24.12.2021
Справа № 642/2356/20
Провадження № 1-кп/642/45/21
23 грудня 2021 року м. Харков
Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 , .,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, без громадянства, не працюючого, без постійного місця проживання, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
встановив:
У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Судом в порядку ч.3 ст.331 КПК України посталено на обговорення питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .
Прокурор вважав доцільним продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого у тяжкому злочині ОСОБА_7 , у зв'язку з тим, що ризики, встановлені не зникли та не зменшилися. На час проведення судового слідства у кримінальному провадженні ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу не відпали, а тому слід продовжити запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, але не більше 60 днів.
Захисник, адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечували та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, обставини інкримінованого злочину, відомості щодо особи обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків не має, раніше неодноразово судимий.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого та розмір заподіяної ним майнової шкоди.
Відповідно до ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
Відповідно до п.4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою. має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом. П. З ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Це ж положення відображено в ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, а саме кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
З моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. ч.4 ст.9 КПК України вказує, що у разі наявності протиріччя норм КПК України міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.
В п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» N 35615/06, від 13 листопада 2007 року вказується, що вимога обґрунтованої підозри є важливим елементом гарантії від свавільного арешту і затримання. Того факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин. Суд підкреслює в цьому зв'язку, що за відсутності розумної підозри особу не може бути заарештовано або затримано з метою змусити його дати свідчення або свідчення проти інших осіб, або для виявлення фактів або інформації, які можуть служити для обґрунтування підозр щодо нього.
Відповідно до п.1 ч.1 ППВСУ № 11 від 17.10.2014 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" При здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність" строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 21 лютого 2022 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 ч. 3, 371-372, 376 КПК України, п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України, суд -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , строк тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 21 лютого 2022 року включно.
Строк дії даної ухвали в частині продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою - до 21 лютого 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня оголошення, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 24 грудня 2021 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3