РТ-0004;
12 780,00 грн. - від 20.01.2020 № РТ-0005;
102 240,00 грн. - від 20.01.2020 № РТ-0006;
196 812,00 грн. - від 20.01.2020 № РТ-0007;
Відповідач сплатив за поставлений товар 748 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
426 000,00 грн. - від 06.02.2020 № 2215;
100 000,00 грн. - від 27.02.2020 № 2261;
222 000,00 грн. - від 10.09.2020 № 33.
Отже заборгованість Відповідача за Договором від 03.01.2020 складає 530 000,00 грн. (1 278 000,00 - 748 000,00 = 530 000,00).
Докази оплати Відповідачем заборгованості за Договором від 03.01.2020 у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із пунктом 8.4 Договору від 03.01.2020 к випадку прострочення виконання грошового зобов'язання покупцем останній зобов'язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, термін сплати, якої прострочено, за кожен день прострочки платежу, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми. Для розрахунку пені застосовується облікова ставка НБУ, що діятиме в період за який застосовується пеня.
Отже сторони договору не передбачили більший строк нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців.
Позивачем нараховано суму пені за період з 24.08.2021 по 19.10.2021. При цьому початком періоду прострочення для нарахування пені позивачем, із посиланням на частину другу статті 530 Цивільного кодексу України, визначено 24.08.2021, тобто дату в яку сплив семиденний строк від дня отримання Відповідачем претензії № 1 від 04.08.2021 (вих. № 04/08-01 від 04.08.2021).
Проте, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (пункт 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14).
Отже, з огляду на те, що видаткові накладні складені 20.01.2020, початком прострочення виконання грошового зобов'язання є 21.01.2020, а нарахування штрафних санкцій за таке прострочення припиняється 21.07.2020 відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
А відтак, нарахування пені у період з 24.08.2021 по 19.10.2021 є неправомірним.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми пені в розмірі 13 823,56 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3 % річних за прострочення оплати за Договором від 03.01.2020 за періоди з 24.08.20121 по 19.10.2018 складає суму в розмірі 2 483,01 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що інфляційні втрати за Договором від 03.01.2020 за вересень 2021р. складають суму в розмірі 6 360,00 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем.
На підставі викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 530 000,00 грн. - суми основного боргу, 6 360,00 грн. - інфляційних втрат, 2 483,01 грн. - 3 % річних.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 256, пунктом 1 частиною другою статті 258, частиною першою статті 261, статтями 525, 526, 509, частиною першою статті 530, статтею 549, статтею 629, частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193, частиною шостою статті 232, частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоаналітична компанія “ЕКУ” (65012, м. Одеса, Куликове поле, буд. 1, каб. 5, код ЄДРПОУ 37067411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Роботенкс” (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 38971378) 530 000,00 грн. (п'ятсот тридцять тисяч гривень 00 коп.) - суму основного боргу, 6 360,00 грн. (шість тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.) - інфляційних втрат, 2 483,01 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят три гривні 01 коп.) - 3 % річних та витрати на сплату судового збору в розмірі 8 082,75 грн. (вісім тисяч вісімдесят дві гривні 75 коп.).
3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Роботенкс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоаналітична компанія “ЕКУ” в частині стягнення 13 823,56 грн. - пені.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2021 р.
Суддя Ю.А. Шаратов