Справа № 642/8770/21
Провадження №2/642/2808/21
про залишення позовної заяви без руху
22 грудня 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши позовну заяву комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрійі статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розглядіцивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповіднодо пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею 175, 177 ЦПК України.
Перевіривши матеріали позову, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.. 175, ч. ч. 4,5 ст. 177 ЦПК України.
Частиною п'ятою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Водночас суд зауважує, що під час перевірки копій документів слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справа № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19).
Згідно ч.ч.2, 4, 5 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Всупереч вказаної норми позивачем не надано жодного належним чином завіреного доказу.
У відповідності до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відповідному співвідношенні до ціни позову у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн.
Відповідно до ч 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту заяви вбачається, що заява містить одну вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру, однак позивачем за дані вимоги судовий збір не сплачено.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір справляється в розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 2270,00 грн. та не більше 794 500,00 грн.
Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення позивачу розміру судового збору не буде перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Разом із позовною заявою представником позивача надані 2 платіжні доручення про сплату судового збору в розмірі 2102грн. від 23 вересня 2020 року та 168грн. від 31 серпня 2021 року.
Розрахунковий рахунок, зазначений в платіжному дорученні № 11272 від 23.09.2020 року, не відповідає офіційним реквізитам для зарахування суми судового збору, вказаним на офіційному сайті судової влади, що діють з 01 січня 2021 року.
Оновлені реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання до суду позовної заяви, заяви чи скарги розміщено на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м.Харкова в розділі «Громадянам», рубрика «Судовий збір».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
За таких обставин, суд вважає заяву такою, що не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України та пропонує позивачу:
- сплатити судовий збір у розмірі 2102,00грн. на вірний розрахунковий рахунок, який розміщено на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м.Харкова в розділі «Громадянам», рубрика «Судовий збір» та надати до суду відповідну квитанцію.
- надати засвідчені в установленому законом порядку докази, які додані до позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.
Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху, надати позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.Г.Пашнєв