Провадження № 1-кп/643/1493/21
Справа № 643/20682/21
24.11.2021 року колегія суддів Московського районного суду м. Харкова у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі - ОСОБА_4 , за участю прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , потерпілої - ОСОБА_6 , представника потерпілої - ОСОБА_7 ,захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням :
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, не судимий, з вищою освітою, розлучений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Наприкінці літа 2012 року ОСОБА_9 познайомився з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, який мешкав на території м.Харкова та, згодом, став підтримувати із ним близькі стосунки. Під час спілкування ОСОБА_9 розповідав ,особі матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження про те, що деякий час проходив військову службу в зоні проведення анти терористичної операції, про пошуки роботи, а також про інші особливості свого життя. Отримана інформація дала , особі матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження змогу скласти думку про особистість ОСОБА_9 .
У травні - червні 2015 року, точна дата не встановлена в ході досудового розслідування, у особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження на грунті ревнощів виник умисел на вбивство ОСОБА_10 , через інтимні стосунки останнього з його дружиною - ОСОБА_11 та розподіл майна у випадку розірвання шлюбу. Не бажаючи власноручно скоювати злочин, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження , став підбирати виконавця запланованого ним злочину. Враховуючи той факт, що потерпілий обережний та надає послуги таксі переважно особам, з якими знайомий, або тим, хто не викликає у нього сумнівів, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження вирішив запропонувати скоїти злочин ОСОБА_9 , який певний час проживав неподалік від ОСОБА_10 і міг бути з ним знайомим, а також має навички поводження з вогнепальною та іншою зброєю і за своїми особистими якостями здатен за гроші скоїти злочин.
Реалізуючи свій злочинний намір, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, у червні 2015 року, точні час та місце не встановлені в ході досудового розслідування, зустрівся з ОСОБА_9 та запропонував останньому скоїти вбивство ОСОБА_10 за винагороду в сумі 5000 доларів США. ОСОБА_9 , який на той час знаходився у скрутному матеріальному становищі, усвідомлюючи, що пропозиція особи матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження дає йому змогу покращити свій фінансовий стан, вирішив прийняти її.
Таким чином, у ОСОБА_9 виник умисел на вбивство ОСОБА_10 на замовлення особи , матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження за грошову винагороду в сумі 5000 доларів США, про що він повідомив останнього.
Отримавши від ОСОБА_9 згоду на скоєння умисного вбивства ОСОБА_10 , особа матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження протягом послідуючого часу, особисто керуючи підготовкою вказаного злочину:
-надавав ОСОБА_9 інформацію про ОСОБА_10 , а саме відомі йому дані щодо маршрутів пересування місця проживання та тимчасового перебування, номер і модель автомобіля,
-протягом червня 2015 року особисто стежив за пересуванням ОСОБА_10 , з'ясовуючи його розклад дня,
-в 20-х числах червня 2015 року, точні час та місце не встановлені досудовим розслідуванням, передав ОСОБА_9 раніше придбаний сигнальний пістолет «Stalker-М906», перероблений, відповідно до висновку балістичної експертизи № 414 від 22.12.2015, саморобним способом у гладкоствольну вогнепальну зброю калібру порядку 6,5 мм, та набої до нього, який був останнім в подальшому використаний під час вчинення злочину.
ОСОБА_9 , діючи в межах злочинного умислу, спрямованого на скоєння умисного вбивства ОСОБА_10 на замовлення особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження , використовуючи отриману від останнього інформацію, 03, 05, 07, 09, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 23, 24, 25, 27, 28 червня 2015 року, з метою підготовки до його реалізації відстежував розпорядок дня та шляхи пересування потерпілого, а також випробував в дії пістолет «Stalker-М906», який отримав від особи матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, упевнившись в тому, що пістолет справний та має тактико-технічні характеристики, достатні для заподіяння тілесних ушкоджень людині.
Крім того, ОСОБА_9 , бажаючи у повному обсязі виконати замовлення особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, а саме вбити ОСОБА_10 , та усвідомлюючи, що потерпілий відповідно до особистих якостей, буде чинити опір, з метою забезпечення реалізації свого злочинного наміру запропонував ОСОБА_12 прийняти участь у скоєнні злочину, запропонувавши за це винагороду в сумі 2500 доларів США, але той відмовився.
Отримавши стосовно ОСОБА_10 інформацію, достатню для скоєння його вбивства, особа матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та ОСОБА_9 вирішили реалізувати їх злочинний намір 29.06.2015. Для цього ними був розроблений план, згідно з яким ОСОБА_9 на вулиці під приводом здійснення поїздки зупинить автомобіль ОСОБА_10 і запропонує йому поїхати до с. Кулиничі м.Харкова, де у безлюдному місці на території лісопосадки по вул. Животноводів, в якому його діям не зможуть завадити сторонні особи, здійснить вбивство потерпілого.
29.06.2015, свідомо знаючи, що ОСОБА_10 починає роботу з надання населенню послуг таксі близько 14.00 - 15.00 та маршрут його руху, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на скоєння вбивства на замовлення особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, маючи при собі отриману від останнього гладкоствольну вогнепальну зброю - пістолет «Stalker-М906», заздалегідь, точний час не встановлений в ході досудового розслідування, прибув в район автостоянки, розташованої поблизу будинку № 29 по вул. Тимурівців м.Харкова, де потерпілий залишав свій автомобіль, та став очікувати на останнього біля проїжджої частини дороги, вдаючи, з метою притуплення його пильності, що намагається зупинити автомобіль таксі. О 14.24 того ж дня ОСОБА_10 на автомобілі «ВАЗ 21063», державний номер НОМЕР_1 , виїхав зі стоянки та став рухатись у бік ОСОБА_9 , який побачив його та зробив знак, після якого останній зупинився. Продовжуючи свої злочинні дії та діючи відповідно до розробленого з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження плану, ОСОБА_9 попросив відвезти його до с. Кулиничі м. Харкова. ОСОБА_10 , який не підозрював про дійсні наміри ОСОБА_9 , погодився і вони поїхали у вказаному останнім напрямку.
Коли автомобіль опинився в безлюдному мiсцi - в лiсосмузi по вул. Животноводiв с. Кулиничі Фрунзенського району м. Харкова, ОСОБА_9 , знаходячись разом з потерпілим в салоні автомобілю «ВАЗ 21063», державний номер НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний намір, здійснив 3 постріли із гладкоствольної вогнепальної зброї - пістолету «Stalker-М906», отриманого від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, в бік потерпілого. ОСОБА_10 , побоюючись за своє життя та здоров'я, почав чинити активний опір ОСОБА_9 та в процесі боротьби залишив салон автомобілю та почав тiкати.
Бажаючи реалізувати до кінця свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого, ОСОБА_9 вийшов із салону автомобіля та почав переслідувати його. Наздогнавши ОСОБА_10 на території вказаної лісосмуги, ОСОБА_9 почав наносити удари по тілу потерпілого. Від одного з ударів ОСОБА_10 упав на землю обличчям вниз ОСОБА_9 сів на потерпілого, обмежив тим самим свободу його пересування та позбавив можливості залишити місце події. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 наніс ОСОБА_10 не менше 20 ударів по голові та тулубу тупими твердими предметами, у тому числі пістолетом «Stalker-М906». При цьому ОСОБА_9 усвідомлював, що наносить удари у життєво важливі органи, розумів, що від його дій можуть настати наслідки у вигляді позбавлення життя потерпілого, та бажав настання зазначених наслідків.
ОСОБА_10 весь час чинив активний опір, намагаючись вивільнитись від ОСОБА_9 . Останній, усвідомлюючи, що потерпілий може вивільнитись та завадити реалізації його злочинного наміру, наніс ОСОБА_10 удар тупим твердим предметом, яким міг бути камінь або травматичний пістолет «Stalker-М906», що достовірно не встановлено в ході досудового розслідування, по голові, від якого той втратив свідомість. Пiсля цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого на замовлення особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_9 накинув на шию ОСОБА_10 невстановлений в ході досудового розслідування тупий предмет з обмеженою площиною впливаючої поверхні та став ним здавлювати органи шиї доки останній не перестав подавати ознаки життя.
Злочинними діями ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1235-С/15 вiд 31.07.2015 були заподіяні наступні тілесні ушкодження:
-голови: травма голови у вигляді множинних забитих ран на волосистій частині голови (рана № 1 в проекції правого тім'яного бугра, рана № 2 на 6см вправо від задньої умовної серединної лінії і на 1см догори від проекції соскоподібного відростка правої скроневої кістки, рана № 4 на 1,8см донизу від дефекту шкіри № 3 і 2см с заду від проекції соскоподібного відростка правої скроневої кістки, рани №№ 6, 7 в тім'яній області справа, рана № 8 в області проекції сагітального шва і на 12см к переду від проекції зовнішнього потиличного бугра, рана № 9 на 1см донизу від рани № 8 і на 0,5 см правіше від неї, рана № 10 на 8см догори від проекції зовнішнього потиличного бугра і на 5,5см вправо від задньої умовної серединної лінії, рана № 11 в тім'яно-потиличній області праворуч, рана № 12 на 9см к переду від проекції зовнішнього потиличного бугра і в проекції сагітального шва, рана № 13 на 5см догори від проекції зовнішнього потиличного бугра і 2см вправо від задньої умовної серединної лінії, рана №14 в потиличній області ліворуч, рана № 15 в проекції сагітального шва і на 15см к переду від проекції зовнішнього потиличного бугра, рана № 16 в лівій тім'яній області на 4,5см вліво від сагітального шва і 15,5см догори від проекції соскоподібного відростка лівої скроневої кістки, рана № 17 на 3см донизу і 1,5см вліво від нижнього краю рани № 16, рани №№18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 і 28 в тім'яно-потиличної області, рана № 29 в лобовій області на 5см догори від проекції лівої надбрівної дуги і безпосередньо вліво від умовної серединної лінії, рана № 30 в лівій скроневій області, рана № 31 к переду від козелка правої вушної раковини, рана № 32 на правій вушній раковині), масивного крововиливу в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні практично на всьому протязі, крововиливів у товщу правої і лівої скроневої м'язів, вдавленого перелому лівої тім'яної кістки (відповідно описаної рані № 17 на волосистої частини голови), вдавленого перелому лобної кістки (відповідно описаній рані № 29 на волосистій частині голови), поверхневих дефектів зовнішньої кісткової пластинки луски лівої скроневої кістки (відповідно описаній рані № 30 на волосистій частини голови) і правої тім'яної кістки (відповідно описаній рані № 2 на волосистій частини голови);
-шиї: травма органів шиї у вигляді розриву суглобової капсули правого великого рога під'язикової кістки, неповного перелому правого верхнього рогу щитовидного хряща у його заснуванні, косо поперечного перелому правої пластини щитовидного хряща з наявністю крововиливу в області середньої третини лівої грудіноключічнососцевідной м'язи, в області нижнього краю щитовидного хряща і персневидного хряща, полосо видного кровопідтьоку на лівій бічній поверхні шиї в середній третині (ширина його на всьому протязі 0,3 см, починається на 4см вліво від умовної серединної лінії і на 8см донизу від проекції лівого кута нижньої щелепи (на даному відрізку орієнтований горизонтально), далі проходить на 11,5см донизу від рівня зовнішнього слухового проходу, на лівій задньобоковій поверхні шиї - на 11см донизу від проекції соскоподібного відростка лівої скроневої кістки (на лівій задньобоковій поверхні шиї синець спрямований трохи донизу), і втрачає свої обриси на задній поверхні шиї на 18см донизу від проекції зовнішнього потиличного бугра і 5,5см вліво від задньої умовної серединної лінії), множинні синці та поверхневі полосо видні внутрішньо шкіряні крововиливи на задній поверхні шиї (розташовані переважно вертикально, місцями пересічні між собою), масивного крововиливу в м'язи задньої групи шиї (починаючи від рівня остистого відростку 4-го шийного хребця до рівня остистого відростку третього грудного хребця), розриву поздовжньої зв'язки хребта між остистими відростками 4, 5, 6, 7 шийних хребців, локальних (прямих) переломів остистих відростків 4, 5, 6, 7 шийних хребців, локального (прямого) перелому дуги 6-го шийного хребця; рана № 5 у верхній третині шиї по правій задньобоковій поверхні, на 9см вправо від задньої умовної серединної лінії і на 4,5см донизу від проекції соскоподібного відростка правої скроневої кістки (рановий канал проходить в товщі м'яких тканин шиї, спрямований знизу вгору, справа наліво, ззаду наперед, довжиною 5см (є прохідним за умови повороту голови вліво);
-грудей: травма грудей у вигляді локальних (прямих) переломів 7- лівого ребра по средньоключичній лінії, 8-го лівого ребра по передній пахвовій лінії, 9-го лівого ребра по середній пахвовій лінії, конструкційних (непрямих) переломів 6, 7 правих ребер по средньоключичній лінії, 8-го передній пахвовій лінії, 9-го правого ребра по середній пахвовій лінії з наявністю крововиливів в м'які тканини в зоні переломів ребер, крововиливів в м'які тканини грудей у 8-му міжребер'ї зліва по средньоключичній лінії і в області 5 9 правих ребер між средньоключичній і середній пахвовій лініями;
-кінцівок:
e) на лівій верхній кінцівці: множинні синці в проекції головки плечової кістки, на розгинальній поверхні передпліччя в нижній третині, на розгинальній, ліктьовий і згинальній поверхнях передпліччя в нижній і середній третини, на згинальній поверхні передпліччя в нижній третині, в проекції п'ятої п'ясткової кістки на тильній поверхні кисті, різані рани на тильній поверхні кисті біля основи дистальної фаланги 2-го пальця і на долонній поверхні кисті біля основи дистальної фаланги 5-го пальця;
f) на правій верхній кінцівці: множинні синці в проекції акромиального відростка ключиці, на розгинальній поверхні передпліччя у верхній третині, на тильній поверхні кисті на всьому протязі з переходом на основні фаланги 3,4 пальців кисті, різані рани на 5-му пальці кисті на тильній поверхні кисті в області основної та середньої фаланг пальця і на долонній поверхні кисті на дистальній фаланзі 5 пальці кисті;
g) на лівій нижній кінцівці: синець в проекції надколінника і верхньої третини гомілки;
h) на правій нижній кінцівці: синці у верхній і середній третині стегна по передній поверхні.
Від отриманих ушкоджень ОСОБА_10 помер на місці. Причиною смерті ОСОБА_10 стала механічна асфіксія внаслідок здавлення органів шиї (удавлення).
Упевнившись, що ОСОБА_10 помер, ОСОБА_9 з місця події зник та повідомив особі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження , про скоєне ним вбивство потерпілого.
Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 , тобто виконання замовлення ОСОБА_9 у невстановлений досудовим слідством час та місці зустрівся з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та отримав від нього матеріальну винагороду у вигляді 5000 доларів США.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині на замовлення, вчинене із корисливих мотивів.
Крім того, в 20-х числах червня 2015 року, точні дата та місце не встановлені в ході досудового слідства, ОСОБА_9 для використання під час скоєння вбивства ОСОБА_10 незаконно, не маючи на те передбаченого законом дозволу, отримав від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та зберігав у невстановленому досудовим розслідування місці перероблений сигнальний пістолет «Stalker-М906», який, відповідно до висновку балістичної експертизи № 414 від 22.12.2015, є гладкоствольною вогнепальною зброєю.
В цей же період часу, точна дата не встановлена досудовим розслідуванням, ОСОБА_9 на території лісосмуги в с.Кулиничі м.Харкова неподалік від будівлі ХОБСМЕ-2, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Корчагінців, 35, випробував шляхом здійснення пострілів вказаний пістолет, упевнившись тим самим, що він є вогнепальною зброєю.
29.06.2015, точний час не встановлений в ході досудового розслідування, ОСОБА_9 забрав із схованки пістолет «Stalker-М906» і, незаконно, не маючи на то передбаченого законом дозволу, зберігаючи при собі, переніс його в район автостоянки, розташованої поблизу будинку № 29 по вул. Тимурівців м.Харкова, де чекав на ОСОБА_10 з метою його вбивства.
Біля 14.24 того ж дня ОСОБА_10 на автомобілі «ВАЗ 21063», державний номер НОМЕР_1 , виїхав зі стоянки та став рухатись у бік ОСОБА_9 . Побачивши автомобіль ОСОБА_10 , ОСОБА_9 зробив знак, після якого автомобіль зупинився. Продовжуючи свої злочинні дії та діючи відповідно до розробленого з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження плану вбивства ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , маючи при собі вищевказану гладкоствольну вогнепальну зброю, сів в салон автомобіля ОСОБА_10 і за згодою останнього поїхав до лісосмуги по вул. Животноводів с. Кулиничі м. Харкова. При цьому ОСОБА_10 не був обізнаний про наявність у ОСОБА_9 вогнепальної зборої.
На території вказаної лісосмуги ОСОБА_9 скоїв вбивство ОСОБА_10 , під час якого використував отриманий від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, перероблений сигнальний пістолет «Stalker-М906» та викинув його у кущі, розташовані на території лісосмуги.
09.10.2015 під час огляду місця події - ділянки місцевості на території лісосмуги по вул. Живтоноводів в с. Кулиничі м. Харкова - працівниками поліції було вилучено вказаний перероблений сигнальний пістолет «Stalker-М906», що, відповідно до висновку балістичної експертизи № 414 від 22.12.2015, є гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру порядку 6,5 мм, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, незаконно, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав, зберігав, переносив та передав ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне поводження зі зброєю, тобто носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
24 листопада 2021 року у даному кримінальному провадженні між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя обласної прокуратури ОСОБА_5 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження процесуального керівника - прокурора у кримінальному провадженні №12015220470003041 від 01.07.2015, з одного боку, та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 з іншого боку, у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до вказаної угоди :
Обвинувачений ОСОБА_9 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях і зобов'язується:
а) беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочинів в обсязі, викладеному в обвинувальному акті;
б) сприяти у викритті у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 359 КК України, невстановленою особою під час судового розгляду кримінального провадження №12015220470003041 від 01.07.2015;
в) своїми свідченнями повністю викривати злочинну діяльність особи матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень, про які йому відомо, насамперед щодо організації умисного вбивства ОСОБА_10 .
4. В угоді сторони узгодили покарання обвинуваченомуза вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у виді 12 років 3 місяці 4 днів позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому на праві власності, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворим більш суворим визначивши остаточне покарання у виді 12 (дванадцяти) років 3 (три) місяці 4 (чотири) дні позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому на праві власності. У відповідності із Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р. № 838-VIII та ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, визначення терміну попереднього ув'язнення проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_9 тримається під вартою з 07.10.2015, останньому зараховується у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення, тобто станом на 24.11.2021 - 12 (дванадцять) років 3 (три) місяці 4 (чотири) дні.
Потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_6 «24».11.2021 надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9
Прокурор зазначив, що угода відповідає вимогам Кримінально-процесуального законодавства, тому може бути затверджена і обвинуваченому слід призначити узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник у судовому засіданні просили суд затвердити укладену угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами угоди покарання
Потерпіла та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами угоди покарання . Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Статтею 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості визначено у ст. 472 КПК України. В угоді мають бути зазначені її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, та наслідки невиконання угоди.
За змістом статей 474, 475 КПК України суд зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і може відмовити в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. В іншому випадку, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляд суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9 , згідно з якою останій беззастережно визнав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, погодився з призначенням узгодженого сторонами покарання та зобов'явся беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочинів в обсязі, викладеному в обвинувальному акті , сприяти у викритті у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 359 КК України, особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження під час судового розгляду кримінального провадження №12015220470003041 від 01.07.2015, своїми свідченнями повністю викривати злочинну діяльність особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень, про які йому відомо, насамперед щодо організації умисного вбивства ОСОБА_10 .
Також прокурором отримано письмову згоду потерпілої на укладення угоди.
Під час підготовчого судового засідання, на виконання вимог ч. 4 ст. 474 КПК України, суд з'ясував у обвинуваченого чи цілком він розуміє: що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, а також він має такі права: - мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; - мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; - допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
При цьому обвинувачений підтвердив свою згоду на застосування узгодженого в угоді виду та розміру покарання.
Також обвинувачений у судовому засіданні надав суду показання, згідно яких в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаних вище злочинів та підтвердив вчинення ним злочинів за вищевказаних обставин.
Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що умови угоди жодним чином не порушують права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, оскільки потерпіла ОСОБА_6 підтвердила свою згоду на укладення даної угоди про визнання винуватості.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила , що надала письмову згоду від 24.11.2021 року на укладення угоди про визнання винуватості.
Обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, у суду не має.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань немає.
При цьому, суд зазначає, що перевірка достовірності обставин, які згідно ст. 470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов'язком прокурора. Разом з тим, зважаючи на визначені законом наслідки невиконання угоди (процесуального характеру, передбачені ст. 476 КПК, або за наявності для того підстав - ініціювання прокурором кримінального провадження за ст. 389-1 КК) на суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов'язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК України.
Також суд зазначає, що право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка у розумінні ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
При ухваленні вироку на підставі угоди про винуватість суд не встановлює обставини, вчиненого кримінального правопорушення, не досліджує докази і не надає їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, не вирішує питання про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, а тільки затверджує угоду, яку було досягнуто між прокурором та обвинуваченим.
Разом з тим, суд повинен з'ясувати обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.
За таких обставин, наведення у вироку суду формулювання обвинувачення, висунутого обвинуваченому, не має преюдиціального значення щодо інших співучасників кримінального правопорушення.
Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням наявних кваліфікуючих ознак.
Зазначення в обвинувальному акті конкретних осіб, які є співучасниками злочину відповідає вимогам національного законодавства щодо конкретності пред'явленого обвинувачення та вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, стосовно права обвинуваченого бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Суд вважає, що вчинення злочину у співучасті є важливою обставиною, яка підлягає обов'язковому зазначенню в формулюванні обвинувачення, оскільки дозволяє встановити характер дій обвинуваченого та ступінь його участі у вчиненні злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину та дозволяє надати правильну правову оцінку діям обвинуваченого.
Відсутність конкретних даних про співучасників кримінального правопорушення при формулюванні обвинувачення порушує вимоги щодо конкретності обвинувачення, оскільки обвинувачений не має можливості бути детально проінформованим про істотні обставини обвинувачення щодо конкретних осіб, які приймали участь у вчиненні кримінального правопорушення разом з обвинуваченим та організувати ефективний захист своїх інтересів.
Відповідно до вимог ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначається формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини.
Таким чином, зазначення в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості конкретних осіб, які є співучасниками вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, не порушує права та законні інтереси інших осіб, оскільки стосується безпосередньо обвинуваченого і не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень стосовно інших співучасників злочину.
З огляду на вищевикладене, оскільки зміст зазначеної угоди про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, укладання угоди сторонами є добровільним, а підстави для відмови в затвердженні угоди, які визначені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні, суд, керуючись засадами диспозитивності кримінального провадження, вважає за можливе затвердити угоду.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 , відповідно п. п. 1, 2-1 ст. 66 КК України, не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 , відповідно п. 6-1 ст. 67 КК України, не встановлено.
Досліджуючи особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації за адресою - АДРЕСА_2 . Служив у Збройних силах України, учасник АТО, має дві вищі освіти. Відповідно до характеристики на ОСОБА_9 з попереднього місця навчання, останній характеризується позитивно. Батьки ОСОБА_9 обидва є пенсіонерами, зокрема мати є інвалідом праці
Судом з'ясовано, що узгоджене сторонами угоди покарання відповідає вимогам Кримінального кодексу України, які діяли на час вчинення злочину. При визначенні узгодженого покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого.
За таких обставин суд вважає що ОСОБА_9 слід призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у виді 12 (дванадцяти) років 3 місяців 4 днів позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому на праві власності, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточне покарання у виді 12 (дванадцяти) років 3 (три) місяці 4 (чотири) дні позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому на праві власності.
У відповідності із Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р. № 838-VIII та ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, визначення терміну попереднього ув'язнення проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК і КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
ОСОБА_9 з 07 .10.2015 року затриманий в межах даного судового провадження і тримається під вартою.
Враховуючи те ,що суд затверджує угоду про визнання винуватості і призначає узгоджену сторонами міру покарання , суд вважає за необхідне раніше обраний запобіжний захід щодо ОСОБА_9 скасувати.
Потерпілою ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на відшкодування моральної шокди у розмірі 200 000 гривен.
Заявлений цивільний позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 314, 468, 469, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 24 листопада 2021 року про визнання винуватості, укладену між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_9 , за участю його захисника ОСОБА_8 , за згодою потерпілої ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220470003041 від 01.07.2015 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання :
- за п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у виді 12 (дванадцяти) років 3 (трьох) місяців 4 (чотирьох) днів позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому на праві власності;
- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 12 (дванадцяти) років 3 (три) місяці 4 (чотири) дні позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому на праві власності.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 07.10.2015 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 - тримання під вартою - скасувати , звільнити ОСОБА_9 з- під варти в залі суду негайно, у зв'язку з повним відбуттям призначеного покарання .
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 200 000 гривен.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3