П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3647/21
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком у невстановленому законом розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, на загальних підставах, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, передбаченого законом, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з 22.10.2019 року, з урахуванням загального страхового стажу 28 років 10 місяців 1 день, довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, з проведенням оптимізації, показника середньої заробітної плати за 2016 - 2018 роки, підвищення до пенсії в розмірі 119,25 % за більш пізній вихід на пенсію, проведенням масових перерахунків та індексації пенсії за віком, на загальних підставах, виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року, на визначений позивачем банківський рахунок;
- відповідно до п.1 ч. 2 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми боргу по пенсіях, починаючи з 22.10.2019 року по день фактичної виплати;
- відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання..
В обґрунтування позову зазначалось, що призначивши і виплачуючи позивачеві пенсію за віком, починаючи з 22.10.2019 року на підставі Закону № 1788-12, замість застосування норм Закону № 1058-IV, без урахування страхового стажу, довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, показника по заробітній платі за 2016-2018 роки, підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, проведення масових перерахунків пенсії за віком, на загальних підставах, компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 22.10.2019 року до моменту її фактичної виплати, відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Україна, і такі дії відповідача повинні бути визнані протиправними.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Херсоні позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком у невстановленому законом розмірі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, видані державним унітарним підприємством "Севастопольський морський завод імені Серго Орджонікідзе", від 04.04.2019 року № 380, № 381, № 382, № 383, № 384, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що врахування довідок про заробітну плату за період з 1975 по 1993 роки при обчисленні пенсії відповідач повідомляє наступне. Провести обчислення пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату за період з 1975 по 1993 від 04.04.2019 № 380-384, виданих Государственным унитарным предприятием "Севастопольский морской завод имени Серго Орджоникидзе" (мовою документу) м.Севастополь, не можливо, оскільки відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупапованій території України» передбачається, що встановлення зв'язків та взаємодія органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органими, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. Також, апелянт зазначає про відсутність підстав для розрахунку компенсації, оскільки рішення суду у справі було виконано.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявами про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надала: копію паспорту для виїзду за кордон, виданого 23.07.2019 року (строк дії до 23.07.2029 р.), довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, диплом про навчання, довідку про стаж від 11.03.2019 № 012-155, видану "Севастопольським морським заводом ім. С. Орджонікідзе", довідки про заробітну плату від 04.04.2019 року № 380, № 381, № 382, № 383, № 384, видані "Севастопольським морським заводом ім. С. Орджонікідзе", декларацію про відсутність громадянства Російської Федерації від 10.04.2019 року, довідку про зняття з місця реєстрації у м. Сімферополі від 01.03.2019, довідку про належність до громадянства України від 12.03.2019 р. № 6164/19-530-зг-63, витяг з ЄДР від 23.04.2019 року, довідку про неотримання пенсії в Російській Федерації, заяву про відкриття банківського рахунку.
25.11.2019 року ГУ ПФУ в Херсонській області рішенням за № 212850003678, відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яке обґрунтовано тим, що на дату звернення не надано паспорту громадянина України; при зверненні до територіального органу ПФУ не надано документ з відміткою про реєстрацію місця проживання.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком № 212850003678 від 25.11.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду від 13.02.2020 року, яке набрало законної сили 02.09.2020 року, ОСОБА_1 призначено пенсію, як непрацюючому пенсіонеру з 22.10.2019 року на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 56 грн., з доплатою до розміру мінімальної пенсії, без урахування наданих позивачем документів про заробітну плату і страховий стаж (проставлені в протоколах як "0,00000"), підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, без проведення масових перерахунків пенсії за віком на загальних підставах.
23 червня 2021 року позивач повторно звернулася до відповідача в особистому кабінеті на порталі ПФУ із заявою про виплату пенсії за віком у встановленому законом розмірі, відповідно до Закону № 1058-IV, починаючи з 22.10.2019 року з урахуванням загального страхового стажу, довідок про заробітну плату, показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, проведення масових перерахунків пенсії за віком, на загальних підставах, підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року, на зазначений заявником банківський рахунок.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 07.07.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що до заяви про призначення пенсії надані довідки про заробітну плату від 04.04.2019 року № 380-384 за період роботи з березня 1975 по жовтень 1993 року, видані державним унітарним підприємством "Севастопольський морський завод імені С.Орджонікідзе". Врахувати довідки, видані установами та організаціями, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим неможливо, оскільки пунктом 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією.
Відповідно до пункту 2, 3 статті 9 вищевказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи чи особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або вищевказаними особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Пенсію обчислено без урахування заробітної плати при страховому стажі 28 років 10 місяців 01 день.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону від 03.10.2017 № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" після 01.10.2017 пенсії призначаються у розмірі неменшому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом.
Відповідно розмір пенсії складає з 22.10.2019 - 1564,00 грн., з 01.12.2019 - 1638,00 грн., з 01.07.2020 - 1712,00 грн., з 01.12.2020 - 1769,00 грн., з 01.07.2021 - 1854,00 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість пенсійного органу здійснити перевірку довідок, не може бути підставою для позбавлення права позивача на отримання пенсії з урахуванням заробітної плати. Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії. В задоволенні іншої частини позовних вимог судом було відмовлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає, а викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ч. 1 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Приписами ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1)
Згідно п. 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Відповідно п. 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про призначення пенсії надано довідки про заробітну плату від 04.04.2019 року № 380, № 381, № 382, № 383, № 384, видані "Севастопольським морським заводом ім. С. Орджонікідзе".
Однак, відповідач зазначив, що провести обчислення пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату за період з 1975 по 1993 від 04.04.2019 № 380-384, виданих Государственным унитарным предприятием "Севастопольский морской завод имени Серго Орджоникидзе" (мовою документу) м. Севастополь, не можливо, оскільки відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупапованій території України» передбачається, що встановлення зв'язків та взаємодія органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органими, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно з статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 420/2319/16-а, від 21.02.2020 у справі № 701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі № 243/6299/17.
Так, Верховний суд у своїх рішеннях зазначив, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Верховний Суд звернув увагу, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав ніяким чином не легітимізує таку владу.
Крім того, суд також вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, відповідно до поданих нею довідок про заробітну плату для розрахунку пенсії від 04.04.2019 року № 380, № 381. № 382, № 383, № 384, виданих державним унітарним підприємством "Севастопольський морський завод імені Серго Орджонікідзе".
Колегією суддів встановлено, що вказані довідки видані установою, що знаходиться та здійснює свою діяльність на окупованій території, однак, на думку колегії судів, визнання таких довідок відповідачем необхідне для захисту гарантованого пенсійним законодавством права позивача на перерахунок пенсії, яка на даний час позбавлена у будь-який інший спосіб можливості отримати такі довідки від належної установи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неможливість пенсійного органу здійснити перевірку вищезазначених довідок, не може бути підставою для позбавлення права позивача на отримання пенсії з урахуванням заробітної плати.
Також, відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року було прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що компенсація можлива лише в тому разі, коли пенсія нарахована, але не виплачена.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 13.02.2020 року у справі № 540/2665/19, яке набрало законної сили 02.09.2020, призначено пенсію позивача, як непрацюючому пенсіонеру з 22.10.2019 року. Розрахунок пенсії проведено із врахуванням стажу роботи - 28 років 10 місяців 1 день.
У червні 2021 року позивачу виплачено доплату з жовтня 2019 по травень 2021 включно у розмірі 32708,52 грн. та основний розмір пенсії за червень 2021 року - 1769,00 грн.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи ту обставину, що виплата пенсії позивачу здійснена в червні 2021 року, колегія суддів зазначає про наявність підстав для виплати компенсації втрати частини грошових доходів.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що виплата пенсії відбулась з затримкою з вини позивача, так як останній своєчасно не надав до органу ПФУ заяви про виплату пенсії, оскільки починаючи з 14.08.2018 р. позивачем подавались відповідачу заяви встановленого зразка про виплату пенсії на банківський рахунок установи Приватбанку з пред'явленням документу, що засвідчує особу заявника, у яких уповноваженим співробітником Приватбанку зроблено відмітку при відкритті рахунку зазначено місце постійного проживання, однак з формальних причин відповідачем було відмовлено.
12.11.2020 р. представником позивача знову надіслано відповідну заяву встановленого зразка про виплату пенсії на банківський рахунок, у якій уповноваженим співробітником Приватбанку зроблено відмітку про проведення ідентифікації клієнта при відкритті рахунку, з пред'явленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зазначенням постійного місця проживання, проте у виплаті пенсії на банківський рахунок позивачу повторно було відмовлено з формальних міркувань.
Колегія суддів встановила, що 29.04.2021 р. позивач був вимушений відкрити новий рахунок в установі Ощадбанку та поторно подати відповідну заяву, таким чином затримка виплати песії позивачеві за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 р. відбулась з вини відповідача, оскільки останній з серпня 2018 року звертався до відповідача з відповідними заявами та виявив бажання отримувати пенсію на рахунок в банку, тому колегія суддів зазначає про наявність підстав для виплати компенсації втрати частини грошових доходів.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, видані державним унітарним підприємством "Севастопольський морський завод імені Серго Орджонікідзе", від 04.04.2019 року № 380, № 381, № 382, № 383, № 384, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року.
Разом з тим, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог апелянтом не оскаржувалось та не переглядалося в апеляційному порядку, тому також підлягає залишенню без змін.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець