79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.12.2021 Справа № 914/2394/21
місто Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак», м. Кропивницький,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика» ТУРРОН», м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 278061,78 грн
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика» ТУРРОН» про стягнення заборгованості в розмірі 288023,86 грн, з яких 231993,68 грн основний борг, 8387,34 грн 3 % річних та 47642,84 грн пені.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 11.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» залишено без руху; встановлено позивачу строк 10 (десять) днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
07.09.2021 в системі документообігу суду за вх.№20550/21 зареєстровано заяву про усунення недоліків. До вказаної заяви долучено уточнену позовну заяву №2/09 від 02.09.2021 згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 278061,78 грн, з яких 231993,68 грн основного боргу, 4734,25 грн 3% річних, 18696,55 грн пені та 22637,30 грн індексу інфляції.
Ухвалою суду від 07.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.10.2021.
05.10.2021 в системі документообігу суду за вх.№23284/21 зареєстровано клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 07.10.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №914/2394/21 задоволено.
Ухвалою суду від 11.10.2021 підготовче засідання відкладено на 25.10.2021.
19.10.2021 в системі документообігу суду за вх.№24259/21 зареєстровано клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 19.10.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №914/2394/21 задоволено.
Ухвалою суду від 25.10.2021 підготовче засідання відкладено на 08.11.2021.
Крім того ухвалою суду від 25.10.2021 витребувано у Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» інформацію про причини невручення ухвал суду по справі №914/2394/21 (ідентифікатори поштових відправлень: №7901414110919 та №7901414145135.
02.11.2021 в системі документообігу суду за вх.№25730/21 зареєстровано клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 04.11.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №914/2394/21 задоволено.
04.11.2021 за вх.№25955/21 в системі документообігу суду зареєстровано відповідь АТ «Укрпошта» на звернення суду щодо надання інформації стосовно поштового відправлення суду адресованого відповідачу. З даної відповіді вбачається, що рекомендовані листи адресовані відповідачу були вручені уповноваженій особі Галянтий Е.І. 08.10.2021 та 18.10.2021 відповідно.
Ухвалою суду від 08.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/2394/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021.
09.11.2021 на електронну пошту суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 26449/21). 16.11.2021 вказана заява надійшла до суду засобами поштового зв'язку (вх.№27054/21).
Ухвалою суду від 18.11.2021 судове засідання відкладено на 13.12.2021.
В судове засідання 13.12.2021 сторони явки повноважних представників не забезпечили.
26.11.2021 в системі документообігу суду за вх.№28425/21 зареєстровано заяву, в якій позивач просить здійснювати розгляд справи в судовому засіданні 13.12.2021 без участі представника позивача, зазначено що позовні вимоги підтримує повністю, а проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач явки повноважного представника повторно не забезпечив причини неявки суду не повідомив.
Із відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що копія ухвали суду від 18.11.2021 надіслана на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика» ТУРРОН», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 176, відправлення не вручено під час доставки: інші причини - 25.11.2021.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов'язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Аргументи позивача.
Позивач вказує, що між ним та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика» ТУРРОН», виникли зобов'язальні відносини за Договором №20/05 від 20.05.2019 року, згідно з якими позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 303994,35 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте, відповідачем товар оплачено частково, що й зумовило звернення ТОВ «Трелакс-Пак», до суду із позовною заявою, про стягнення 278061,78 грн заборгованості, з яких: 231993,68 грн сума основного боргу, 18696,55 грн пені, 4734,25 грн 3% річних та 22637,30 грн індексу інфляції.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
20.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» (позивач по справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика» ТУРРОН» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено Договір №20/05, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця пакувальний матеріал та вироби з поліпропіленової плівки, визначені у п. 1.2 Договору (надалі іменується «продукція»), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2. Договору конкретне найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються у товарних накладних та/або специфікаціях до Договору.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору ним поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 303994,35 грн, що підтверджується видатковими накладними: №912 від 21.10.2020 року на суму 51745,91 грн, №939 від 29.10.2020 року на суму 82239,54 грн, №992 від 15.11.2020 року на суму 84220,56 грн, №1025 від 25.11.2020 року на суму 85788,34 грн.
Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання товару відповідачем не заперечено та не спростовано.
Також позивачем долучено копії товарно-транспортних накладних №Р912 від 21.10.2020 року, №Р992 від 15.11.2020 року, № Р939 від 29.10.2020 року, № Р1025 від 25.11.2020 року. Замовником та вантажоодержувачем за якими є ТОВ «Кондитерська фабрика» ТУРРОН». Товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Згідно з п.2.1 Договору продавець продає покупцю продукцію за договірними цінами. Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначається сторонами у товарних накладних та/або специфікаціях. Оплата продукції, поставленого в рамках цього Договору здійснюється у розмірі 100% відтермінування до 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту відвантаження продукції.
Продукція підлягає оплаті покупцем згідно вартості, визначених у видаткових накладних та/або специфікаціях (п. 2.2).
З матеріалів справи вбачається , що відповідачем поставлений товар оплачено частково в сумі 72000,67 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, зокрема: №1401 від 28.10.2020 року на суму 10000,00 грн, призначення платежу «оплата за плівку для цукерок згідно договору №20/05 від 20.05.19р. у сумі 51745,91 грн., ПДВ-20% 8624,32 грн.»; №1209 від 09.11.2020 року на суму 50000,00 грн, призначення платежу «оплата за плівку для цукерок згідно накладної №912 від 21.10.20р. у т.ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.»; №1315 від 21.12.2020 року на суму 4000,00 грн, призначення платежу «оплата за плівку для цукерок згідно накладної №912 від 21.10.20р. у т.ч. ПДВ 20% 666,67 грн.»; №1486 від 19.03.2021 року на суму 8000,67 грн, призначення платежу «оплата за плівку для цукерок згідно накладної №912 від 21.10.20р. у т.ч. ПДВ 20% 1333,45 грн.».
Відповідно до п. 6.3 Договору у разі порушення строку оплати партії продукції, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення.
Зважаючи на неналежне виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань із оплати за отриманий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» звернулось до суду із позовом про стягнення 231993,68 грн основного боргу, 18696,55 грн пені нарахованої на підставі п. 6.3. Договору, 4734,25 грн 3% річних та 22637,30 грн індексу інфляції нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір №20/05 від 20.05.2019 року є договором поставки.
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692, ч.1 ст.693 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги порядок та строки оплати, встановлені у Договорі суд, з врахуванням загальних положень цивільного законодавства про порядок обчислення строків, вихідних та святкових днів, приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання із оплати за товар, отриманий згідно видаткових накладних №912 від 21.10.2020 року, №939 від 29.10.2020 року, №992 від 15.11.2020 року та №1025 від 25.11.2020 року.
Крім того суд звертає увагу, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вказана правова позиція неодноразово наводилась Верховним Судом. Зокрема, у Постанові від 30.01.2019 № 905/2324/17.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором. Відтак, позовна вимога про стягнення 231993,68 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Договором №20/05 від 20.05.2019 передбачено, що у разі порушення строку оплати партії продукції, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення (п.6.3).
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із оплати за товар, поставлений на підставі видаткових накладних, позивачем, відповідно до п.6.3 Договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 18696,55 грн.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, суд, провівши відповідний перерахунок з врахуванням настання моменту прострочення боржника із оплати наданих послуг та встановлених законом обмежень, дійшов висновку, що вимога ТОВ «Трелакс-Пак» про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, однак підлягає частковому задоволенню на суму 16062,65 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.
У зв'язку з порушенням ТОВ відповідальністю «Кондитерська фабрика» ТУРРОН» грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 4734,25 грн та індекс інфляції в розмірі та 22637,30 грн.
Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та індексу інфляції за заявлений позивачем період з врахуванням встановлених судом обставин, суд встановив, що такі проведено позивачем невірно, оскільки не враховано дат виникнення боргу, його суми, та періодів існування. Відтак, сума належних до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення порядку і строку оплати переданого позивачем та прийнятого відповідачем товару за Договором за заявлений позивачем період становить 3769,69 грн 3% річних та 17785,16 грн індексу інфляції.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак" підлягають частковому задоволенню в розмірі 231993,68 грн суми основного боргу, 16062,65 грн пені, 3769,69 грн 3% річних та 17785,16 грн індексу інфляції. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до ч.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір в розмірі 4044,13 грн слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська Фабрика Туррон" (79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 176; ідентифікаційний код 39792657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак" (25014, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Руслана Слободянюка, будинок 215; ідентифікаційний код 31562569) 231993,68 грн суми основного боргу, 3769,69 грн 3% річних, 17785,16 грн індексу інфляції, 16062,65 грн пені та 4044,13 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.12.2021.
Суддя Щигельська О.І.