номер провадження справи 28/159/21
24.12.2021 Справа № 908/3265/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом приватного акціонерного товариства Фармацевтична фабрика «Віола» (вул. Академіка Амосова, буд. 75, м. Запоріжжя, 69063)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕПКС ЛТД» (вул. Космічна, буд. 126-А, м. Запоріжжя, 69050)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернулося приватне акціонерне товариство Фармацевтична фабрика «Віола» з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕПКС ЛТД» про стягнення 81.707,35 грн., з яких 76560,00 грн. основний борг, 1319,35 грн. пеня та 3828,00 грн. штраф.
В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки товару (цукор буряковий) на суму 76.560,00 грн., яка була перерахована відповідачу в якості попередньої оплати, про що свідчить платіжне доручення 6737197027 від 01.10.2021. У зв'язку з порушенням строків поставки, приймаючи до уваги умови договору позивач нарахував до стягнення неустойку (пеню та штраф).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3265/21, присвоєно справі номер провадження 28/159/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 15.12.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕПКС ЛТД» є: вул. Космічна, буд. 126-А, м. Запоріжжя, 69050.
Ухвала суду від 15.11.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Разом з тим, ухвала суду була повернута до суду у зв'язку з закінченням строку зберігання, про що працівниками Укрпошти здійснено відповідне позначення на конверті «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.
Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/3265/21 від 15.11.2021 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі. Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
В пункті 3 ухвали суду від 15.11.2021 зазначено, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, тобто з 15.12.2021.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 14.01.2022.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 24.12.2021, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕПКС ЛТД» (постачальник, відповідач у справі) та приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фабрика «ВІОЛА» (покупець, позивач у справі) 28.09.2021 уклали договір поставки № 28-09-21-01/248 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю цукор буряковий (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Асортимент, кількість, вимоги щодо якості, ціна та загальна вартість товару вказуються у видаткових накладних та в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.
Товар поставляється партіями. Обсяг кожної партії товару (найменування, асортимент, кількість товару) визначається згідно письмової заявки покупця та відображається у рахунках, видаткових накладних та/або в специфікаціях (п. 2.2 договору).
Пунктами 2.3 - 2.4 договору встановлено, що покупець формує відповідну заявку згідно з умовами цього договору та направляє постачальнику на електронну адресу. Поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності із заявками покупця протягом трьох календарних днів з моменту отримання передоплати від покупця, відповідно до п. 7.2 договору, якщо інший строк поставки товару не зазначений у специфікації на поставку відповідної партії товару.
Моментом виконання обов'язку постачальника щодо поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання сторонами видаткових накладних (п. 2.5 договору).
Згідно з п. 7.2 - 7.3 договору оплата за товар здійснюється у наступному порядку, якщо інший порядок непогоджений сторонами у Специфікації на поставку відповідної партії товару. Передоплата у розмірі 20% від вартості замовленої партії товару, покупець перераховує постачальнику з моменту погодження сторонами заявки на поставку на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.
Як зазначив позивач, оскільки сторонами у договорі були погоджені істотні умови договору поставки, а асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, сторони не укладали Специфікацію, а домовились здійснити поставку на умовах, що визначені договором.
Відповідно до п. 14.7. договору, факсові та електроні копії дійсного договору та усіх його додатків з підписом та печаткою обох сторін мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами.
Керуючись наведеною умовою договору, сторони здійснили 30.09.2021 факсимільний обмін договором.
Позивач у тексті позову зауважив, що обмін оригіналами договору не відбувся у зв'язку з відсутністю відповідача за зареєстрованим місцезнаходженням.
Відповідач на оплату обумовленого в договорі товару виставив позивачу рахунок №1724 від 01.10.2021 на загальну суму 382 800,00 грн.
На виконання п. 7.2.1. договору, покупцем 01.10.2021 було перераховано постачальнику передоплату у розмірі 76 560,00 грн за замовлений товар, про що свідчить платіжне доручення № 6737197027 від 01.10.2021.
Відповідач зобов'язання щодо поставки товару у визначений в договорі строк не виконав, чим порушив умови договору.
З метою досудового врегулювання спору 07.10.2021 на адресу відповідача була направлена претензія №383/1 №06.10.2021 з вимогою впродовж семи календарних днів з моменту отримання цієї претензії поставити товар у кількості 22 тони або здійснити повернення грошових коштів у розмірі 76 500,00 грн. Також позивач вимагав сплатити штраф у розмірі 3828,00 грн та пеню у розмірі 106,97 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 28-09-21-01/248 від 28.09.2021 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо попередньої оплати вартості товару, яки узгоджений сторонами в договорі поставки №28-09-21-01/248 від 28.09.2021 на підставі виставленого відповідачем рахунку №1724 від 01.10.2021.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Суду надані докази звернення позивача до відповідача з вимогою про поставку товару цукру в кількості 22 тони або повернення внесеної ним попередньої оплати у розмірі 76 560,00 грн.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної поставки товару, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 76 560,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
За порушення відповідачем строків поставки товару позивач, враховуючи положення п. 8.3 договору, просив стягнути 1 319,35 грн пені за період прострочення з 04.10.2021 по 10.11.2021 та 3 828,00 грн штрафу.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 8.3. договору у разі порушення строків поставки товару, заміни неякісного Товару або допоставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день затримки. У випадку порушення строків поставки більше ніж на три календарних дні, постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 5 % від суми оплаченого, але не поставленого в строк товару. Суму пені та штрафу постачальник зобов'язаний сплатити протягом 7 (семи) календарних днів, з дати направлення відповідної вимоги покупця.
Як вже зазначалося судом вище пунктом 2.4 договору сторонами узгоджені строки поставки, а саме протягом трьох календарних днів з моменту отримання передоплати
Відповідно до платіжного доручення № 6737197027 позивач 01.10.2021 перерахував постачальнику попередню плату у розмірі 76.560,00 грн.
Приймаючи до уваги п. 2.4 договору та перерахування позивачем передоплати 01.10.2021, поставка товару повинна була відбутися 04.10.2021.
Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару доведений.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачем граничного строку оплати отриманих відповідачем товару та послуг - 04.10.2021.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки пені за період прострочення з 04.10.2021 по 10.11.2021 (37 днів) у розмірі 1319,35 грн та 5% штрафу у розмірі 3828,00 грн є правильними та виконаними з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 1319,35 грн та штрафу у розмірі 3828,00 грн судом задовольняються.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної поставки товару в рамках договору поставки №28-09-21-01/248 від 28.10.2021 суду не надав. Викладені у позові обставини не спростовував.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства Фармацевтична фабрика «ВІОЛА» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕПКС ЛТД» про стягнення 81.707,35 грн задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕПКС ЛТД» (вул. Космічна, буд. 126-А, м. Запоріжжя, 69050, ідентифікаційний код 40869099) на користь приватного акціонерного товариства Фармацевтична фабрика «ВІОЛА» (вул. Академіка Амосова, буд. 75, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 01973472) 76 560,00 грн (сімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп.) основного боргу, 1319,35 грн (одну тисячу триста дев'ятнадцять грн 35 коп.) пені, 3828,00 грн (три тисячі вісімсот двадцять вісім грн 00 коп.) штрафу, 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2021 року.
Суддя О.В. Федорова