Кримінальне провадження №629/5869/20
Номер провадження 1-кп/629/179/21
23 грудня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області кримінальне провадження №12020220380000106 від 23.01.2020, яке надійшло з Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 15.12.2020 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, -
встановив:
22.01.2020, близько 19-23 год., ОСОБА_6 рухаючись на автомобілі ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул.Кооперативна в м.Лозова Харківської області в районі магазину «Смак», наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, проявивши неуважність, не зорієнтувавшись в дорожній обстановці, допустив порушення вимог п.18 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», та при виникненні перешкоди у вигляді пішохода ОСОБА_4 , яка перебувала на пішохідному переходу, не зменшив швидкість і не зупинився, тим самим не дав дорогу пішоходу ОСОБА_4 , та допустив наїзд на неї.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесне ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з пошкодженням базальних відділів долей головного мозку і здавленням головного мозку субдуральними гідромами та забитими ранами в лівій скроневій області. За ступенем тяжкості вищевказана важка черепно-мозкова травма - це тяжке тілесне ушкодження, що небезпечне для життя.
Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та дав показання, що дійсно 22.01.2020 року, близько 19-00 год., він працюючи таксистом, рухався зі швидкістю 60 км/год. на своєму автомобілі ВАЗ 217230, зі сторони мкрн.3, по мосту, повернув направо у напрямку центра міста Лозова Харківської області, була погана видимість, темно, накрапав дощ, в автомобілі разом з ним їхали дві особи, хлопець на передньому сидінні та дівчина на задньому. Проїжджаючи біля магазину «Смак» він на відстані 30 метрів побачив двох осіб, які стояли на узбіччі дороги з лівої сторони, далі його засліпив зустрічний легковий автомобіль світлом ближніх фар і він на рівні своїх фар побачив пішохода, який переходив дорогу зліва на право. Зреагувавши та намагаючись уникнути зіткнення, він натиснув гальма, повернув автомобіль вліво на зустрічну полосу руху, в результаті чого, збив потерпілу задньою правою частиною автомобіля. Зупинившись, побачив жінку, одягнену в сіру куртку та в один черевик, яка лежала на дорозі на відстані 4-5 метрів від автомобіля. До жінки підійшов чоловік та повідомив, що попереджав жінку не йти вперед, після чого викликали працівників поліції та швидку допомогу. Пасажири надали показання працівникам поліції, далі поліцейські робили заміри. Що на даній ділянці дороги є знак пішохідний перехід та сам пішохідний перехід він знав, однак потерпіла переходила дорогу на відстані 9-10 метрів від пішохідного переходу. Заходів для зниження швидкості він не вчиняв. Після ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження: була розбита права фара, лобове скло та бампер з тріщиною. Наступного дня, після ДТП він з матір'ю їздив до лікарні, купував потерпілій ліки та просив вибачення. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнає.
Незважаючи на визнання своєї вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінуємого кримінального правопорушення в об'ємі, визнаного судом встановленим, повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів:
- показаннями потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні, згідно яких 22.01.2020 року вона приїхала маршруткою з Авилівки в м.Лозова Харківської області, на побачення, вийшла з маршрутки на зупинці біля магазину «Смак», пропустила автомобіль та почала переходити на іншу сторону по пішохідному переходу. Знаходячись приблизно на середині переходу її збив автомобіль. Удар прийшовся на праву нижню частину тіла. В результаті ДТП вона місяць перебувала без свідомості, у неї були роздрібнена кістка, у зв'язку з чим їй поставили штифт, перелом руки, були тріщини в тазі. В цей день йшов дощ, проте коли вона вийшла на зупинці, дощу не було, зупинка маршрутки знаходилась в п'яти метрах від пішохідного переходу, дорогу переходила з ОСОБА_9 , який йшов позаду, кульгаючи, у зв'язку з проблемами ніг. Автомобіль, який її збив вона бачила, але автомобіль був на відстані не менше 100 метрів від неї. З собою у неї був пакет та сумка, в якій знаходилися: газовий балончик, рукавички, зонт, ручки, светр, вона була тверезою;
- показаннями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні, згідно яких, він з потерпілою перебуває у близьких відносинах і вони працювали разом. 22 січня 2020 року близько 19-00 год. вони поверталися з роботи на маршрутці з центра міста в напрямку мікрорайону. На зупинці навпроти магазину «Смак» вийшли, повернулися до пішохідного переходу, пропустивши один автомобіль, він озирнувся, зліва далеко їхали автомобілі, а справа також далеко було світло автомобіля і вони почали переходити дорогу. На вулиці було вже темно, мряко, однак освітлення було відмінне. Він йшов позаду потерпілої, приблизно в 60-70 см і дивився на її спину та ноги. Потім щось промайнуло біля нього, почув звук удару та виск гальм. Після чого він повернув голову та побачив автомобіль світло-сірого кольору, який стояв на зустрічній полосі руху в 10м від пішохідного переходу. Зрозумівши що сталося, він підбіг до потерпілої, яка лежала на дорозі в 5 м від автомобіля. Почувши хрипле дихання, відсунув капюшон, що лежав на її обличчі та побачив кров на голові. О 18-53 год. він зателефонував до швидкої допомоги. Навпроти зупинялися автомобілі та поряд перебував водій автомобіля, що здійснив наїзд на потерпілу. Водій смикав його за плече та голосно прохав сказати, що він їхав не більше 70 км/год. Шукаючи свій пакет, який зник в ході події, він збирав речі потерпілої, а саме: провід та зарядку від телефону, рукавички. Крім того, у потерпілої з собою була коричнева сумка та пакет. В автомобілі швидкої допомоги помітив що у потерпілої немає взуття та права нога травмована. Також зазначає, що дорогу переходили посередині пішохідної зебри, поряд на стовпі мається дорожній знак пішохідного переходу. До події, потерпіла мала відмінний стан здоров'я, ходила на тренування з джампінгу;
- показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні, згідно яких, очевидцем події вона не була, ДТП в момент його вчинення не бачила. На початку січня 2020 року їй зателефонували знайомі, які йшли на роботу та повідомили, що біля її батьківського будинку, розташованого на кутку між провулку та проїзною частиною, за адресою: АДРЕСА_2 , сталася аварія. На другий день, вона прийшла до будинку, погодувати собаку, де побачила, що посеред двору знаходиться жіночий шкіряний коричневий чобіт. Другий чобіт вона знайшла на відстані 6-7м від першого, біля сусідського забору ближче до проїзної частини. Обидві чобота були застебнуті. Зранку було морозно, тому їх припорошило снігом. Від сусідів вона дізналася, що коли сталася подія, фельдшер швидкої допомоги питав про взуття потерпілої. Після чого, вона зателефонувала до лікарні та попрохала повідомити родичів потерпілої про знайдене взуття. Потім, попередив сусідку, вона залишила взуття в пакеті біля забору. Родичі взуття забрали;
- показаннями свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні, згідно яких, в січні 2020 року о 19-00 год., вона вийшла з будинку АДРЕСА_2 , перейшла дорогу, зупинилась біля магазину «Смак», півобертом до пішохідного переходу. Крім неї там знаходилися ще двоє чоловіків. Бачила як зі сторону центра міста їхала маршрутка, проїхала пішохідний перехід та зупинилась на зупинці. З маршрутки вийшли двоє невідомих осіб, чоловік та жінка, які попрямували назад до пішохідного переходу. Спочатку вони пропустили автомобіль, потім почали переходити, першою йшла жінка одягнута в пальто сірого кольору, за нею чоловік. Майже на середині переходу її збив автомобіль, після чого вона підлетіла вверх близько 2 м та пропала з поля зору. Автомобіль, що збив жінку зупинився на зустрічній полосі біля буд.32 не доїжджаючи до хвіртки даного домоволодіння, з нього вийшов розхвалюваний водій. Підійшовши ближче, вона побачила жінку, яка лежала на правому боці, повернута в сторону мікрорайону, без чобіт. Після чого вона зупинила проїжджаючий повз них автомобіль швидкої допомоги та потерпілу відправили до лікарні. Також зазначає, що погода була мрячною, але даний перехід добре освічував ліхтар. У потерпілої був з собою пакет з банками, оскільки при ДТП вона чула гуркіт банок. Звук гальмування вона не чула;
- показаннями свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні, згідно яких, в грудні 2020 року близько 19-00 год. він разом з дівчиною їхав у таксі в районі магазину «Смак» в м.Лозова Харківської області. Сидів на передньому сидінні поряд з водієм. Відбулося ДТП, однак подробиці він не може розповісти, так як в момент коли сталася подія, дивився в мобільний телефон. Автомобіль зупинився на перехресті на полосі на якій рухався. Маючи травму ноги, він вийшовши із автомобіля стояв на узбіччі. Бачив жінку яку збили, вона лежала без свідомості збоку на дорозі, на відстані від перехрестя приблизно 10м. Через 5-7 хвилин приїхав автомобіль швидкої допомоги. Було темно, туман, але ділянка де сталося ДТП була добре освітлена. Вважає, що удар прийшовся на праву частину автомобіля. Водій скористався гальмами після удару;
- показаннями свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні, згідно яких, в січні 2020 року у вечірній час вона їхала разом з ОСОБА_13 та водієм в бік центра міста Лозова Харківської області. Сиділа на задньому сидінні по середині. На вулиці був туман, але освітлення ліхтарями було добре. Бачила як жінка переходила дорогу зліва направо в недозволеному місці, за перехрестям біля магазину «Смак». Приблизно посередині дороги відбулося зіткнення автомобіля з жінкою, після чого остання впала перед автомобілем приблизно в 10 м з лівої сторони. Внаслідок чого, переднє скло автомобіля мало пошкодження у вигляді тріщин. Вона підходила до жінки, бачила що її обличчя було в крові, також на дорозі лежали речі потерпілої: сумка та пакет. Вона викликала швидку допомогу. Зазначає, що водій пригальмовував;
- показаннями свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні, згідно яких, рік тому, близько 19-00 год. він знаходився біля магазину «Смак», що знаходиться по вул.Кооперативній в м.Лозова Харківської області, обличчям у напрямку до центра міста, та бачив як зупинилася маршрутка з якої вийшли жінка та чоловік. Погода була мрячною. Жінка йшла попереду, чоловік за нею і вони пройшли до пішохідного переходу. В цей час він почув, що до них наближається автомобіль зі сторони мікрорайону, однак жінка почала переходити дорогу по пішохідному переходу, а чоловік призупинився. Посередині дороги відбулося зіткнення жінки з автомобілем, в результаті чого вона впала на лобове скло автомобіля та відлетіла вперед на 7-8 м. Також він чув звук биття скляних банок. Автомобіль білого кольору трохи проїхав далі та зупинився приблизно в 5 м від пішохідного переходу на зустрічній полосі руху. Звук гальмування автомобіля він не чув. Фари були ввімкнені. Після ДТП бачив, що на дорозі лежать речі. Вказаний перехід добре освітлений, біля нього знаходиться знак пішохідного переходу та є розмітка. На його думку автомобіль рухався не менше 60 км/год. З автомобіля виходив хлопець;
- показаннями свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні, згідно яких, в день коли сталася ДТП вона домовилася з сусідом про зустріч для підписання державного акту. Близько 19-00 год. вона почула лаяння собаки та вийшла тротуар, де зустріла сусіда та вони пройшли до двору. Потім роздався гучний звук і вони повернулися до дороги, де побачили що на тротуарі біля будинку №30 біля магазину «Смак» лежала жінка, а біля неї знаходилося скупчення людей. На місце події вона не виходила, однак сусід, який ходив на місце ДТП, розповів що збили жінку та вона знаходилася без взуття. Пізніше приїхала швидка допомога. На вулиці була мрячна погода. На час вчинення ДТП розмітку було видно та на цьому місті було гарне освітлення;
- показаннями свідка ОСОБА_17 в судовому засіданні, згідно яких, вона працює в магазині «Смак» та ДТП не бачила, однак чула звук удару. Через деякий час вона вийшла на вулицю та побачила автомобіль, що стояв з лівої сторони дороги на зустрічній смузі руху та жінку, що також знаходилася з лівої сторони дороги до якої під'їжджав автомобіль швидкої допомоги. Кругом було багато людей. На середині дороги, а саме на пішохідному переході розкидані речі;
- показаннями свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні, згідно яких, дату та час не пам'ятає, перебуваючи на денній зміні вони поверталися на автомобілі швидкої допомоги із виклику виїхавши з провулку біля магазину «Смак» в сторону ЦРБ. Проїжджаючи зупинку Кооперативна, після магазину «Смак», де саме зупинилися і номер будинку вона не пам'ятає, по дорозі побачили, що сталося ДТП. Після чого проїхавши автомобіль та пішохідний перехід, вони зупинилися навпроти, надали медичну допомогу потерпілій, яка лежала на узбіччі, з лівої сторони, у протилежному напрямку дороги по напрямку їх руху, перенесли потерпілу до швидкої та відвезли до лікарні. Вона точно не може сказати на скільки метрів від автомобіля лежала потерпіла. Біля потерпілої стояв невідомий їй чоловік, який представився співмешканцем потерпілої. Того дня на вулиці було сиро, холодно, темно та накрапав дощ. Освітлення було від автомобілів, які зупинилися. Більше вона нічого не бачила, їх дії в першу чергу були направлені на порятунок потерпілої. Автомобіль та які на ньому були пошкодження не бачила, на кількість людей та чи були присутні працівники поліції - не звернула увагу.
- показаннями експерта НДКЦЕ ОСОБА_19 в судовому засіданні, згідно яких він зареєстрований в реєстрі експертів, має 4 дозволи, ліцензія експерта підтверджена в цьому році, при наданні висновку експертизи він керувався лише свідченнями потерпілої та свідків, якщо б йому були потрібні інші матеріали кримінального провадження, то він би їх витребував, а так тих даних, які були надані слідчим, йому було достатньо для вирішення наданих на дослідження питань. Під час дослідження він використовував схему огляду місця події ДТП, але для вирішення поставлених питань слідчим, схема не була потрібна. Якщо ДТП трапилося в зоні дії знаків «пішохідний перехід», значить потерпіла рухалася по пішохідному переходу. Безпосередньо в цій зоні ми бачимо знак «дорожній пішохід». Передбачення дорожніх умов виконуються пунктом 12.2 в темну пору доби, в даному випадку, якщо б були фактори вказані за показами водія, що його засліпило і т.д. В даних дорожніх умовах виконувалося по п.18.1, якщо водій буде вказувати інші дані, то під час написання експертизи будуть використовуватися інші фактори. Дощ впливає з технічної точки зору лише на зчеплення при врахуванні зустрічного шляху, в даній справі свідками була зазначена об'єктивна видимість;
- показаннями експерта ОСОБА_20 в судовому засіданні, згідно яких, йому були задані вихідні дані постановою про призначення експертизи, при перевірці цих даних та технічну спроможність було виявлено, що ці дані технічно спроможні. Оскільки ці дані були технічно спроможні, у витребування додаткових вихідних даних необхідності не було. На підставі цих даних він провів дослідження. Також ним були проведені розрахунки, які були додатковими даними для подальшої експертизи. Йому були надані додаткові матеріали, з попереднім експертним висновком. Експерту постановою вказано, що вихідні дані згідно показань підозрюваного ОСОБА_21 , тому і дослідження виконувалось згідно показам підозрюваного, те що було вказано постановою про призначення експертизи, інші дані, згідно показів інших свідків він не враховував. Порушення або не порушення правил дорожнього руху не входить до компетентних сфер експерта, він тільки вказує з технічної точки зору - є відповідність, чи не має. На 2 та 3 питання не відповів тому, що ці вихідні дані технічно не спроможні. При розрахунку з урахуванням швидкості автомобіля, з урахуванням часу ходу пішохода з моменту його виходу, 26 метрів - це відстань мінімальна, тобто це вказує на те, що не можна побачити з відстані, вказаної в вихідних даних, пішохода. Порівнюючи відстань на якій знаходився автомобіль, з об'єктивною видимістю пішохода слідує, що вихідні дані в частині зближення автомобіля та пішохода або малої об'єктивності видимості пішохода, технічно неспроможні, оскільки водій не міг бачити рух пішохода по проїжджій частині протягом того часу, тобто він не міг бачити пішохода на відстані 19,6 метрів. Ці дані встановлюються шляхом слідчого експерименту. Ті висновки, які викладені експертом в експертизі він повністю підтверджує. Водій згідно п.12.3 та 12.4, повинен був рухатися з тією швидкістю, яка б надавала можливість у разі виникнення якоїсь перешкоди зупинитися або уникнути ДТП;
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 01.09.2017 року за №12020220380000106 внесено відомості за ст.286 ч.2 КК України за фактом ДТП щодо наїзду на пішохода (т.1 а.с.205);
- протоколом огляду місця ДТП від 22.01.2020 з фототаблицею та схемою до нього, за адресою вул.Кооперативна м.Лозова Харківської області, в ході якого було оглянуто та зафіксовано місце ДТП, вид та стан дорожнього покриття, спосіб регулювання руху на цій ділянці, загальний стан видимості дороги, положення транспортного засобу автомобіля ВАЗ-217230 білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відсутність слідів гальмування, ознаки напрямку руху транспортного засобу, розміщення виявлених предметів щодо елементів дороги та транспортного засобу (т.1 а.с.207-211,212,213,214.215,216,217,218,219,220);
- протоколом огляду місця події від 29.01.2020 з фототаблицею до нього, згідно якого за адресою: АДРЕСА_2 , з території домоволодіння було виявлено та вилучено пару жіночих чобіт, які належать потерпілій ОСОБА_4 (т.2 а.с.7-8,9,10);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2020 та схемою до нього, за участю потерпілої ОСОБА_4 , її представника та понятих, згідно якого на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області, ОСОБА_4 показала на місці та розповіла як та при яких обставинах в ході ДТП, яка мала місце 22.01.2020 на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області за участі водія автомобіля ОСОБА_6 , вона отримала тілесні ушкодження (т.2 а.с.18-21,22);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2020 та схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_10 та понятих, згідно якого на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області, ОСОБА_10 показав на місці та розповів як та при яких обставинах в ході ДТП, яка мала місце 22.01.2020 на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області за участі водія автомобіля ОСОБА_6 , пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження (т.2 а.с.23-27,28);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2020 та схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_15 та понятих, згідно якого на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області, ОСОБА_15 показав на місці та розповів як та при яких обставинах в ході ДТП, яка мала місце 22.01.2020 на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області за участі водія автомобіля ОСОБА_6 , пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження (т.2 а.с.29-33,34);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2020 та схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_12 та понятих, згідно якого на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області, ОСОБА_12 показала на місці та розповіла як та при яких обставинах в ході ДТП, яка мала місце 22.01.2020 на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області за участі водія автомобіля ОСОБА_6 , пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження (т.2 а.с.35-39,40);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2020 та схемою до нього, за участю підозрюваного ОСОБА_6 , захисника та понятих, згідно якого на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області, ОСОБА_6 показав на місці та розповів як та при яких обставинах в ході ДТП, яка мала місце 22.01.2020 на перехресті вул.Кооперативна та пров.Філософський м.Лозова Харківської області за його участі, потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження (т.2 а.с.64-68,69);
- висновком судово-медичної експертизи №12-14/65-ЛЗ/20 від 22.06.2020, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_4 , 1972 року народження, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням даних з наданої медичної документації, прихожу до підсумків, що у неї мали місце, важка черепно-мозкова травма у вигляді забію головного мозку з пошкодженням базальних відділів долей головного мозку і здавленням головного мозку субдуральними гігромами та забитими ранами в лівій скроневій області і на спинці носу наслідком загоєння яких в теперішній час є рубці, скелетна травма у вигляді закритого перелому обох лонних та сідничних кісток, закритого багатоуламкового перелому обох кісток правої гомілки, закритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки у верхній третині, перелому дистального епіметафіза лівої променевої кістки, забитої рани по тильній поверхні правої кисті наслідком загоєння якої в теперішній час є рубець, які утворилися від ударної дії тупих предметів які не відобразили ушкодженні своїх індивідуальних особливостей і якими могли бути виступаючі частини автомобілю при наїзді останнього на потерпілу, можливо в строк та за обставин вказаних в настановній частині постанови та потерпілою, в умовах дорожньо-транспортної пригоди. За ступенем тяжкості вищевказана важка черепно-мозкова травма це - тяжке тілесне ушкодження, що небезпечне для життя, згідно пункту 2.1.3. (в,г) правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.; вищевказана скелетна травма у вигляді закритого перелому обох лонних та сідничних кісток, закритого багатоуламкового перелому обох кісток правої гомілки, закритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки у верхній третині, перелому дистального епіметафіза лівої променевої кістки як разом так і окремо це - середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, за критерієм тривалості розладу здоров'я, так як для зростання переломів необхідно більш як 21 день, згідно пункту 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995; забита рана по тильній поверхні правої кисті це легке тілесне ушкодження що спричинило короткочасний розлад здоров'я, згідно пункту 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 (т.2 а.с.16-17);
- висновком судової автотехнічної експертизи №7/796СЕ-20 від 17.06.2020, згідно якого на момент експертного огляду, а отже і до ДТП, робоча гальмівна система, рульовий механізм та ходова частина автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилися в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на їхні вихідні параметри. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішення питання: «Коли виникли дані несправності автомобіля до ДТП або в її результаті?», позбавлене логічного сенсу. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку вирішення питання: «Чи міг дану несправність помітити водій автомобіля, якщо так то при яких умовах?» позбавлене логічного сенсу (т.2 а.с.42-47,48-53);
- висновком судової автотехнічної експертизи №7/1095СЕ-20 від 17.08.2020, згідно якого, згідно свідчень ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.18.1 Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 убачаються невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти виникненню події даної ДТП шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_4 не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань. Тому питання: «Як повинна була діяти пішохід ОСОБА_4 у даній дорожній обстановці, згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?», можуть бути вирішені слідством (судом) самостійно на основі повного аналізу всіх зібраних у справі доказів, стосовно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_4 не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань. Тому питання: «Чи маються в діях пішохода ОСОБА_4 невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди?», можуть бути вирішені слідством (судом) самостійно на основі повного аналізу всіх зібраних у справі доказів, стосовно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху. Згідно свідчень ОСОБА_12 , у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 убачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти виникненню події даної ДТП шляхом виконання вимог п.18.1 Правил дорожнього руху. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_4 не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань. Тому питання: «Як повинна була діяти пішохід ОСОБА_4 у даній дорожній обстановці, згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?», можуть бути вирішені слідством (судом) самостійно на основі повного аналізу всіх зібраних у справі доказів, стосовно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_4 не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань. Тому питання: «Чи маються в діях пішохода ОСОБА_4 невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди?», можуть бути вирішені слідством (судом) самостійно на основі повного аналізу всіх зібраних у справі доказів, стосовно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху (т.2 а.с.57-63);
- висновком судової автотехнічної експертизи №7/1712СЕ-20 від 24.11.2020, згідно якого, за вихідними даними згідно показань підозрюваного ОСОБА_6 , у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2,12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, питання: «Чи маються в діях водія автомобіля ВАЗ-217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди?», експертом не вирішувалось. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, питання: «Чи мав водій автомобіля «ВАЗ-217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 у сформованій дорожньо-транспортній пригоді?», експертом не вирішувалось. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_4 не потрібно застосування спеціальних технічних знань. Дане питання може бути вирішене слідчим самостійно стосовно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху (т.2 а.с.71-73);
- довідкою директора КНП «Лозівське ТМО» ОСОБА_22 №301 від 24.02.2020, згідно якої 22.01.2020 о 21-30 в приймальному відділенні стаціонару №2 КНП «Лозівське ТМО» було проведено медичний огляд водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно направлення інспектора СРПП Лозівського ВП, ст. лейтенанта ОСОБА_23 з забором біологічного матеріалу на токсикологічне дослідження. По результату токсикологічного дослідження №205 від 24.01.2020р. етанол в представленому матеріалі відсутній. Отже висновок обстеження №8 від 22.01.2020 - «Ознак сп'яніння у ОСОБА_6 на 22.02.2020 р. не виявлено» (т.2 а.с.79);
- речовими доказами: автомобілем марки ВАЗ 217230 реєстраційний номер НОМЕР_2 , з відповідними ушкодженнями, парою жіночих чобіт темно-бордового кольору, в які була взута потерпіла ОСОБА_4 під час наїзду на неї водієм вищевказаного автомобіля, які передані на відповідальне зберігання власникам, після скасування арешту майна (т.2 а.с.1,11).
Суд вважає всі вищевказані судові експертизи об'єктивними і приймає їх за основу, так як вони узгоджуються з іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами та відповідають фактично подіям та обставинам скоєння злочину, що мав місце.
На підставі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Даючи оцінку наведеним вище доказам у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ст.286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.5 ст.12 КК України, він вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно ст.370,373 ч.3 КПК України та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і доказах, отриманих незаконним шляхом, і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за вчинене, сприяв виправленню обвинуваченого та запобігав вчиненню нових злочинів.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесеного законодавством до тяжких злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з 2015 перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання каннабіноїдів зі шкідливими наслідками знятий з обліку в 2019 з покращенням, за місцем проживання характеризується формально позитивно, скарг від мешканців не надходило, згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч.для окремих осіб) (т.1 а.с.101-104,т.2 а.с.75,76,77,78,80,81,82,83,84,85).
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно п.20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Розглядаючи питання застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд також враховує позицію Верховного суду викладену в постанові ККС ВС у справі №686/3244/20 (провадження №51-4031км20), згідно якої ухвалюючи вирок у частині призначеного покарання, необхідно враховувати крім ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, характеристику особи та обставини, передбачені вимогами ст.66 КК України (обставини, які пом'якшують покарання), а також питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, потрібно визначати і справедливий розмір такого покарання, при цьому необхідно врахувати як думку потерпілої, так і всі обставини справи в їх сукупності, у тому числі й інші обставини, які мають значення для прийняття рішення в цьому провадженні, та чи є застосування додаткового покарання необхідним і чи буде воно справедливим внаслідок суворості.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують та відсутністю обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого і його відношення до вчиненого, обставин вчинення злочину, з врахуванням принципу справедливості та невідворотності покарання за вчинений злочин, висновку органу пробації викладеного в досудовій доповіді та позиції потерпілої, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст.286 ч.2 КК України, із застосуванням ст.75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням, без позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, оскільки ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, транспортний засіб використовується в інтересах сім'ї в умовах карантину, є єдиним засобом для пересування, обвинувачений здійснює сезонну професійну діяльність із застосуванням транспортних засобів, отриманий дохід від цієї діяльності є єдиним засобом існування його сім'ї, позбавлення водія права керувати транспортними засобами на певний строк, за умови того, що це є основним видом його трудової діяльності, з врахуванням інших даних про його особу та конкретні обставини провадження і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не буде справедливим та необхідним покаранням у цьому випадку, яка досягне мети виховання обвинуваченого в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст.69,69-1 КК України, суд не вбачає.
Потерпілою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, який вона у подальшому уточнювала, та в останній редакції позову просила суд стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» у рахунок часткового відшкодування завданої майнової шкоди, у розмірі страхової суми на одного потерпілого, визначеному законодавством, суму 260000 грн та у рахунок часткового відшкодування завданої моральної шкоди суму 13000 грн. Стягнути з ОСОБА_6 , у рахунок часткового відшкодування майнової шкоди ( витрати на придбання ліків, санаторно-курортне лікування), за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, суму 89128 грн. у рахунок повного відшкодування майнової шкоди (стійкої втрати професійної працездатності) - 301091,25 грн. та у липні 2021 року, одноразово, суму 17711,25 грн. в рахунок часткового відшкодування моральної шкоди 107000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1,5,7 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
При вирішенні цивільного позову суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.
Цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу ВАЗ 217230, державний номерний знак НОМЕР_2 застраховано у ПАТ «Страхова група «ТАС» на підставі полісу №ЕР/120661480 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (п.23.1 ст. 23 Закону №1961-IV).
Шкода пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовується за наявності підстав, визначених положеннями статей 24-26 Закону №1961-IV.
Відповідно до ст.24 п.24.1 Закону №1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст.128 КПК України, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Розглянувши вимоги цивільного позову, суд вважає, що останній слід задовольнити частково, виходячи із наступного.
Так, що стосується цивільного позову в частині відшкодування витрат на лікування, то як вбачається з наданих суду фіскальних чеків сума шкоди, яка підлягає стягненню становить 22158 грн. 51 коп. ( медичні препарати, які були придбані потерпілою на лікування відповідно до лікарських призначень), таким чином суд погодився з розрахунком наданим ПАТ «Страхова група «ТАС». Зазначена сума підлягає стягненню з ПАТ «Страхова група «ТАС», оскільки, як встановлено у судовому засіданні транспортний засіб ВАЗ 217230, державний номерний знак НОМЕР_2 застраховано у ПАТ «Страхова група «ТАС» на підставі полісу №ЕР/120661480 .
Вирішуючи цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги ст.22,23,24,26-1,30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а саме витрати на лікування потерпілого, шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу, а також моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з ПАТ «Страхова група «ТАС» підлягає стягненню моральна шкоди в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю від суми 22 158 грн. 51 коп., тобто 1107,93 грн., що узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду від 01.07.2021 року справа №182/3734/15-к.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя, тому суд вважає доведеним, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона відчувала як фізичні так і душевні страждання, внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень, вона тривалий час лікувалася, відчувала сильний фізичний біль, незручності, пов'язані з травмуванням, втратила нормальний спосіб життя. У зв'язку з викладеним, враховуючи, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, ступень вини обвинуваченого, глибину душевних страждань потерпілої, а також беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, суд вважає необхідним позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково у сумі 70000 грн.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди (стійкої втрати професійної працездатності в сумі 301091,25 грн. та у липні 2021 р. одноразово, суму 17711,25 грн., то суд дійшов наступного.
Згідно довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.05.2020 потерпілій ОСОБА_4 встановлена 2 група інвалідності. Причина захворювання: загальне захворювання. Дата чергового переогляду: 04.05.2021 (т.1 а.с.40).
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_4 18.10.2019 була прийнята на роботу в КП «Теплоенерго» - оператором котельні 1 розряду до закінчення опалювального сезону. Звільнена 06.05.2020 за ст.36 п.1 КЗпП України за угодою сторін. (т.1 а.с.44-48).
Згідно Довідки про доходи, загальна сума доходу ОСОБА_4 за період з 11.2019 по 1.2020 склала 18089,88 грн. (т.1 а.с.49).
Згідно довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 12.04.2021 потерпілій ОСОБА_4 повторно встановлена 2 група інвалідності. Причина захворювання: загальне захворювання. Дата чергового переогляду: 04.05.2023 (т.2 а.с.168).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 22.01.2020 року була встановлена мінімальна заробітна плата в розмірі 4723 грн.
Згідно ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.
Пунктом 26.2 ст.26 Закону №1961-IV передбачено, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
З огляду на викладене, суд вважає посилання потерпілої в позовній заяві на п.26.2 ст.26 Закону №1961-IV, як на підставу стягнення з ОСОБА_6 шкоди, пов'язаної з стійкою втратою працездатності, безпідставними, оскільки вказаною нормою передбачене саме страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності. Тому при вирішення вказаної позовної вимоги суд керується нормами ЦК України.
Відповідно до ст.1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно Рекомендацій для практичного використання інструкції "Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів", затвердженої наказом МОЗ України №238 від 05.08.1999, при встановленні ступеня втрати професійної працездатності в процентах лікарі МСЕК враховують групу інвалідності. Втрата професійної працездатності у відповідності з групами інвалідності при одній травмі встановлюється: б) II група інвалідності - 65-80%.
З огляду на викладене, враховуючи, що потерпілій ОСОБА_4 в результаті дорожньо-транспортної пригоди була завдана шкода здоров'ю, внаслідок чого вона отримала 2 групу інвалідності, перебувала у трудових відносинах та в результаті отриманих травм знаходилася на лікуванні, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 заробіток (дохід), втрачений нею внаслідок каліцтва, в розмірі 318802,50 грн., виходячи з наступного розрахунку: 4723 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 22.01.2020р.) х 5 (відповідно до ст.1197 ЦКУ, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати) х 75% (втрата працездатності) х 17 (місяців з моменту ДТП до дня подання уточненої позовної заяви) + 17711,25 ( заробіток за липень 2021)
Що стосується позовної вимоги про відшкодування ОСОБА_6 майнової шкоди (витрати на придбання ліків, санаторно-курортне лікування), за шкоду заподіяну життю і здоров'ю на суму 89128 грн., то суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги, оскільки, як зазначено вище, витрати на придбання ліків були стягнуті з ПАТ «Страхова компанія група «ТАС», на підставі наданих чеків на придбання медичних препаратів на лікування, відповідно до лікарських призначень. Стосовно витрати на санаторно-курортне лікування, то в порушення вимог діючого законодавства до суду не були надані докази, що потерпіла ОСОБА_4 знаходилася на санаторно-курортному лікуванні, в зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.
Відносно вимоги викладеної в резолютивній частині позовної заяви про витребування доказів, то судом встановлене наступне.
Згідно зі загальними засадами кримінального провадження, а саме принципом диспозитивності, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
За змістом частин першої, другої та шостої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Під час кримінального провадження, функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, обов'язок щодо збирання доказів покладається на сторони кримінального провадження, а не на суд, який лише досліджує надані докази та сприяє сторонам в реалізації їхніх прав, у разі якщо буде доведено перед судом, що такі права були обмежені або порушені, доказів про те, що потерпіла зверталася з вимогою надати їй документи, які вона просила витребувати, однак їй в цьому було відмовлено, в порушення вимог ст. 22 КПК України, ст. 81 ЦПК України до суду надано не було.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром автотехнічної експертизи №7/796СЕ-20 від 17.06.2020 в сумі 2615,20 грн., №7/10095СЕ-20 від 17.08.2020 в сумі 2288,30 грн., та №7/1712СЕ-20 від 24.11.2020 в сумі 980,70 грн. на загальну суму 5884,20 грн.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України: транспортний засіб ВАЗ 217230 реєстраційний номер НОМЕР_2 білого кольору, який на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_24 та знаходиться у нього на зберіганні - повернути ОСОБА_24 , пару жіночих чобіт темно-бордового кольору, які належать ОСОБА_4 та знаходяться у неї на зберіганні - повернути ОСОБА_4 (т.2 а.с.1,2,3,4,5,11,12,13,14, 15).
Заборону розпоряджатися, відчужувати та користуватися автомобілем ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_2 накладену ухвалою слідчого судді від 21.07.2020 скасувати.
Керуючись ст.ст.100,124,349,370,373,374 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_6 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.286 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання, якщо ОСОБА_6 протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нових злочинів та виконає обов'язки, покладені на нього судом.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС», юридична адреса: 03117, м.Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , страхову виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 22158 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн. 51 коп. і моральну шкоду в сумі 1107 (одна тисяча сто сім) грн. 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , у відшкодування шкоди завданої каліцтвом 318802 (триста вісімнадцять тисяч вісімсот дві) грн. 50 коп., моральної шкоди - 70000 (сімдесят тисяч) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 , на користь держави витрати за проведення автотехнічної експертизи №7/796СЕ-20 від 17.06.2020, №7/10095СЕ-20 від 17.08.2020 та №7/1712СЕ-20 від 24.11.2020, на загальну суму 5884,20 грн., перерахувавши їх на р/рUA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
Скасувати заборону розпоряджатися, відчужувати та користуватися автомобілем ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_2 накладену ухвалою слідчого судді від 21.07.2020.
Речові докази: транспортний засіб ВАЗ 217230 реєстраційний номер НОМЕР_2 білого кольору - повернути ОСОБА_6 , пару жіночих чобіт темно-бордового кольору - повернути ОСОБА_4 .
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_25