Справа № 627/652/21
21 грудня 2021 року смт Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бугаєнко І.В.,
за участі секретаря Сургай М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Безверха Г.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить: 1) визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3943 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 23.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості в розмірі 16636 грн. 04 коп.; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на його користь судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що на підставі виконавчого напису № 3943, вчиненого приватним нотаріусом Остапенком Є.М. від 23.07.2020 року, головним державним виконавцем Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Безверхою Г.В. 19.05.2021 року відкрито виконавче провадження ВП 65485306 про стягнення з нього на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованості в розмірі 16636 грн. 04 коп.
Позивач зазначає, що згідно з Кредитним договором № 500922380 від 27.11.2013 року укладеним між ПАТ ''Альфа-банк" та позивачем, сума кредиту становила 5546 грн 51 коп. Строк кредиту: 36 місяців. Згідно з Договором, позичальник повинен був здійснювати платежі з 27.11.2013 року по 28.11.2016 року. В подальшому правонаступником всіх прав та обов'язків згідно з Договором факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів". Потім правонаступником згідно договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020 року стало ТОВ "Фінансова компанія з управління активами". Потім відповідно до договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 р. правонаступником стало ТОВ "Фінпром маркет". Зазначає, що жодного разу не отримував від стягувача вимог про сплату боргу та не був проінформований про заміну кредитора в результаті багаторазових переуступок права вимоги.
Позивач вказує, що виконавчий напис свідчить, що заборгованість стягується за період з 08.10.2016 року по 23.07.2020 рік. Заборгованість складається із тіла кредиту 5302,75 грн., несплачених відсотків 5242,68 грн., та пені 6040,61 грн. В той же час, згідно з договором, відсотки за користування кредитом становлять всього 1472,36 грн., тобто набагато менше від заявлених в виконавчому написі. Але нотаріус не звернув увагу на невідповідність заборгованості умовам договору, вирішивши, що заборгованість безспірна.
Позивач вважає, що виконавчий напис № 3943 від 23.07.2020 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, не підлягає виконанню.
Позивач у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначає про розгляд справи за його відсутності, в матеріалах справи також міститься клопотання від 25.06.2021 року про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача директор ТОВ «Фінпром Маркет» Яворський Р.І. у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений, в матеріалах справи міститься заява про визнання позовних вимог від 26.08.2021 року, в якій просив задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з них судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, письмових пояснень по суті позовних вимог не надавав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Третя особа - головний державний виконавець Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Безверха Г.В. у відкрите судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи міститься відзив відповідно до якого, просить ухвалити рішення на розсуд суду та розглянути справу без участі їх представника.
Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 27.11.2013 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа -Банк» було укладено Кредитний договір № 500922380, відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит в розмірі 5546 грн. 51 коп., процентна ставка за користування кредитом 15,99%, дата остаточного повернення Кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій 28.11.2016 /а.с. 13/.
23.07.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 , невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 500922380 від 27.11.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 за період з 08.10.2016 по 23.07.2020 включно, суму у розмірі: 5302 грн. 75 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5242 грн. 68 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 6040 грн. 61 коп. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 50 грн. 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 16636 грн. 04 коп. /а.с. 12/.
Необхідно зазначити, що за кредитним договором в оскаржуваному виконавчому написі просять стягнути заборгованість за період з 08.10.2016 по 23.07.2020 років, а датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків є 28.11.2016 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Постановою головного державного виконавця Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Безверхої Г.В. від 19.05.2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 65485306 з примусового виконання Виконавчого напису № 3943, виданого 23.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» коштів у розмірі 16636 грн. 04 коп. та зроблено відповідні запити про наявність у боржника джерел доходів, майна та відкритих рахунків, що вбачається з копії виконавчого провадження № 65485306 /а.с.120-135/.
За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених у частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), зазначають на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (пункт 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (пункт 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як передбачено пунктом 2.11 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Варто також зазначити, що як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року .
Проте вказана Постанова Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.
Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, підпунктом «б» пункту 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 23.07.2020 - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.
В матеріалах справи наявна копія Кредитного договору від 27.11.2013, з якого вбачається, що він нотаріально не посвідчений.
Отже, враховуючи, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинними положеннями нормативно-правового акту, а відтак, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З наведеного вбачається, що відповідачем, всупереч вимог закону не було надано документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача за Кредитним договором, а нотаріус помилково, всупереч вимог закону, не перевірив зміст договорів на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача за Кредитним договором, та стягнув спірну заборгованість.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07.02.2014, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Як встановлено судом, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження існування безспірної заборгованості позивача.
У пункті 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги те, що заборгованість боржника не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису 23.07.2020 з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, крім того, представник відповідача визнав позов до початку розгляду справи по суті, це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень статей 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути з державного бюджету 50 відсотків від суми судового збору, яка була ним сплачена при поданні позову, та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 454 грн. 00 коп.
Керуючись статтею 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 №296/5, статтями 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Безверха Г.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3943 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 23.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості в розмірі 16636 грн. 04 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», (код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204)на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотириста гривень 00 копійок).
Зобов'язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18) повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Державного бюджету України 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривень) 00 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, ЄДРПОУ 43311346.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська,6/5.
Третя особа: Головний державний виконавець Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Безверха Г.В., місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, вул. Миру, 138.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2021 року.
Суддя Бугаєнко І. В.