вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"16" грудня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/690/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахус ЛТД”, м. Болград Болградського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю “КОТНАР ХІЛЛ”, с. Мужієво Берегівського району про стягнення суми 1.185.498,44 грн.
За участю представників:
від позивача - Мерза Денис Бейлович, адвокат, ордер серія АО № 1045676 від 22 листопада 2021 року
від відповідача - Тарновецький Павло Ярославович, довіреність від 14 липня 2020 року - в режимі відеоконференції
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 1.185.498,44 грн., у тому числі 1.006.723,50 грн. основного боргу за Договором поставки №01/2020 від 24.02.2020 р., суми 58.476,69 грн пені, 26.439,16 грн. три відсотки річних та 93.859,09 грн. інфляційних втрат на підставі ст. ст. 526, 530, 536 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, абз.1 ч.1 ст. 193, ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.09.2021.
Ухвалою суду від 29.09.2021 відкладено підготовче засідання на 27 жовтня 2021 р.
Ухвалою суду від 27.10.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2021 р.
23.11.2021 у засіданні суду відповідно до ст. 216 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 16.12.2021 р.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Пояснив, що на виконання Договору поставки виноматеріалів від 24.02.2020 року № 01/200, додаткових угод до Договору за №1 від 11.06.2020 року, № 2 від 21.07.2020 року, № 3 01.09.2020 року та Договору поставки виноматеріалів № 01/2021 від 03.01.2021 року ТОВ «Бахус ЛТД» поставило ТОВ «КОТНАР-ХІЛЛ» виноматеріали всього на суму 2 530 723,50 грн.
Відповідачем станом на день подання позову сплачено 1 524 000,00 грн. у зв'язку з чим у відповідача утворився борг в сумі 1 006 723,50 грн., що і стало приводом для звернення до суду.
Крім того через порушення відповідачем своїх зобов'язань просить суд стягнути суму 58 476,69 грн. пені, 93 859,09 грн. інфляційних втрат та суму 26 439,16 грн трьох відсотків річних.
Відповідач проти позовних вимог частково заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві. А саме відповідач, не заперечуючи наявність заборгованості, вказує на те, що позивачем не враховано проведену в період 03.08.2021 по 19.10.2021 оплату в розмірі 100 000, 00 грн.
Крім того, звертає увагу на те, що з наданого Позивачем розрахунку пені вбачається нарахування пені не за порушення окремих зобов'язань, а на зальну суму заборгованості, з якого вбачається перевищення строків нарахування пені, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, та неможливо визначити строки нарахування пені за конкретні зобов'язання.
Разом з тим, відповідач заявляє про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Водночас за доводами відповідача Позивач в розрахунку збільшення суми боргу за рахунок зростання інфляції не врахував індекс споживчих цін за липень та серпень 2020 року (дефляцію) та обрахував інфляцію за неповні місяці.
Підсумовуючи, відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги в частині наявності заборгованості в сумі 906 723,50 грн. та немає заперечень щодо нарахування 3 % річних, але заперечує проти стягнення пені та інфляційних нарахувань.
У поданій суду 23.11.2021 відповіді на відзив позивач, заперечує доводи відповідача, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зокрема вказує на те, що Відповідач не надав ніяких конкретних даних щодо суми пені, яку він вважає зайво нарахованою.
Що стосується строку позовної давності в один рік згідно ст. 258 ЦКУ, на думку позивача в даному випадку вона не може застосовуватися оскільки господарські відношення між підприємствами мають постійний, тривалий характер та є похідною вимогою від основної вимоги щодо стягнення заборгованості.
Звертає увагу на те, що за місяці, в яких мала місце дефляція (липень-серпень 2020 року та серпень 2021 року) позивачем зроблено розрахунок зменшення суми боргу, яка складає 2 876,61 грн.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 16.12.2021 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
24 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТНАР ХІЛЛ (надалі - Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахус ЛТД» (надалі - Продавець, Позивач) укладено договір №01/2020 поставки виноматеріалів (надалі - Договір №01/2020).
За умовами п.п.1 Договору №01/2020 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити на умовах, передбачених цим Договором виноматеріали (надалі - Товар) в асортименті та у кількості згідно видаткових накладних підписаних Сторонами.
Поставка Товару здійснюється партіями, згідно попереднім домовленостям Сторін. Мінімальна партія відвантаження - 1 автоцистерна Відвантаження Товару проводиться на умовах поставки Товару на складі Постачальника в м. Болград вул. Транспортна 5 Б Одеської області (п.п. 2.2 Договору №01/2020).
Товар передається разом з наступними товаросупровідними документами: видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, якісне посвідчення, заповнене відповідно до технічних вимог по заповненню даних документів, а також копія протоколу досліджень за показниками безпеки з мокрою печаткою Постачальника (п.п. 2.5 Договору №01/2020).
Загальна сума цього Договору визначається згідно підписаних сторонами видаткових накладних під час дії цього договору (п.п. 3.1 Договору№ 01/2020).
Згідно п. 3.2 Договору №01/2020 сторони погодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється, покупцем 20 % від партії товару передплата, 80 % від партії товару на умовах відстрочення платежу в 60 календарних днів.
Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.п. 3.3 Договору №01/2020).
Згідно п.п. 5.5 Договору № 01/2020 у разі порушення покупцем строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 3.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен календарний день прострочення.
Сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2020 року, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.п.10.4 Договору №01/2020).
Додатковими угодами № 1 від 11.06.2020, №2 від 21.07.2020 №3 від 01.09.2020 до договору №01/2020 доповнено п.1.1 Договору щодо найменування кількості та ціни товару.
03 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТНАР ХІЛЛ як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахус ЛТД» як продавцем укладено договір №01/2021 поставки виноматеріалів (надалі - Договір №01/2021).
За умовами п.п.1.1 якого 1.1. Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити на умовах, передбачених цим Договором виноматеріали (далі по тексту Товар) в асортименті та у кількості згідно, видаткових накладних підписаних Сторонами.
Строк дії договору №01/2021 до 31.12.2021 року, інші умови договору є аналогічними договору №01/2020.
Позивач стверджує, що на виконання Договору поставки виноматеріалів від 24.02.2020 року № 01/200, додаткових угод до Договору за №1 від 11.06.2020 року, № 2 від 21.07.2020 року, № 3 01.09.2020 року та Договору поставки виноматеріалів № 01/2021 від 03.01.2021 року ТОВ «Бахус ЛТД» поставило ТОВ «КОТНАР-ХІЛЛ» виноматеріали всього на суму 2 530 723,50 грн.
Зазначене підтверджується видатковими накладними № 3 від 28.02.2020 на суму 230 000,00 грн., №4 від 15.06.2020 на суму 575 000,00 грн., №5 від 21.07.2020 на суму 526 368,00 грн., № 6 від 02.09.2020 на суму 274 091,00 грн., №7 від 04.09.2020 на суму 290 639,50 грн., №1 від 04.01.2021 на суму 634 625,00 грн.
За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи Відповідач не виконав зобов'язання згідно умов Договору, а саме не здійснив повну оплату за отриманий товар. Внаслідок часткової оплати у Відповідача виникла та на момент звернення позивача до суду рахувалась заборгованість за поставлений по договору товар в сумі 1 006 723,50 грн., що і стало приводом звернення до суду.
Водночас, матеріалами справи встановлено, що згідно платіжних доручень №1705 від 20.09.2021 р. на суму 50 000,00 грн. та №1482 від 26.08.2020 на суму 50 000,00 грн. відповідачем здійснено оплату в рахунок погашення заборгованості на суму 100 000,00 грн.
Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем з урахуванням передбачених законом норм крім основної суми боргу, нараховано суму 58 476,69 грн. пені, 93 859,09 грн. інфляційних втрат та суму 26 439,16 грн трьох відсотків річних вимоги про стягнення яких позивач просить задовольнити у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договори поставки виноматеріалів № 01/2020 від 24.02.2020 року та №01/2021 від 03.01.2021, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних № 3 від 28.02.2020 на суму 230 000,00 грн., №4 від 15.06.2020 на суму 575 000,00 грн., №5 від 21.07.2020 на суму 526 368,00 грн., № 6 від 02.09.2020 на суму 274 091,00 грн., №7 від 04.09.2020 на суму 290 639,50 грн., №1 від 04.01.2021 на суму 634 625,00 грн.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
За умовами п.п.1 Договорів №01/2020, №01/2021 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити на умовах, передбачених цим Договором виноматеріали в асортименті та у кількості згідно видаткових накладних підписаних Сторонами.
Поставка Товару здійснюється партіями, згідно попереднім домовленостям Сторін. Мінімальна партія відвантаження - 1 автоцистерна Відвантаження Товару проводиться на умовах поставки Товару на складі Постачальника в м. Болград вул. Транспортна 5 Б Одеської області (п.п. 2.2 Договорів №01/2020, №01/2021).
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно - розпорядчого документа на майно. Таким чином, факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару не заперечується сторонами та підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умови оплати товару сторонами погоджено у пункті 3.2 Договорів, так сторони погодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється, покупцем 20 % від партії товару передплата, 80 % від партії товару на умовах відстрочення платежу в 60 календарних днів.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, у товариства з обмеженою відповідальністю “КОТНАР ХІЛЛ” виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 006 723,50 грн.
Водночас, матеріалами справи встановлено, що згідно платіжних доручень №1705 від 20.09.2021 р. на суму 50 000,00 грн. та №1482 від 26.08.2020 на суму 50 000,00 грн. відповідачем здійснено оплату в рахунок погашення заборгованості на суму 100 000,00 грн. що свідчать про погашення суми основного боргу в розмірі 100 000,00 грн. після звернення позивача з позовом.
Таким чином, відповідач оплатив частину основного боргу після відкриття провадження у даній справі. Вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення частини основного боргу в сумі 100 000,00 грн., а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 100 000,00 грн.
З огляду на наведені обставини, позовна вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 1 006 723,50 грн., підлягає задоволенню частково в сумі 906 723,50 грн.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договорами. Порушення відповідачем свого зобов'язання, в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві інфляційних втрат, відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договорів та законодавством.
З огляду на прострочення відповідачем строку оплати за товар, позивачем, заявлено позовні вимоги про стягнення 58 476,69 грн. пені, 93 859,09 грн. інфляційних втрат та суму 26 439,16 грн трьох відсотків річних.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.п. 5.5 Договорів № 01/2020 та №01/2021 у разі порушення покупцем строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 3.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен календарний день прострочення.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції
За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Тобто, та обставина, що сторони в умовах договору погодили, що неустойка нараховується та сплачується за кожний прострочений день, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.
Суд перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені прийшов до висновку, що розрахунок проведено валовим методом та без врахування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим, суд здійснивши власний розрахунок пені за Договорами прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги частково в сумі 34 809,00 грн. У задоволенні решти вимог слід відмовити.
Оскільки позовна вимога, про стягнення суми 58 476,69 грн. пені підлягає задоволенню частково у відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, підстав для застосування заявленого відповідачем строку позовної давності до вказаної вимоги немає.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахованої позивачем і пред'явленої до стягнення суми 93 859,09 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат є більшим ніж заявлено. Водночас, оскільки за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем - 90 982,48 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з урахуванням відсутності заперечень відповідача приходить до висновку, про задоволення цієї позовної вимоги у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахус ЛТД”, м. Болград Болградського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю “КОТНАР ХІЛЛ”, с. Мужієво Берегівського району про стягнення суми 1.185.498,44 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 1 058 954,14 грн.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 100 000,00 грн. основного боргу внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред'явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 15 884,31 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) закрити.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР ХІЛЛ " (90260, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, будинок 274/А, код ЄДРПОУ 43148896) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАХУС ЛТД" (68702, Одеська обл., Болградський р-н, місто Болград, вул. Транспортна, будинок 5 Б, код ЄДРПОУ 32625231) суму 1 058 954,14 грн. (один мільйон п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 14 коп.) в.т.ч. 906 723,50 основного боргу, 34 809,00 грн. пені, 90 982,48 грн. втрат від інфляції, 26 439,16 грн. трьох відсотків річних, а також суму 15 884,31 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 31 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 24.12.2021.
Суддя О. Ф. Ремецькі