Справа № 761/27307/21
Провадження № 1-кс/761/15926/2021
18 серпня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга гр. ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), яка полягала у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що він 16.07.2021 поштовим зв'язком направив на адресу ДБР заяву про вчинення суддями Київського апеляційного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 366, ч.1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст.. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
Заява ОСОБА_3 від 16.07.2021 отримана органом досудового розслідування 23.07.2021, однак на день звернення зі скаргою до слідчого судді відомості у встановлений законодавством строк до ЄРДР слідчим не внесені.
Вважаючи вказану бездіяльність протизаконною, ОСОБА_3 просив зобов'язати посадових осіб ДБР внести відомості про вчинені кримінальні правопорушення до ЄРДР.
У судове засіданні заявник, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи,не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Представник ДБР до суду також не з'явився, що відповідно до ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Як вбачається з долучених до скарги документів, заявник 16.07.2021 спрямував до ДБР заяву щодо вчинення суддями Київського апеляційного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 366, ч.1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст.. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
Зазначена заява обґрунтована тим, що рішенням колегії суддів Київського апеляційного суду у складі суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (провадження № 22-ц/824/4877/2021) постановлено рішення, яким скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2020 щодо часткового задоволення позову ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_7 та стягнення з останнього на користь ОСОБА_3 заборгованості та моральної шкоди.
Вважаючи рішення колегії суддів Київського апеляційного суду незаконним, оскільки, на думку заявника, у ньому умисно неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до суттєвих збитків інтересам державі, заявник наполягав, що суддями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вчинены кримінальних правопорушення за ч. 2 ст. 366, ч.1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст.. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
Згідно ч.1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно з п. 2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затв. наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Також, у рішенні від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) Касаційний кримінальний суду наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...»
Таким чином, зазначений обов'язок слідчого не є абсолютним, оскільки наведені вище положення Закону покладають на слідчого обов'язок внести до Реєстру відомості про вчинене кримінальне правопорушення, тобто передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Сукупність вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що до ЄРДР мають вноситися лише ті заяви чи повідомлення, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, не є виправданим здійснення досудового розслідування у тих випадках, коли безпосередньо з самої заяви не вбачається наявність хоча би загальних ознак кримінального правопорушення.
Як встановлено вище, заява гр. ОСОБА_3 містила повідомлення про вчинення суддями злочинів, які полягали у винесенні рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2020 щодо часткового задоволення позову ОСОБА_3 .
З наведеного витікає, що не погоджуючись з ухваленим суддями Київського апеляційного суду рішенням, заявник вдався до його оскарження у позасудовому порядку, а саме шляхом звернення до органу досудового розслідування з заявою про вчинення колегією суддів злочинів, які, на думку ОСОБА_3 , фактично полягали у винесенні неправосудного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що судовий розгляд має здійснюватися незалежним та безстороннім судом.
Згідно з п.п. 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується статтею 126 Конституції України, відповідно до ч. 4 якої суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді стосовно незалежності судової влади, схваленій на 82-му пленарному засіданні, яке відбулось 12-13 березня 2010 року, встановлюючи межі «функційного імунітету суддів», визначила його як імунітет від кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання своїх функційних обов'язків судді за винятком умисних злочинів, зокрема отримання хабаря (пункт 61).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.06.2020 № 7-р/2020 визначив, що суддю може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у випадку, коли правопорушення вчинено умисно, має місце свавільне зловживання повноваженнями судді, що перешкоджає здійсненню правосуддя чи переслідує нелегітимні цілі (заподіяння шкоди іншим особам або суспільним інтересам тощо), прикриваючись виконанням вимог закону.
Таким чином, звернення до органу досудового розслідування із заявою про вчинення суддею кримінального правопорушення із формулювання складу злочину - винесення суддею завідома незаконного рішення, допускає можливість зловживання або маніпулювання учасниками відповідної справи складом суду та притягнення до кримінальної відповідальності судді лише за факт постановлення ним судового рішення, яке, за суб'єктивним розумінням такого учасника, є «незаконним» (зокрема, у разі незгоди з цим рішенням).
Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11. 2010 № CM/Rec (2010) 12 (далі - Рекомендація) зазначено, що «рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві».
На підставі ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»).
Отже, для перегляду судового рішення у законі встановлюються відповідні процедури судочинства, які передбачають оскарження судового рішення та надання йому юридичної оцінки компетентним судом. Конституція України не наділяє інші органи державної влади повноваженнями щодо перевірки судового рішення в позасудовому порядку та надання йому оцінки.
З наведеного витікає, що заявник, не погоджуючись з рішенням колегії суддів Київського апеляційного суду, має право його оскаржити до суду касаційної інстанції.
Водночас ініціатор скарги не зазначив про оскарження ним рішення Київського апеляційного суду від 17.05.2021 (провадження № 22-ц/824/4877/2021) до суду касаційної інстанції, що також свідчить про спробу поза процесуального визнання заявником рішення незаконним з метою подальшого формування підґрунтя для позапроцесуального впливу на суддів як апеляційної, так і касаційної інстанції (у разі реалізації права на касаційне оскарження) шляхом кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання своїх функційних обов'язків.
Слідчий суддя також бере до уваги, що ефективна реалізація права на судовий захист залежить, зокрема від забезпечення гарантій незалежності суддів під час здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України у Рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 наголошував, що «закріплення на конституційному рівні положення, відповідно до якого правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, та положення щодо незалежності суддів створює найважливішу гарантію додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина» та «спрямоване на створення ефективного механізму виконання покладених на судову владу завдань, які полягають, насамперед, у захисті прав і свобод людини і громадянина, забезпеченні верховенства права та конституційного ладу в державі»
У Рекомендації, з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що «метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу».
Згідно з п.68 Рекомендації тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Таким чином, передбачена КПК можливість здійсненню впливу на суддю у зв'язку з прийняттям ним судового рішення через процедуру кримінального переслідування є зазіханням на гарантовану Конституцією України та міжнародними зобов'язанням України незалежність судді, що порушує зазначені акти міжнародного законодавства.
У зв'язку із зазначеним слідчий суддя дійшов висновку, що вимоги особи, яка подала скаргу, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.126 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 7, 9, 480 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань щодо невнесення до ЄРДР відомостей кримінальні правопорушення за його заявою від 16.07.2021 (вих. № 4465/16) відмовити.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1