ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2021Справа № 910/13653/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний
комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 253.276,42 грн
Без виклику представників сторін
20.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 253.276,42 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом червня 2021 року відповідачем було здійснено доставку вантажів на адресу позивача, за наступними залізничними накладними: №№ «осн.33276494, дос.47720602», 33394065, «осн.33456211, дос.45163052», 33487455, 33562679, 33625369, 33641465, 33642182, 33696758, 33769787, 33778200, 33805110, 33805136, 33808585, 33853748, 33854720, 33890674, 35530658, «осн.36003085, дос.33670647», 36044394, «осн.36285526, дос.41563222», 41029745, 41189416, 41468067, 44237584, 44294353, 44303758, 44303766, 44376150, 44378644, 44383362, «осн.45139110, дос.45160587», «осн.45242856, дос.45270261», «осн.45242880, дос.45270279», «осн.45242898, дос.45270287», «осн.45244068, дос.45269412», 45291259, 45321841, 45321858, 45321874, 45321882, «осн.45398245, дос.45398443», «осн.45416732, дос.45416823», «осн.45448990, дос.45501624», 45449006, «осн.45449014, дос.45501608», 45455284, «осн.45547528, дос.45623824», «осн.45566148, дос.45571726», «осн.45566148, дос.45571734», «осн.45566148, дос.45571718», 45632585, 45632593, 45632601, 45683182, 45683190, 45683901, 45683919, «осн.45701844, дос.45746526», 45765633, 45857224, 45857232, 45864832, 45864840, 45925948, «осн.45954377, дос.45979523», «осн.45972445, дос.46001368, дос.46025979», 45973500, 45973625, 45973674, 45973807, 46024840, 46024857, 46024865, 46024873, 46025722, 46062766, 46064101, «осн.46115150, дос.46118592», «осн.46115168, дос.46118618», «осн.46131082, дос.46149589, дос.49077456», «осн.46135752, дос.45070398», «осн.46135752, дос.45070398, дос.46181509», «осн.46197711, дос.46223889, дос.49106669», 46223202, 46261780, 46261830, 46261889, 46261905, 46261970, 46261996, 46262044, 46262051, 46262077, 46262093, 48692487, 48692503, 48692545, 48872303, 48872311, 48873186, 48893853, 48893861, 48906812, 48906838, 48974604, 48983373, 48983381, 48985022, 48985048, 48988034, 49021173, 49021199, 49021843, 49022056, 49024250, 49041254, 49041346, 49046055, «осн.49072226, дос.46291456», 49099831, 49112899, 49112964, 49117559. Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф. Враховуючи викладене та у зв'язку з тим, що за спірними накладними відповідачем допущено прострочення доставки вантажу, позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 253.276,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13653/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.10.2021 було 22.10.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105481309235 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 21.10.2021 надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.10.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105481309235, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 12.11.2021 включно.
22.11.2021 до суду від Регіональної філії «Донецька залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що позивач припустився помилок при обчисленні суми штрафу. Так, здійснивши власний розрахунок через АРМ ПТД по накладним №№ 45070398, 45270261, 45270279, 45270287, 45416823, 45449006, 45501608, 45501624, 45571726, 45571734, 45683182, 45683190, 46181509, 46223202, 46261780, 46261830, 46261889, 46261905, 46261970, 46261996, 46262044, 46262051, 46262077, 46262093, 49077456 відповідач зазначає, що математично вірною сумою штрафу є сума 208.629,82 грн. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем допущено помилки в обчисленні терміну доставки, оскільки мало місце збільшення терміну доставки, у зв'язку з чим штраф за несвоєчасну доставку вантажу який підлягає стягненню у даній справі складає 110.985,62 грн. Також відповідач у даному відзиві просив суд зменшити суму штрафу.
Разом з відзивом до суду надійшла заява відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
Суд враховуючи наведені відповідачем обставини вважає за можливе відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити пропущений строк для подачі відзиву.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснила перевезення різних вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по наступним залізничним накладним: №№ «осн.33276494, дос.47720602», 33394065, «осн.33456211, дос.45163052», 33487455, 33562679, 33625369, 33641465, 33642182, 33696758, 33769787, 33778200, 33805110, 33805136, 33808585, 33853748, 33854720, 33890674, 35530658, «осн.36003085, дос.33670647», 36044394, «осн.36285526, дос.41563222», 41029745, 41189416, 41468067, 44237584, 44294353, 44303758, 44303766, 44376150, 44378644, 44383362, «осн.45139110, дос.45160587», «осн.45242856, дос.45270261», «осн.45242880, дос.45270279», «осн.45242898, дос.45270287», «осн.45244068, дос.45269412», 45291259, 45321841, 45321858, 45321874, 45321882, «осн.45398245, дос.45398443», «осн.45416732, дос.45416823», «осн.45448990, дос.45501624», 45449006, «осн.45449014, дос.45501608», 45455284, «осн.45547528, дос.45623824», «осн.45566148, дос.45571726», «осн.45566148, дос.45571734», «осн.45566148, дос.45571718», 45632585, 45632593, 45632601, 45683182, 45683190, 45683901, 45683919, «осн.45701844, дос.45746526», 45765633, 45857224, 45857232, 45864832, 45864840, 45925948, «осн.45954377, дос.45979523», «осн.45972445, дос.46001368, дос.46025979», 45973500, 45973625, 45973674, 45973807, 46024840, 46024857, 46024865, 46024873, 46025722, 46062766, 46064101, «осн.46115150, дос.46118592», «осн.46115168, дос.46118618», «осн.46131082, дос.46149589, дос.49077456», «осн.46135752, дос.45070398», «осн.46135752, дос.45070398, дос.46181509», «осн.46197711, дос.46223889, дос.49106669», 46223202, 46261780, 46261830, 46261889, 46261905, 46261970, 46261996, 46262044, 46262051, 46262077, 46262093, 48692487, 48692503, 48692545, 48872303, 48872311, 48873186, 48893853, 48893861, 48906812, 48906838, 48974604, 48983373, 48983381, 48985022, 48985048, 48988034, 49021173, 49021199, 49021843, 49022056, 49024250, 49041254, 49041346, 49046055, «осн.49072226, дос.46291456», 49099831, 49112899, 49112964, 49117559.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно із статтею 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Абзацами першим, другим і п'ятим статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1 і 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць».
Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами ч. 2 ст. 313 Господарського кодексу України розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною першою статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно із статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Реченням другим абзацу першого пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.
Згідно з абзацом другим пункту 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Зокрема з матеріалів справи вбачається, що враховуючи відстань від станції відправлення до станції призначення (із розрахунку 200 км за добу) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) за всіма залізничними накладними, окрім №№ 45449006, 45683182, 45683190, 46223202, 46261780, 46261830, 46261889, 46261905, 46261970, 46261996, 46262044, 46262051, 46262077, 46262093 мало місце прострочення доставки вантажу.
Відповідно до п. 2.9 Правил № 644 у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
виконання митних та інших адміністративних правил;
тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Стосовно заперечень відповідача щодо неврахування позивачем при визначенні суми штрафу обставин, які надають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажів про які є відмітка в графі 49 залізничних накладних суд зазначає наступне.
Згідно ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, а також в інших випадках згідно з переліком, наведеним у цьому пункті, який не є вичерпним, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, акти загальної форми складаються, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на залізницю у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
При цьому, наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу не звільняє залізницю від обов'язку довести ті обставини, на які вона посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку - наявність підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.
Відповідач не надав суду належних доказів, з яких можливо було б встановити, які саме причини слугували підставами для правомірного збільшення терміну доставки вантажів за відсутності вини перевізника, сама лише наявність відмітки у графі 49 вищезазначених накладних не дає суду можливості встановити, що саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу, а тому дані посилання відповідача є безпідставними.
Відповідно до розрахунку позивача, загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вагонів складає 253.276,42 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею з урахуванням наведених відповідачем у відзиві заперечень щодо невірного визначення позивачем строку доставку вантажу щодо певних накладних та встановлено, що розмір штрафу який підлягає стягненню становить 241.866,52 грн.
У відзиві на позовну заяву міститься також клопотання відповідача про зменшення суми нарахованого штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Таким чином, беручи до уваги обставини даної справі та доводи поданого відповідачем клопотання, суд не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в сумі 241.866,52 грн.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Таким чином, позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» обґрунтований та підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 9.005,26 грн на відповідача суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
30.03.2018 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого Адвокатське об'єднання прийняло зобов'язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою № 230 від 22.12.2020 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2021.
Позивачем видано довіреність № 162 від 28.10.2020, якою уповноважено адвоката Костікову Оксану Олександрівну (який входить до складу учасників Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога») здійснювати представництво інтересів позивача.
Підтвердженням того, що Костікова Оксана Олександрівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3495 від 14.07.2010.
Додатковою угодою № 273 від 03.08.2021 до вказаного договору сторонами визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) за надання юридичних послуг у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» суми недостачі вантажу в розмірі 253.276,42 грн. У цій угоді наведений перелік послуг та їх вартість, зокрема вартість послуг становить 794,00 грн за 1 годину, окрім послуги щодо участі у судовому засіданні, яка визначена в розмірі 1.000,00 грн.
14.09.2021 між позивачем та Адвокатським об'єднанням складено акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 273 від 03.08.2021, згідно якого вартість послуг Адвокатського об'єднання становить 6.910,76 грн. Згідно розрахунку розміру винагороди від 14.09.2021 до вартості входять наступні послуги:
- усна консультація клієнта, узгодження правової допомоги - 547,25 грн;
- збір доказів - 547,25 грн;
- перевірка та підготовка документів - 1.094,50 грн;
- складання позовної заяви - 1.094,50 грн;
- складання відповіді на відзив - 1.094,50 грн;
- гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 2.532,76 грн.
Доказів сплати позивачем Адвокатському об'єднанню гонорару в сумі 6.910,76 грн не подано.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд відзначає, що відсутні підстави покладення на відповідача витрат позивача на сплату послуг в сумі 1.094,50 грн, оскільки матеріали справи не містять складеної позивачем відповіді на відзив.
Враховуючи характер спірних правовідносин, беручи до уваги обсяг фактично наданих послуг, наявність заперечень відповідача щодо співмірності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно від визначеної судом обґрунтованої суми витрат (5.816,26 грн) до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 5.554,24 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 241.866 (двісті сорок одну тисячу вісімсот шістдесят шість) грн 52 коп. штрафу, 3.628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 5.554 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 24 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова