Справа № 643/12023/21
Провадження № 1-кп/643/1160/21
22.12.2021
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальні акти у кримінальному провадженні № 12021221170001232 від 03.06.2021 року, № 12021226200001064 від 14.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
У провадженні Московського районного суду м.Харкова перебувають кримінальні провадження № 12021221170001232 від 03.06.2021 року, № 12021226200001064 від 14.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
Як вбачається з клопотання прокурора та матеріалів справи, за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2021 року призначено покарання у вигляді арешту на строк 6 місяців. Вирок набрав законної сили. Строк відбування покарання у ОСОБА_4 закінчується 31.12.2021 року.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 07.12.2021 ОСОБА_4 залишено в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на час розгляду справи.
Прокурором, у судовому засіданні, було подано і підтримано клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на 60 діб.
Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявне обґрунтоване обвинувачення та сукупність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема:
• переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що у разі визнання останнього винним судом, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років;
• незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні;
• вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, він ніде не працює, законних джерел отримання заробітку не має, постійного місця роботи не має, не володіє міцними соціальними зв'язками та раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, зокрема обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та його поведінку, запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
На підставі вищевикладеного є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні та змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні, обвинувачений повідомив суд, що у нього народились два сина, які він бажає побачити та померла мати. Також повідомив, що знімав квартиру на ОСОБА_5 впродовж 7 років та проживав у с. Липці, офіційно не одружений, діти на нього не записані, працює у швейному цеху, якщо суд звільнить його з-під варти буде працювати на швейному виробництві. Також зазначив, що з 2003 року відбував покарання за скоєння різних злочинів, два роки перебував на волі, а потім почав пити і знову скоїв кримінальні правопорушення.
Вирішуючи заявлене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, Як вбачається з клопотання прокурора та матеріалів справи, за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2021 року призначено покарання у вигляді арешту на строк 6 місяців. Вирок набрав законної сили. Строк відбування покарання у ОСОБА_4 закінчується 31.12.2021 року.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 07.12.2021 ОСОБА_4 залишено в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на час розгляду справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років, за двома епізодами, свою причетність до цих кримінальних правопорушень не заперечує.
Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора та є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, на предмет їх наявності, встановив наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан, відсутність осіб, які знаходяться на утриманні обвинуваченого, відсутність законних джерел до існування, відсутність власного житла, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, існують, а жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відсутні.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки один із злочинів, який передбачений ч. 2 ст. 186 КК, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років.
Крім того, судом враховано, що обвинувачений неодружений, офіційних дітей немає, не зареєстрований, власного житла немає, працює в слідчому ізоляторі, під час перебування на свободі ніде офіційно не працював, сталих соціальних зв'язків немає.
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілих, свідків з боку обвинуваченого, суд зазначає наступне.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, суд зазначає наступне.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим, у тому числі з корисливих мотивів, у зв'язку відсутністю законних джерел доходу, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про зменшення ризиків, передбачених у п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.
Під час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу вигляді тримання під вартою обвинуваченому, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики існують, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого до 19 лютого 2022 року включно.
Однак, поряд з цим, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід визначити розмір застави, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави.
Однак, враховуючи той факт, що обвинувачений свою вину визнає, потерпілі, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не мають, суд вважає за можливим визначити розмір застави, який передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49 620 грн., розмір якої на думку суду буде достатнім для виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, у разі внесення застави.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язки: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові; 4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по справі, докласти зусиль до пошуку роботи.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 186 КК України), покарання за яке передбачене до 6 років позбавлення волі, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 196, 197, 205, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.
Строк дії ухвали встановити до 19 лютого 2022 року включно.
У судовому засіданні оголосити перерву.
Визначити суму застави у розмірі 49 620 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA 208201720355299002000006674) до спливу терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язки: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові; 4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по справі, докласти зусиль до пошуку роботи.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 186 КК України), покарання за яке передбачене до 6 років позбавлення волі, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала, про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали оголошений 24 грудня 2021 року о 13 годині 40 хвилин.
Суддя - ОСОБА_1