ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2021Справа № 910/17401/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"
(22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. М. Грушевського, будинок 5)
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
(01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікс"
(49126, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Праці, будинок 9-А)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Теплина, буд. 27А)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт"
(49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, буд. 149, кім. 204)
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс"
(49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, буд.149, кім. 204)
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс" (49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ударників, будинок 27, офіс 3)
третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний Банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 9)
про зміну договору та визнання правочину недійсним.
За участі представників учасників справи згідно протоколу
27.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікс" (49126, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Праці, будинок 9-А; ідентифікаційний код: 32560431), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Теплина, будинок 27А; ідентифікаційний код: 32126346), Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, будинок 149, кімната 204; ідентифікаційний код: 36162739), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс" (49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, будинок 149, кімната 204; ідентифікаційний код: 35339131), Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс" (49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ударників, будинок 27, офіс 3; ідентифікаційний код: 35739432), Національний Банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 9; ідентифікаційний код: 00032106) про внесення змін до кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 укладеного між Акціонерним товариством "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті".
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Лиськов М.О.) від 29.10.2021 у справі № 910/17401/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 (суддя Андреїшина І.О.) було відкрито провадження у справі №910/16668/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікс" (49126, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Праці, будинок 9-А; ідентифікаційний код: 32560431), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Теплина, будинок 27А; ідентифікаційний код: 32126346), Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, будинок 149, кімната 204; ідентифікаційний код: 36162739), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс" (49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, будинок 149, кімната 204; ідентифікаційний код: 35339131), Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс" (49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ударників, будинок 27, офіс 3; ідентифікаційний код: 35739432), Національний Банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 9; ідентифікаційний код: 00032106) про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 (суддя Андреїшина І.О.) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" про об'єднання проваджень у справі № 910/17401/21 та у справі № 910/16668/21. Справи №910/17401/21 та №910/16668/21 об'єднано в одне провадження. Присвоєно об'єднаній справі №910/17401/21. Об'єднану справу №910/17401/21 передано на розгляд судді Лиськову М.О.
18.11.2021 року на адресу суду від третьої особи-6 надійшли письмові пояснення по справі.
23.11.2021 року до суду від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовні заяви.
24.11.2021 року на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про залишення позовної заяви без руху.
24.11.2021 на адресу суду від позивача надійшли документи для приєднання до матеріалів справи.
24.11.2021 на електрону адресу суду від позивача надійшло клопотання про опитування уповноважених осіб АТ КБ "Приватбанк".
У судове засідання 24.11.2021 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи 6, представники третіх осіб 1, 2, 3 , 4, 5 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Представники відповідача підтримали заяву про продовження процесуального строку на подання відзиву, клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та залишення позовної заяви без розгляду, клопотання про залишення позовної заяви без руху. В судовому засіданні позивач підтримав клопотання про опитування уповноважених осіб АТ КБ "Приватбанк" в порядку ст. 90 ГПК України, просив суд задовольнити подане клопотання.
Відповідач заперечив проти клопотання позивача про письмове опитування в порядку ст. 90 ГПК України, просив суд відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 відкладено підготовче засідання на 08.12.21, задоволено клопотання позивача про проведення письмового опитування та зобов'язано відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надати відповіді на запитання.
26.11.2021 до суду надійшла заява представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Лиськова від розгляду справи №910/17401/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи №910/17401/21 було передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 заяву передано на розгляд судді Демидову В.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 було задоволено самовідвід судді Демидова В.О. від розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи № 910/17401/21, матеріали заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи № 910/17401/21 передано для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.
За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/17401/21, визначено суддю Баранова Д.О. для розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Лиськова М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 було задоволено самовідвід судді Баранова Д.О. від розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи № 910/17401/21, матеріали заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи № 910/17401/21 передано для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні заяви акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді Лиськова М.О. у справі №910/17401/21 відмовлено.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно розірвав укладений з позивачем кредитний договір № 4Л16089Г від 20.10.2016, а повідомлення Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. не містить підстав для такого розірвання та є недійсним. Крім того, позивач вказував на наявність підстав для внесення змін до договору в частині пролонгації строку повернення кредитних коштів у зв'язку з істотною зміною обставин.
07.12.2021 на адресу Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву. Згідно вказаного відзиву відповідач проти позову заперечував, та просив залишити його без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказував на відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес позивача, обрання позивачем неналежного способу захисту. Крім того, відповідач стверджує, що подача позовів які розглядаються в межах даної справи є спробою позивача переглянути обставини які вже є встановленими рішенням суду у іншій справі.
Третя особа-6 у своїх письмових поясненнях від 18.11.2021 та від 15.11.2021 проти позову заперечувала, та просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень третя особа-6 вказувала на відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину у даній справі в силу наявного у АТ КБ "ПриватБанк" права на розірвання Кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 в односторонньому порядку.
Треті особи 1-5 своїм правом на подачу пояснень щодо суті спору не скористались, пояснень не надали.
Протокольною ухвалою суду від 15.12.2021 судом ухвалено відкласти підготовче засідання на 22.12.2021.
Від відповідача надійшло письмове повідомлення про відмову у наданні відповідей (в порядку ч.5 ст.90 ГПК України) від 15.12.2021.
У судове засідання, призначене на 22.12.2021 з'явились представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Також, представником позивача зроблено заяву щодо стягнення з відповідача судових витрат у випадку задоволення позову.
У судове засідання 22.12.2021 з'явились представники відповідача, проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Під час судового засідання 22.12.2021 представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, яке було відхилено судом як необґрунтоване.
У судове засідання 22.12.2021 з'явився представник третьої особи-6, проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі.
Треті особи 1-5 у судове засідання 22.12.2021 не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Отже треті особи 1-5 належним чином повідомлені про розгляд справи, однак своїм правом на подачу письмових пояснень не скористались, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надали.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
У судовому засіданні 22.12.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.10.2016 р. між АТ КБ "Приватбанк" (як позикодавцем) та ТОВ "Лайк Сіті" (як позичальником) укладено кредитний договір № 4Л16089Г (далі також - Кредитний договір), за умовами п. А. 2, А 3 якого відповідач надає позивачу кредит з лімітом 4 300 000 000,00 грн. строком до 28.10.2024 р. У відповідності до п. А. 6, А. 8 Кредитного договору, за користування кредитом позивач сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5 % річних, які сплачуються щоквартально (у грудні, березні, червні, вересні) в період з 25-го числа місяця по останній день місяця.
На виконання вказаного Кредитного договору позивачем було отримано від відповідача кредитні кошти в розмірі 4 271 535 872,75 грн.
На забезпечення Кредитного договору№ 4Л16089Г 20.10.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір застави №Г.21.1.2.0/5-1993.
26.10.2016 між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лайк Сіті" укладено додаткову угоду до Договору застави.
Згідно з п. 1 Договору застави, з урахуванням змін і доповнень до вказаного договору, внесеними додатковою угодою від 20.10.2016, позивач передав відповідачу у заставу майнові права за договорами поставки №ПТ16-184 від 07.10.2016 на поставку 164 062,500 тон автомобільного бензину марки А-95 Євро 4 та №ПТ16-60/ПГ від 12.10.2016 на поставку 187 404,448 тон палива дизельного підвищеної якості (Євро). Вартість предмета застави, відповідно до п.8 Договору застави, сторони визначили в розмірі 5 820 790 000 гривень.
Однак, 07.09.2017 відповідачем було надано позивачу письмове повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706, у відповідності до якого відповідач повідомив позивача про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. Кредитного договору у зв'язку з порушенням останнім підпункту в) пункту 2.3.2. Кредитного договору, а саме простроченням зобов'язань щодо своєчасної сплати відсотків.
Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо законності письмового повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 та відповідно наявності чи відсутності правових підстав для розірвання в односторонньому порядку Кредитного договору, а також питання продовження строку його дії.
В обґрунтування підстав для визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. Кредитного договору позивач посилався на відсутність підстав для розірвання Кредитного договору та належне виконання останнім всіх своїх зобов'язань за вказаним договором. При цьому, позивач посилається на істотну зміну обставин, яка була спричинена розірванням з боку відповідача Кредитного договору, що є підставою для внесення змін до Кредитного договору в частині продовження строку його дії до 28.10.2028 р.
Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час направлення повідомлення про одностороннє розірвання або звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.
Таким чином, вирішуючи питання про правомірність дій відповідача щодо одностороннього розірвання Кредитного договору, а відповідно чинності повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017, суд повинен встановити чинність такого Кредитного договору на момент його розірвання та обставини за яких такий договір було укладено.
Судом взяті до уваги аргументи та доводи позивача, що спірний Кредитний договір укладений між сторонами у зв'язку та в ході так званої реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю АТ КБ "Приватбанк", що була ініційована, організована та контрольована Національним банком України.
Вказані обставини підтверджуються копіями наявних у матеріалах справи Постанов правління НБУ №561/БТ від 11.09.2014, №162а від 12.09.2014, №24-од від 13.02.2015 року, № 260 від 15.04.2015, №8/БТ від 14.01.2016, №103/БТ від 23.02.2016, №323-рш/БТ від 05 жовтня 2016, а також відповідного листування АТ КБ "Приватбанк" та Національного банку України, іншими доказами.
Саме на підставі вищевказаних документів відповідачем в період з лютого по жовтень 2016 було розроблено Програму фінансового оздоровлення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на 2016 - 2019 рр., яка направлялась Національному банку України, та яка передбачала необхідність погашення (реструктуризації) кредитних зобов'язань ТОВ "Юнікс", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Реал-Стандарт", ТОВ "Фаборіс", ТОВ "Церіс" (далі - Первинні боржники).
У відповідності до наданого Плану трансформації ТОВ "Лайк Сіті" як новий позичальник мав погасити заборгованості первинних боржників згідно кредитного портфелю Банку.
Позивач зазначає, що він взяв участь у зазначеній трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк", оскільки вона була організована та контрольована Національним банком України, а позивач повністю відповідав необхідним критеріям для переведення на нього кредитного боргу "первісних боржників".
Таким чином, судом встановлено, що ініційована та контрольована Національним банком України процедура трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк" була розпочата та проведена на підставі чинних актів Національного банку України, та була завершена укладенням з позивачем Кредитного договору, та передачею відповідачем позивачу коштів для реструктуризації заборгованості Первинних позичальників. При цьому, чинність вищевказаних актів Національного банку України сторонами у даній справі не заперечується, з чого слідує, що процедура трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк", а відповідно і процедура укладення Кредитного договору є чинною та такою, що проведена у повній відповідності до вимог законодавства.
Сторонами спору не надано заперечень щодо допустимості та належності документів, як письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження факту існування програми реструктуризації (трансформації) зобов'язань інших осіб перед банком та факту залучення до цієї програми позивача.
З урахуванням викладеного, повністю та всебічно дослідивши наявні у матеріалах справи докази а також обставини укладення Кредитного договору судом встановлено, а матеріали справи не містять доказів зворортнього, що на момент направлення позивачем повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., Кредитний договір був чинним, не визнавався недійсним або припиненим, докази нікчемності вказаного договору також відсутні. Строк дії Кредитного договору є таким, що не сплив як на момент направлення відповідачем вказаного повідомлення, так і на момент розгляду даної справи. Будь-яких інших обставин які б впливали на чинність Кредитного договору, окрім як повідомлення відповідача вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р. судом не виявлено, та сторонами не заперечується.
Кредитний договір був повністю виконаний відповідачем в частині надання кредитних коштів, які спрямовувались на погашення кредитів Первинних боржників.
Крім того, в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі 910/18415/19, залишене в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 та постановою Касаційного господарського суду, яким відмовлено у визнанні Кредитного договору недійним. На вказане рішення посилаються і позивач, і відповідач у своєму відзиві.
Отже дійсність та законність Кредитного договору встановлена судом у даній справі на підставі ст. 204 ЦК України, не заперечується сторонами та як наслідок не є предметом доказування у даній справі.
АТ КБ "Приватбанк" в своєму відзиві на позовну заяву посилався на обставини викладені у справі №910/18415/19 за позовом ТОВ "Лайк сіті" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним спірного кредитного договору. Суть зазначених доводів АТ КБ "Приватбанк" зводяться до того, що ТОВ "Лайк сіті" не довело обставин існування участі ТОВ "Лайк Сіті" в програмі реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк", оскільки визначеною ціллю кредитування було "фінансування поточної діяльності".
З цього питання, суд окремо зауважує на наступному.
За змістом ч.5 ст.75 ГПК України передбачено, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Як судом встановлено у межах цієї справи, між сторонами у справі №910/18415/19 дійсно існував спір щодо недійсності кредитного договору і судами, на підставі зібраних в межах справи №910/18415/19 доказів, не було знайдено зв'язку між програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк" та видачою кредиту ТОВ "Лайк сіті" згідно з спірного Кредитного договору.
Водночас, під час розгляду цієї справи суду надані нові докази (відповідні копії постанов Правління НБУ та листування), які підтверджують реалізацію програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк" та видачу кредиту ТОВ "Лайк Сіті" в межах цієї програми, та які не були предметом дослідження в межах справи №910/18415/19. Зазначені обставини безпосередньо підтверджуються постановами Національного банку України, листами та відповідями службових осіб Національного банку України та АТ КБ "Приватбанк" за період жовтня-листопада 2016 року.
За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку, що укладення 20.10.2016 р. між АТ КБ "Приватбанк" (як позикодавцем) та ТОВ "Лайк Сіті" (як позичальником) Кредитного договору було частиною реалізації програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк".
З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти в розмірі 4 271 535 872,75 грн., отримані ТОВ "Лайк сіті" згідно Кредитного договору були дійсно використані для погашення заборгованості Первинних боржників перед АТ КБ "Приватбанк". Зазначена обставина підтверджує загальну логіку взаємозв'язку між видачою так званих "первісних кредитів" та "нового кредиту" ТОВ "Лайк сіті".
В цьому ключі суд констатує, що відносини між учасниками провадження мали дійсно складний комплексний характер, що опосередковувався виконанням програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк".
За таких умов, надання правової оцінки спірному Кредитному договору неможлива без дослідження сукупності усіх обставин укладення та видачі кредитів Первинним боржникам, а також умов та обсягів забезпечення усіх зазначених кредитів.
Так, судом встановлено, що 20.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договори поруки, на підставі яких позивач, як поручитель, поручився перед відповідачем за виконання Первинними боржниками своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4Ю14262Д від 29.07.2014 р., № 4Ю14267И від 06.08.2014р., № 4И13700Д від 01.11.2013 р., № 4И13703Д від 04.11.2013 р., № 4И13708И від 07.11.2013 р., № 4И14157И від 11.04.2014 р., № 4И15072И від 26.03.2015 р., № 4Р13800Д від 13.12.2013 р., № 4Р13802И від 20.12.2013 р., № 4Р14139И від 19.02.2014 р., № 4Р15044И від 17.02.2015 р., № 4Ф13423И від 04.07.2013 р., № 4Ф13786Д від 05.12.2013 р., № 4Ф13787Д від 09.12.2013 р., №4Ц14032И від 21.01.2014 р., №4Ц14060Д від 10.02.2014 р., №4Ц14066Д від 11.02.2014 р., № 4Ц15020И від 22.01.2015 р. (далі - Первинні кредити) укладеними з відповідачем.
20.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 4Ю14262Д/П за умовами якого позивач поручився за виконання ТОВ "Юнікс" своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами № 4Ю14262Д від 29.07.2014 р., № 4Ю14267И від 06.08.2014р.
20.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 4И13700Д/П за умовами якого позивач поручився за виконання ТОВ "Інвестгруп" своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами № 4И13700Д від 01.11.2013 р., № 4И13703Д від 04.11.2013 р., № 4И13708И від 07.11.2013 р., № 4И14157И від 11.04.2014 р., № 4И15072И від 26.03.2015 р.
20.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 4Р13800Д/П за умовами якого позивач поручився за виконання ТОВ "Реал-Стандарт" своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами № 4Р13800Д від 13.12.2013 р., № 4Р13802И від 20.12.2013 р., № 4Р14139И від 19.02.2014 р., № 4Р15044И від 17.02.2015 р.
20.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 4Ф13423И/П за умовами якого позивач поручився за виконання ТОВ "Фаборіс" своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами № 4Ф13423И від 04.07.2013 р., № 4Ф13786Д від 05.12.2013 р., № 4Ф13787Д від 09.12.2013 р.
20.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 4Ц14032Д/П за умовами якого позивач поручився за виконання ТОВ "Церіс" своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами №4Ц14032И від 21.01.2014 р., №4Ц14060Д від 10.02.2014 р., №4Ц14066Д від 11.02.2014 р., № 4Ц15020И від 22.01.2015 р.
При цьому, окрім вищевказаних договорів поруки укладених з позивачем, як стверджує позивач, та що не заперечується відповідачем, в забезпечення Первинних кредитів було укладено також договори застави з компаніями Renalda Investments Limited, Truela Consulting Limited, Valenza Consulting Limited, предметом застави якого були корпоративні права ПАТ "Київгума" , з компаніями Feyen Consulting Limited та Troyon Assets Limited, предметом застави яких були корпоративні права компаній Goiania LDA та Penny Lane LTD, з компаніями Renalda Investments Limited, Truela Consulting Limited, Valenza Consulting Limited, предметом застави якого були корпоративні права ПАТ "Київгума" , з компанією Halecart Holdings Limited, предметом застави якого були корпоративні права ТОВ "Ретал Дніпро" , з компанією Panikos Symeou, предметом застави якого були корпоративні права компанії Clendon Holdings Inc., з компанією Espert Holdings Limited, предметом застави якого були корпоративні права ТОВ "Ільїчівський морський рибний порт" .
Позивач вказував, що погашення кредитів на підставі вказаних вище договорів поруки від 20.10.2016 р. за рахунок коштів отриманих на підставі Кредитного договору було здійснено з метою отримання прав кредитора за вказаними Первинними кредитами, а також забезпечувальними, щоб в подальшому здійснити погашення своїх зобов'язань за Кредитним договором за рахунок коштів виручених від реалізації предметів застави за вказаними вище договорами.
В той самий день, 20.10.2016 р. позивачем, на підставі договорів поруки № 4Ю14262Д/П, № 4И13700Д/П, № 4Р13800Д/П, № 4Ф13423И/П, № 4Ц14032Д/П (далі разом - Договори поруки) було здійснено погашення заборгованості Первинних боржників за вказаними вище кредитними договорами, на загальну суму 4 271 535 872,75 грн.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами поруки було здійснено за рахунок коштів отриманих останнім на підставі Кредитного договору, про що стверджує позивач, не заперечує відповідач, а матеріали справи не містять доказів зворотнього.
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №1368, №1369, №1370, №1371, №1372, №1373, №1374, №1375, №1376, №1377, №1378, №1379, №1380, №1381, №1382, №1383, №1384, №1385 від 20.10.2016 р.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивачем в повній мірі та належним чином здійснено погашення заборгованості за діючими кредитними договорами, укладеними між відповідачем та Первинними боржниками, внаслідок чого зазначені вище кредити є погашеними, а кредитні зобов'язання є виконаними в повному обсязі. Вказані обставини свідчать про відсутність заборгованості за Первинними кредитами укладеними з Первинними боржниками перед відповідачем, та про перехід до позивача, як поручителя, який здійснив погашення зобов'язання боржника, всіх прав кредитора за вказаними кредитними зобов'язаннями на підставі п.3 ч.1 ст.512 ЦК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Первинні кредити, за якими позивачем було здійснено погашення заборгованості за рахунок коштів, отриманих за Кредитним договором, а також Договори поруки, на підставі яких позивачем здійснювалось вищевказане погашення, були укладені в межах здійснення процедури трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк". Вказане є важливим для розуміння обставин укладення та виконання Кредитного договору, аналізу законності дій сторін, наявності підстав для його дострокового розірвання чи внесення до нього змін. Відтак, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ці правочини підлягають дослідженню та судовій оцінці у своєму сукупному взаємозв'язку.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що станом на дату розгляду даної справи Кредитний договір, Первинні кредити за якими позивачем було здійснено погашення заборгованості за рахунок коштів отриманих за Кредитним договором, а також Договори поруки на підставі яких позивачем здійснювалось вищевказане погашення є правомірними та дійсними, а матеріали справи не містять доказів зворотнього.
При цьому, матеріали справи не містять доказів порушення норм чинного законодавства при укладенні та виконанні вищевказаних кредитних договорів та договорів забезпечення до них, а сторонами вказані обставини не заперечуються. Таким чином, кошти отримані позивачем за Кредитним договором були правомірно направлені на повне погашення діючих зобов'язань на підставі договорів поруки від 20.10.2016 р.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.
Крім того, за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
Відповідно до частин 1, 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Частиною 5 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Суд відзначає, що оскаржуване повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р. за своїм змістом та наслідками є односторонніми правочинами про розірвання Кредитного договору, а відтак, при його вчиненні мають бути дотриманні встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності таких правочинів.
Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що стаття 188 Господарського кодексу України передбачає чіткий порядок для можливості розірвання договору в односторонньому порядку. Зокрема, сторона договору яка бажає розірвати такий договір направляє іншій стороні відповідне повідомлення про його розірвання. В той самий час, сторона договору яка отримала повідомлення про його розірвання від іншої сторони має право протягом 20 днів надіслати відповідь на таке повідомлення та повідомити про результати його розгляду. Саме зі спливом 20-ти денного терміну договір може припинити свою дію, якщо сторони не домоляться про зворотнє.
З аналізу повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 вбачається, що відповідач повідомив позивача про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. Таким чином, враховуючи, що відповідачем було визначено дату розірвання кредитного договору 25.09.2017 (тобто через 18 днів після отримання позивачем відповідного повідомлення) слідує висновок, що позивач фактично був позбавлений можливості надати відповідачу відповідь на його повідомлення про розірвання Кредитного договору у відповідності до вимог статті 188 Господарського кодексу України.
Зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем вимог статті 188 Господарського кодексу України, а саме порушення процедури повідомлення про одностороннє розірвання Кредитного договору, що в свою чергу свідчить про незаконність повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017.
Крім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В той же час, недодержання особою при вчиненні правочину (в т.ч. одностороннього) наведених вимог в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України є правовою підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
В даному випадку, оскаржуваний правочин, оформлений повідомленнями вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., стосуються одностороннього розірвання Кредитного договору з підстав порушення його умов позивачем, а відтак, мають відповідати насамперед приписам п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість одностороннього розірвання договору, якщо це встановлено договором або законом, у разі порушення іншою особою взятих на себе зобов'язання за таким договором.
Тобто, досліджуючи питання законності вчинення одностороннього правочину про розірвання договору насамперед слід встановити чи передбачено у конкретному випадку право односторонньої відмови від договору в позасудовому порядку та чи має місце порушення контрагентом зобов'язання, яке тягне за собою правові наслідки у такому вигляді.
Відповідно до підпункту в) пункту 2.3.2. Кредитного договору Кредитного договору відповідач має право у разі настання будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позивачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору, в т.ч. при порушені цільового використання кредиту; у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення/повернення боргу за будь-яким кредитом, укладеним між позичальником і банком, понад 30 календарних днів банк на свій розсуд згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити однобічне розірвання Кредитного договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Однобічна відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.
Як вбачається зі змісту письмового повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., відповідач розриваючи в односторонньому порядку Кредитний договір виходив з порушення позивачем підпункту в) пункту 2.3.2. Кредитного договору, а саме простроченням зобов'язань щодо своєчасної сплати відсотків.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Кредитного договору відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору.
Зокрема, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено обставини порушення позивачем умов Кредитного договору. Так, стверджуючи у вказаному вище повідомленні вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р. про прострочення позивачем сплати відсотків за Кредитним договором, відповідачем не надано жодних доказів такого прострочення, тобто не надано доказів настання обставин згідно підпункту в) пункту 2.3.2. Кредитного договору, які наділяють відповідача правом здійснити дострокове розірвання Кредитного договору в односторонньому порядку.
Разом з цим, позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог надано платіжні доручення щодо сплати тіла заборгованості за Кредитним договором а також заборгованості по сплаті відсотків протягом 2017-2021 років.
Більше того, судом встановлено, що на момент направлення повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р. про одностороннє розірвання відповідачем Кредитного договору у позивача було достатньо активів для здійснення погашення за Кредитним договором, у вигляді права вимоги за Первинними кредитами до ТОВ "Юнікс", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Реал-Стандарт", ТОВ "Фаборіс", ТОВ "Церіс" а також договорами забезпечення, що перейшли до позивача внаслідок виконання останнім своїх зобов'язань як поручителя вказаних юридичних осіб за кредитними договорами укладеними з відповідачем.
Відповідачем факт здійснення вищевказаних платежів не заперечується, розрахунків щодо наявності заборгованості по сплаті відсотків за Кредитним договором на момент направлення повідомленні вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р. відповідачем також не надано. Більше того, заперечуючи проти позову відповідач не вказує про таке прострочення з боку позивача та взагалі, жодним чином не обґрунтовує наявність підстав для одностороннього розірвання Кредитного договору.
Більше того, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа АТ КБ "Привабанк" №Э.upr 1/3-211124/14660 від 24.11.2021 р., відповідач, вже після надіслання на адресу позивача повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., щодо одностороннього розірвання Кредитного договору, у відповідь на лист позивача №4 від 16.01.2020 р. повідомив останнього про реквізити рахунків, на які позивач повинен здійснювати погашення заборгованості по тілу кредиту та по відсоткам за Кредитним договором.
24.11.2021 р. позивачем у справі було заявлено клопотання про здійснення опитування уповноважених осіб АТ КБ "Приватбанк" в порядку 90 ГПК України.
Відповідно до ч. 1-3, 6 ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2021 р. у даній справі було задоволено клопотання позивача та зобов'язано відповідача в строк не пізніше 03.12.2021 р. надати відповіді на питання по суті спору.
Всупереч вимог суду в ухвалі Господарського суду м. Києва від 24.11.2021 р. відповідачем не було надано відповіді на поставлені в ухвалі питання.
Вказані обставини свідчать про вчинення відповідачем дій направлених на визнання чинності Кредитного договору, що також свідчить про протиправність повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., щодо одностороннього розірвання Кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що односторонній правочин оформлений повідомленням вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., щодо одностороннього розірвання Кредитного договору вчинено порушенням умов Кредитного договору, а також вимог ст. 188 ГК України, що в свою чергу свідчить про його недійсність на підставі ч. 1 ст. 215 та ч.1 ст. 203 ЦК України, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є питання щодо законності розірвання Кредитного договору відповідачем в односторонньому порядку.
Судом встановлено, що розірвання Кредитного договору відповідачем шляхом направлення позивачу повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р. було протиправним, а підстави для розірвання Кредитного договору відповідачем в односторонньому порядку були відсутні.
При цьому, розірвання Кредитного договору відповідачем в односторонньому порядку без наявності обґрунтованих підстав прямо порушує права позивача як позичальника за Кредитним договором, а саме права здійснити погашення заборгованості в строки та порядку, погодженими сторонами в Кредитному договорі.
Крім того, як вбачається з обставин справи, описані вище дії відповідача щодо одночасного вчинення дій направлених на розірвання договору а також продовження його дії свідчать про порушення прав позивача як позичальника за Кредитним договором, оскільки фактично призвели до неможливості позивачем здійснити належне погашення за Кредитним договором, в силу невизначеності юридичної долі такого договору та грошових зобов'язань позивача перед відповідачем.
Судом також відхиляються доводи відповідача щодо обрання позивачем неналежного способу захисту у даній справі. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є виключно питання правомірності розірвання Кредитного договору та внесення змін щодо продовження терміну повернення кредитних коштів. Позивачем у даній справі не заявляються вимоги щодо стягнення коштів або майна з Первинних боржників. Отже доводи відповідача щодо того, що належним способом захисту прав позивача у даній справі є звернення з позовом до вищевказаних осіб з позовом про стягнення коштів/звернення стягнення на майно/виконання обов'язку в натурі тощо є необґрунтованими, адже зазначені особи не є сторонами Кредитного договору, а предмет розгляду даної справи не стосується питання стягнення коштів позивачем з вказаних осіб.
Необхідність внесення змін до Кредитного договору в частині збільшення строку повернення кредиту до 28.10.2028 р. доводиться позивачем з посиланням на ст. 652 Цивільного кодексу України істотною зміною обставин, якими позивач керувався під час укладання договору.
Доводячи істотну зміну обставин, якими позивач керувався при укладанні договору, позивач посилається на непередання відповідачем документів та фактичне унеможливлення реалізувати право вимоги позивача до Первинних боржників після погашення їх заборгованості, а також неможливість звернути стягнення на предмети застави, передані в забезпечення виконання кредитних договорів.
Нормами ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Аналізуючи вказані доводи позивача, дослідивши повністю та всебічно наявні у матеріалах справи докази суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зміни строку повернення кредиту виходячи з наступного.
З огляду на положення вищевказаної норми можливість внесення змін до договору пов'язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї статті при істотній зміні обставин.
Наведене узгоджується із правовою позицією наведеною у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 по справі №916/545/17.
Оцінка зміни обставин як істотних повинна здійснюватися судом відповідно до критерію, що встановлений ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Разом з тим, судом було встановлено, що направляючи позивачу повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 про розірвання Кредитного договору відповідачем не було дотримано порядку направлення такого повідомлення згідно вимог статті 188 Господарського кодексу України. Із вказаного слідує, що між сторонами не було проведено переговорів щодо юридичної долі Кредитного договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відхилення відповідачем пропозиції позивача щодо продовження терміну повернення кредиту за Кредитним договором до 28.10.2028. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про передчасність позовної вимоги позивача щодо внесення змін до Кредитного договору шляхом викладення п.А.3. Кредитного договору у новій редакції, із зазначенням терміну повернення кредиту 28 жовтня 2028 р., у зв'язку з чим в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним односторонній правочин, оформлений письмовим повідомленням Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р., про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" .
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. М. Грушевського, будинок 5; код ЄДРПОУ 39696471) 2 270,00 грн. судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 24.12.2021
Суддя М.О. Лиськов