ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
22.12.2021Справа № 910/20945/21
Суддя Капцова Т.П., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром Інвест» (вул.Київський шлях, буд.84, м.Бориспіль, Київська обл., 08300; ідентифікаційний код: 39815726)
до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570)
про внесення змін до кредитного договору
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром Інвест» (далі - ТОВ «Бізнеспром Інвест», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», відповідач) про внесення змін до кредитного договору від 10.11.2016 №4Б16116Г.
Положеннями ст.55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписами ч.1 ст.4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до с.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, доступ до правосуддя, в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України і суд, відкриваючи провадження у справі, має встановити додержання вимог, встановлених ГПК України, під час подання позову.
Частиною 1 ст.174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, з огляду на таке.
Так, приписами ч.5 ст.42 ГПК України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 6 статті 42 ГПК України).
За приписами абз.2 ч.8 ст.6 ГПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Водночас, відповідно до абзаців 21, 22 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України створення та забезпечення функціонування ЄСІТС здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Про початок функціонування ЄСІТС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.
Згідно з абзацом 23 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).
Так, 04.09.2021 в газеті «Голос України» №168 (7668) опубліковано оголошення, в якому Вища рада правосуддя повідомила, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв'язку зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.6, 17.14, 17.16 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України. Зазначені вище дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет» з використанням ЄСІТС.
В даному випадку позивач подав позовну заяву не з використанням підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою з проставленням електронного підпису, що не відповідає вищезазначеному порядку.
Отже, позивачу необхідно подати суду оригінал позовної заяви з визначеними в ній додатками в паперовій формі, в порядку Розділу IIІ ГПК України із додержанням вимог, передбачених статтями 162, 164, 172 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з п.5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020), затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144 (далі - ДСТУ 4163-2020), відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Згідно з п.8 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В порушення вказаної норми процесуального закону позивачем не зазначено у позовній заяві інформації щодо наявності у нього або в іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з ч.1 ст.172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
При цьому, вказані правові норми не ставлять обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містять імперативну норму щодо обов'язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Отже, з аналізу відповідної норми процесуального закону вбачається, що відповідно до статті 172 ГПК України, надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов'язком заявника.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 2, 7 ГПК України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
За приписами ст.7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
При цьому, абзацом 28 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Так, згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Відповідно до пункту 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
За змістом пункту 61 Правил надання поштового зв'язку, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Отже, належними доказами відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів є оригінал опису вкладення в поштовий конверт, засвідчений календарним штемпелем відділення поштового зв'язку, разом з оригіналом розрахункового документу (фіскального чеку, накладної тощо).
Натомість, як встановлено судом, матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження відправлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу місцезнаходження відповідача та третіх осіб, що є порушенням статей 164, 172 ГПК України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270,00 грн.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У поданій до суду позовній заяві позивач просить внести зміни до кредитного договору 10.11.2016 №4Б16116Г, укладеного сторонами, а саме: виключити п.А.2.1 вказаного договору та викласти п.А.3 кредитного договору в наступній редакції: «А.3. Термін повернення кредиту: 04 листопада 2030 р.», тобто позивачем заявлено дві немайнові вимоги, відтак при зверненні до суду позивач мав сплатити судовий збір у сумі 4 540,00 грн (2 270,00 грн х 2).
Проте, матеріали позовної заяви доказів сплати позивачем судового збору за подання цієї позовної заяви у встановлених порядку та розмірі не містять, що є порушенням вищевказаних вимог процесуального закону.
Крім того, частиною 1 статті 10 ГПК України передбачено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно з ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч.2 ст.164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим, до позовної заяви, як доказ, позивачем долучено документ №BL-2017-000665 англійською мовою. Однак, матеріали позовної заяви не містять засвідченого у встановленому порядку перекладу вказаного документа українською мовою.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.162, 164, 172, 174, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків, який становить 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом:
- подання до суду позовної заяви в порядку Розділу IIІ ГПК України із додержанням вимог, передбачених статтею 162 ГПК України, доказів, що підтверджують повноваження представника позивача, а також копій доказів, долучених до позовної заяви, засвідчених згідно з вимогами ст.91 ГПК України та п.5.26 ДСТУ 4163-2020;
- зазначення у позовній заяві інформації щодо наявності у позивача або в іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- надання доказів направлення на адресу місцезнаходження відповідача та третіх осіб копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів в порядку, визначеному статтею 172 Господарського процесуального кодексу України;
- надання доказів сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн у встановленому порядку (на платіжні реквізити Господарського суду міста Києва);
- надання засвідченого у встановленому порядку перекладу документа №BL-2017-000665 українською мовою.
4. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Ухвала набирає законної сили 22.12.2021 та оскарженню не підлягає.
Суддя Тетяна КАПЦОВА