Справа № 629/6323/21
Номер провадження 1-кп/629/441/21
24 грудня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дії запобіжного заходу, -
встановив:
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України.
Згідно ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до двох місяців, без визначення застави, у зв'язку із закінченням 10.01.2022 зазначеного строку, посилаючись на наявні ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, надавши відповідні клопотання з обґрунтуванням.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 залишив це питання на розсуд суду, їх захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, оскільки злочин було вчинено без застосування насильства, просили обрати альтернативний, передбачений КПК України, або інший більш м'який запобіжний захід, в зв'язку із недоведенням прокурором наявності існуючих ризиків.
Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків, які ще судом не допитані, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Заслухавши думку учасників судового засідання, враховуючи встановлені існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України: вчинення іншого кримінального правопорушення, вірогідність переховування обвинувачених від суду, можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків; та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачуються, репутацію обвинувачених, вчинення злочину в період іспитового строку за попереднім вироком ОСОБА_4 , якого визнаного винуватим за ч.1 ст.307 КК України за вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з встановленням іспитового строку 3 роки, відсутність тісних соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування та самостійного забезпечення, суд приходить до висновку, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
Зміна обвинуваченим раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням вищенаведених ознак, не зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, вважає що визначена раніше ухвалою суду застава є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, вказаний висновок ґрунтується на тому, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання особи під вартою.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим ОСОБА_5 та захисниками, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенню перешкоджання цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконанні процесуальних рішень у справі. Обставин, які були би вагомою підставою для зміни запобіжного заходу в даному судовому засіданні обвинуваченими і захисниками не надано.
При цьому, суд враховує, що обвинувачені не є особами, щодо яких не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.177,178,331 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора, задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», строком до 21.02.2022.
Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 90800 (дев'яносто тисяч вісімсот) гривень, які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м.Київ, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», строком до 22.02.2022.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м.Київ, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України, покласти на ОСОБА_4 , ОСОБА_5 наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) носити електронний засіб контролю.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
В задоволенні клопотання обвинувачених та захисників про обрання більш м'якого запобіжного заходу, відмовити.
Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченим та їх захисникам, направити Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_8