ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.12.2021Справа № 910/14347/21
За позовомВійськової частини НОМЕР_1
до Державного агентства резерву України
про стягнення 93080,71 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного агентства резерву України 93080,71 грн понесених витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №5/13 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 27.11.2009 в частині здійснення відшкодування понесених у 2020 році витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/14347/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала про відкриття провадження у справі №910/14347/21 була вручена відповідачу 21.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105478294995.
26.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що остаточний розрахунок за договором можливий лише на підставі повно та належно оформлених первинних документів. Однак, як стверджує відповідач, позивачем належним чином не оформлений звіт про витрати, оскільки на даному документі відсутній підпис, печатка та дата складання. Крім того, відповідач стверджує, що у справі відсутні докази направлення необхідних первинних документів на адресу відповідача.
04.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
24.11.2009 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (надалі - комітет) та 194 понтонно-мостовим загоном (в/ч НОМЕР_1 ) Державної спеціалізованої служби транспорту (зберігач) було укладено договір №5/13 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності) здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.
Згідно з п. 1.2 Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1 мр. Передбачені цим договором форми актів затверджуються комітетом.
У відповідності до п. 2.1 Договору зберігач зобов'язаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
В п. 4.1 Договору визначено, що вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з комітетом кошторису витрат, затверджених комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі, коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат приводиться частинами протягом поточного року (п. 4.2 Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів комітету на відпуск матеріальних цінностей) (п. 7.3 Договору).
Кошторисом витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на 2020 рік, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 та погодженого головою Державного агентства резерву України, визначено, що загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 2020 рік складає разом з ПДВ 916484,88 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 93080,71 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, зобов'язання за яким передбачає обов'язок позивача - здійснювати відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву та обов'язок відповідача - здійснювати відшкодування витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За приписами ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.
Статтею 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532 (надалі - Порядок), визначено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До позовної заяви позивачем додано копію Звіту про витрати на зберігання цінностей державного (мобілізаційного) резерву в військовій частині НОМЕР_1 за 2020 рік на суму 93080,71 грн.
За змістом вказаного звіту, відповідальним зберігачем (військовою частиною НОМЕР_1 ) за 2020 рік проведено обслуговування 25 секцій понтонів - 10% від загальної кількості понтонів та 13 автомобілів АНС-5М на ЗиЛ-131 з причепами; під час проведення обслуговування майна НЗМ-56 проведено ряд робіт, а саме: зачищення, ґрунтування та фарбування, навантаження майна та вивезення для випробування на воді, розвантаження майна на воду, завантаження майна з води, повернення майна у сховища для зберігання; під час проведення обслуговування 25 секцій понтонів, які розміщені в складі №81/85 на автомобілях АНС-5М на ЗиЛ-131, проводилося обслуговування техніки мобілізаційного резерву в кількості 62 одиниці, а саме: ТО-1, ТО-2, випробування техніки (виїзд АНС-5М та ЗиЛ-131 зі сховища для проведення кранових робіт з секціями понтонів та повернення у сховище) тощо.
Також до позову позивачем додані належним чином засвідчені копії накладних №179 від 08.10.2020, №49 від 06.05.2020, №148 від 04.09.2020, №236 від 30.11.2020, копію Звіту про витрати основних матеріалів у обслуговуванні в співставленні з виробничими нормами за листопад 2020 року, копії затверджених командиром військової частини актів списання №203 від 19.10.2020, №44 від 22.09.2020, №55 від 30.11.2020, якими підтверджується факт здійснення операції по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за спірний період.
Однак, як свідчать обставини справи, відповідач витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей за 2020 рік у сумі 93080,71 грн не відшкодував.
Суд зазначає, що доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень проти позову, зводяться виключно до того, що позивачем належним чином не оформлено звіт про витрати (оскільки на ньому відсутній підпис, печатка та дата складання) та не надано доказів направлення даних документів на адресу відповідача.
Як вірно зазначив відповідач, належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача вищевказаного звіту про витрати на зберігання та претензій, про які зазначає позивач, у справі відсутні.
Разом з тим, копії відповідних документів були отримані відповідачем разом з позовною заявою. При цьому, отримавши такі документи, відповідач жодних зауважень щодо розрахунку суми відшкодування витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2020 рік у сумі 93080,71 грн, а також факту понесення таких витрат, не надав.
За таких обставин, оскільки заперечень щодо розміру понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в військовій частині НОМЕР_1 у сумі 93080,71 грн відповідач не надав, факту понесення таких витрат не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 93080,71 грн заборгованості за понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (Україна, 01601, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 28, ідентифікаційний код 37472392) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 93080 (дев'яносто три тисячі вісімдесят) грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова