"24" грудня 2021 р.
Справа №642/6920/21
Провадження № 2-а/642/73/21
24 листопада 2021 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Гомади В.А.,
з участю секретаря - Нікіфорової К.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого лейтенанта управління патрульної поліції в Рівненській області Преварського Юрія Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови Серії ЕАО № 4851047 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови інспектора 1 батальйону 1 роти старшого лейтенанта Преварського Юрія Вікторовича УПП в Рівненській області, серії ЕАО № 4851047 від 02 жовтня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП/
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.10.2021 о 17:16:13, керуючи транспортним засобом Renault Megane НОМЕР_1 перевищив встановлене обмеження швидкості дорожнього руху в н.п. Горбаків більш як на 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю 114 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР, що зафіксовано показаннями приладу TruCam. З винесеною постановою не згідний, оскільки правил дорожнього руху не порушував, а дії інспектора вважає неправомірними. Мотивував тим, що фіксування перевищення швидкості здійснено не стаціонарно вмонтованим приладом не у автоматичному режимі, а в ручному та не надано даних про пристрій, яким здійснено фото чи відео фіксацію. Також не було надано відеодоказу порушення правил дорожнього руху та е з'ясовано всіх необхідних обставин справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.10.2021 у зазначеній справі відкрито позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.11.2021 від представника відповідача надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що ОСОБА_1 перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті «Горбаків» позначеному дорожніми знаками 5.45, 5.46 більш як на 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю 114 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС001158.
Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу, поліцейським патрульної поліції було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини, позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи, жодних переконливих доводів своєї невинуватості ним не надано.
Поліцейський правомірно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу особи-правопорушника, при цьому не порушивши права особи, оскільки останній має право користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП під час розгляду справи, про що останньому зазначалося під час розгляду справи.
В постанові серії ЕАО № 4851047 від 02.10.2021 року зазначено, що відеофіксація на момент зупинки та в процесі розгляду справи проводилась на портативний відеореєстратор поліцейського, який закріплений на форменному одязі ВК-00116, про що у постанові міститься відповідний запис.
Оскільки постанова не передбачає пункту в якому зазначався технічний засіб, який застосовувався при фіксації правопорушення поліцейський дописує серійний номер пристрою вручну.
До відзиву додано оптичний носій із відеозаписом події, яка відбулася, з відеофайлу № 20211003000926000625 вбачається, що після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини, Позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи, будь-яких клопотань при розгляді справи позивачем не було заявлено, жодних переконливих доводів своєї невинуватості ним не надано.
Процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором було зафіксовано на портативний відеореєстратор поліцейського ВК - 00039.
Позивач від підпису про ознайомлення з правами та про отримання копії постанови відмовився, а в разі відмови від отримання копії її буде надіслано особі за місцем проживання, що в свою чергу підтверджується відеозаписом № 20211003001014000627.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853.
За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Під час винесення постанови про адміністративне правопорушення відбувалася відеофіксація на портативний відеореєстратор ВК-00116. Інформація про використання портативного відеореєстратора зазначена в постанові серії ЕАО № 4851047 від 02.10.2021 року
Крім того, в постанові серії ЕАО № 4851047 від 02.10.2021 року вказано пристрій, яким проводилась фіксація перевищення швидкості громадянином ОСОБА_1 , а саме сертифікованим приладом лазерним вимірювачем TRUCAM LTI 20/20 ТС001158.
Місце для роботи з приладом TRUCAM позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Разом з тим, жодними положеннями КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», в тому числі, частиною 1 ст. 40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.
В той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.
Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.
Правова позиція викладена у постанові Восьмого Апеляційного Адміністративного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі за № 159/1945/21.
Відповідно до листа «Всеукраїнський державний науково- виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 01 жовтня 2019 року за № 22-38/49, лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Використання приладу TruCAM відбувається як у мобільному, так і у статичному положенні, тому, вважаємо безпідставними доводи позивача з приводу того, що користування приладом у ручному режимі є порушенням ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
20 грудня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Враховуючи положення ст.. 40 Закону України «Про національну поліцію » при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото і відео техніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону , натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст.. 40 Закону .
В судове засідання позивач не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в поданій заяві просив розглядати справу у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав відзив на позов.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наданими доказами, переглянувши відео з приладу TruСam, а також відео з нагрудної камери поліцейського, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02.10.2021 інспектором УПП в Рівненській області 1 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Преварським Ю.В., винесено постанову серії ЕАО №4851047 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 Кодексу України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
За змістом оскаржуваної постанови 20.10.2021 о 17:16:13, керуючи транспортним засобом Renault Megane НОМЕР_1 перевищив встановлене обмеження швидкості дорожнього руху в н.п. Горбаків більш як на 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю 114 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCам LTI 20/20 TC 001158, чим порушив п. 12.4 ПДР.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи відеоматеріали на оптичному носієві інформації на диску DVD.
На розміщеному на диску фотознімку зафіксовано місцезнаходження автомобіля, час вчинення правопорушення, серійний номер приладу, допустима швидкість.
Відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, у відповідності до п. 4 ч.2 ст.283 КУпАП, внесені до оскаржуваної постанови. Крім того до постанови додано відео з нагрудного реєстратора, на якому фіксувався порядок розгляду адміністративного порушення, починаючи із зупинки транспортного засобу та роз'яснення позивачу процесуальних прав, що спростовує твердження ОСОБА_1 про порушення процедури розгляду.
Згідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах дозволяється рух транспортних засобів із швидкістю не більше 50 км/год.
За перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 про те, що при складанні постанови не було враховано зауважень, пояснень та конкретної дорожньої обстановки, є необґрунтованими та безпідставними. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1 ПДР).
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями КУпАП що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 4 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ч.4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Аргументи позивача про те, що не встановлено дійсне місце складання постанови, є хибними з наступних підстав.
У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень статті 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП (далі - Висновок) зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
При цьому, словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.
Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно- територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У згаданому Висновку НКР дійшла висновку: під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.
Такий висновок НКР ґрунтувався на тому, що положення статті 258 КУпАП не розповсюджувалися на статтю 122 КУпАП.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи позивачки про те, що під час розгляду справи не було досліджено факт наявності або відсутності дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відео фіксування порушення Правил дорожнього руху» не має правового значення та не спростовує факт порушення позивачем встановленої п. 12.4 ПДР дозволеної швидкості транспортних засобів у населеному пункті.
П. 12.8 ПДР передбачено, що на ділянках доріг, де створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більш високою швидкістю, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, дозволена швидкість руху може бути збільшена шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків. Відповідно до п.12.9 (б) ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Отже, вимоги цих пунктів ПДР не стосуються населених пунктів, тому як в них не дозволяється рух транспортних засобів більше 50 км/год., тобто вже встановлені певні обмеження щодо швидкості руху.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
З приводу доводів позивача про те, що пристрій для вимірювання швидкості руху TruCам використовувався інспектором поліції не в автоматичному режимі, а в ручному, що є порушенням діючого законодавства та може відобразитись на точності вимірювання швидкості, суд зазначає, що TruCам - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCам автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Лазерний вимірювач швидкості ТruСаm LТІ 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/І-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТruСаm», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для ТruСаm визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/20596, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 08.12.2021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 тс001133 №3389, є придатним до застосування.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20» виробництва LaserTechnology lnc. також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 11.06.2020 №04/03/02/-1452, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 10116:2019 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, скаржником надано не було.
При цьому, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб'єктивну думку, що не має нормативного та доказового підґрунтя.
За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, покази приладу TruCam оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення внаслідок чого доводи позивача про відсутність підстав для не прийняття до уваги наданого відповідачем диску, на якому зафіксовано здійснення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 122 КУпАП, є необґрунтованими.
Правовий висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Інспектор патрульної поліції відповідно до ст. 252 КУпАП оцінив докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Суд зазначає, що за приписами КУпАП розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивачка не була позбавлена права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку.
З відеозаписів з нагрудних камер поліцейського вбачається, що позивачці було роз'яснено причину зупинки, права водія, повідомлено особу поліцейського, надано для огляду відео з приладу TruСam., повідомлено особу поліцейського.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 122 КпАП України, - порушення ОСОБА_1 пункту 12.4 Правил дорожнього руху.
Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, постанова про адміністративне правопорушення від 02.10.2021 серії ЕАО № 4851047 за формою відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до старшого лейтенанта управління патрульної поліції в Рівненській області Преварського Юрія Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови Серії ЕАО № 4851047 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Гомада