ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/29473/15
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва
«Київавтошляхміст»
про розподіл судових витрат
у справі № 910/29473/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»
до Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва
«Київавтошляхміст»
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київської міської ради
про стягнення 1 565 733,62 грн
Представники сторін:
від позивача: Кур'ян К.І.;
від відповідача: Гуцул В.О.;
від третьої особи: Сказко М.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» про стягнення 1 565 733,62 грн збитків, спричинених внаслідок зловживання відповідачем монопольним становищем та порушенням антимонопольного становища.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі № 910/29473/15 призначено судову оціночно-будівельну та економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі №910/29473/15 зупинене на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
26.08.2021 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто на адресу Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/29473/15 разом з висновком експертів №22992/20-42/22993/20-72 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи від 17.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 поновлено провадження у справі № 910/29473/15 та призначено підготовче засідання у справі на 23.09.2021.
В підготовчому засіданні 23.09.2021 оголошено перерву до 28.10.2021.
В судовому засіданні 28.10.2021, враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки судом вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2021.
До початку судових дебатів представник відповідача у судовому засіданні 25.11.2021 подав заяву про розподіл судових витрат та зазначив про те, що докази фактичного понесення таких витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В судовому засіданні 25.11.2021 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 910/29473/15 про відмову в задоволенні позовних вимог.
02.12.2021 на адресу суду від Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» надійшла заява про розподіл судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі.
03.12.2021 від позивача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 судове засідання по розгляду заяви Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» про розподіл судових витрат призначити на 16.12.2021.
В судовому засіданні 16.12.2021 оголошено відкладення на 23.12.2021.
22.12.2021 від відповідача надійшла заява про уточнення заяви про розподіл судових витрат.
Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2021 просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неотриманням заяви відповідача та проти заяви відповідача заперечував.
Представник відповідача підтримав подану ним заяву, проти відкладення розгляду справи заперечував.
Суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки суд обмежений строками, визначеними у статті ст. 244 ГПК України, а позивач, у свою чергу, не позбавлений був права вжитих належних дій щодо ознайомлення з матеріалами справи.
Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, відповідач просить суд стягнути з позивача 209 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 209 100,00 грн відповідачем надано суду копію Договору про надання професійної правової допомоги №05-28 від 13.05.2021 та додаткові угоди до нього, Акти приймання-передачі наданих послуг за період з травня 2019 року по березень 2020 року, платіжні доручення про оплату наданих послуг, Акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2021, детальний опис робіт.
Разом з тим, суд зазначає, що надані договір та акт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в визначеному ними розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено:
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:
надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;
надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;
представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;
представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;
представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Проаналізувавши надані представником відповідача документи, суд дійшов висновку, що п. 1 та п.3, п. 6 та п. 7 Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2021 фактично дублюють один одного, а послуги викладені в п. 5 та п. 8 вказного акту не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
А тому суд відмовляє в відшкодуванні витрат на здійснення вказаних у п. 3, 5, 6, 8 Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2021 видів послуг на суму 51 500,00 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові від 03.10.19. у справі № 922/445/19 Об'єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду та в постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2020 у справі № 922/3724/19.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про зменшення витрат на правничу та жодним чином не доведено неспівмірність витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт адвокатом відповідача, суд дійшов висновку, що заява відповідача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково в сумі 157 600,00 грн.
Що стосується судових витрат в частині стягнення з позивача судового збору в сумі 89 957,02 грн, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 вбачається, що витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України були покладені на позивача, однак, судом не зазначено про стягнення понесених відповідачем витрат за подання апеляційних та касаційних скарг при розгляді даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що у межах справи № 910/29473/15 відповідачем було сплачено судові збори за подання апеляційних та касаційних скарг, а саме:
в сумі 12 917,30 грн згідно платіжного доручення №133 від 04.02.2016;
в сумі 14 091,60 грн згідно платіжного доручення №383 від 30.03.2016;
в сумі 25 834,60 грн згідно платіжного доручення №455 від 28.07.2016;
в сумі 31 001,52 грн згідно платіжного доручення №770 від 06.10.2016;
в сумі 3 842,00 грн згідно платіжного доручення №6108 від 05.07.2019;
в сумі 2 270,00 грн згідно платіжного доручення №9031 від 03.06.2021.
Однак, судом встановлено, що судовий збір у сумі 3 842,00 грн (платіжне доручення №6108 від 05.07.2019), сплачений за касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №910/29473/15, яку постановою Верховного Суду від 08.10.2019 залишено без задоволення, а тому вказаний судовий збір не підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Також, судом встановлено, що судовий збір у сумі 2 270,00 грн (платіжне доручення №9031 від 03.06.2021), сплачений за апеляційну скаргу на ухвалу Господарського міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/29473/15, яка постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 повернута заявникові без розгляду.
Відтак, вказана сума судового збору не підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Натомість, суд роз'яснює, що відповідач не позбавлений права звернутись до Північного апеляційного господарського суду з заявою про повернення вказаної суми судового збору з державного бюджету України.
Разом з тим, враховуючи те, що судом при новому розгляді справи було відмовлено в задоволенні позовних вимог, витрати понесені відповідачем щодо сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг в загальній сумі 83 845,02 грн (платіжні доручення №133 від 04.02.2016, №383 від 30.03.2016, №455 від 28.07.2016, №770 від 06.10.2016) відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Отже, заява Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 123, 126,129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27 - А; ідентифікаційний код 34726705) на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01014, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 157 600,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 83 845 грн 02 коп.
3. В іншій частині вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано: 24.12.2021.
Суддя А.І. Привалов