Справа № 953/10847/20
н/п 2/953/377/21
01 грудня 2021 року Київський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Шаренко С.Л.,
при секретарі - Вареник К.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання батьківства -,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в якому просив визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати відділ державної реєстрації внести зміни до актового запису № 789 від 01.10.2014 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свідоцтві про народження матір'ю дитини зазначена відповідач ОСОБА_3 . Батько дитини записаний за прізвищем матері, а ім'я та по-батькові дитини записано за вказівкою матері. Однак, оскільки на момент народження дитини, позивач ОСОБА_1 проживав у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 без державної реєстрації шлюбу, то вважає, що він є батьком дитини, а тому просить суд визнати його батьком дитини та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.10.2020 року по справі призначена молекулярно-генетична експертиза.
Зобов'язати ОСОБА_3 забезпечити явку дитини ОСОБА_4 на вимогу експерта з'явитися до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для відбору біологічних матеріалів. (при собі мати паспорт та свідоцтво про народження дитини, а також ідентифікаційний код).
30.12.2020 р. Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр повернуло ухвалу суду без виконання через неявку відповідача з дитиною для відбору біологічних зразків.
05.01.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 справу повторно направлено до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для виконання ухвали про призначення експертизи.
13.07.2021р. Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр повторно повернуло ухвалу суду без виконання через неявку відповідача з дитиною для відбору біологічних зразків.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2021 року замінено відповідача Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на належного відповідача відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Харків, вул. Сумська, 61).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
17.12.2020 представник відповідача центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану УДРСМУ Міністерства юстиції (м. Харків) надав відзив на позовну заяву, в якому просив позов в частині вимог до відділу залишити без задоволення, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків, не пізніше одного місяця з дня її народження, на підставі документів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що підтверджують факт народження.
Ч. 2 ст. 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Така заява може бути подана батьками як до так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Також представник відповідача зазначив, що відповідно до розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, передбачено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язанні з цим інші зміни згідно із зазначеним в рішенні суду.
Таким чином, у разі постановлення Київським районним судом м. Харкова рішення про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис, виконання такого рішення суду в подальшому буде забезпечувати відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до покладених на нього законодавством України повноважень.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Огорілко Ю.М. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, причину не явки суду не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.
Представник відповідача відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням слухати справу за відсутністю представника відповідача.
Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. (ч.ч. 1,2 ст. 128 СК України).
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. (ч.ч. 3,4 ст. 128 СК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_4 , де в актовому записі про його народження № 789, складеному 01.10.2014 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, батьком дитини ОСОБА_4 , вказаний ОСОБА_5 , матір ОСОБА_3 (а.с.4).
Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, вбачається, що запис про батька дитини записано згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, за вказівкою матері.
Виходячи із встановлених обставин позов заявлений до матері дитини є обґрунтованим, оскільки вказаний в актовому записі батьком дитини записаний за її вказівкою.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з нормами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За клопотанням позивача судом у справі було призначено двічі судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, однак відповідач ухилилася від її проведення оскільки не забезпечила відбір біологічних зразків у дитини.
Згідно з вимогами ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
В підтвердження наявності стосунків та народження їх спільної з відповідачем дитини позивачем заявлено клопотання про виклик в судове засідання та допит свідків, його батька - ОСОБА_6 , матір - ОСОБА_7 , брата - ОСОБА_8 , а також товариша - ОСОБА_9 .
В судовому засіданні попереджений про кримінальну відповідальність свідок ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_1 є його рідним сином. Його син та ОСОБА_3 перебували у стосунках як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу. Він знає, що вони познайомились в м. Харкові коли його син, ОСОБА_1 навчався, приблизно в 2012 році. Потім вони, йог син та ОСОБА_10 , приїжджали до них в гості, в село в Сумській області, а потім знову повертались в м. Харків. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився онук ОСОБА_11 . Після пологів ОСОБА_10 , вони переїхали жити до в Сумську область, до батьків позивача. Проживали там разом, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , їх син, ОСОБА_11 та батьки позивача. Потім, ОСОБА_1 їздив у відрядження до ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 з сином, ОСОБА_11 залишались проживати з батьками позивача. Через 1,5 місяці позивач повернувся додому та подовжували мешкати разом. Потім, батьки ОСОБА_1 купили для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру в м. Харкові, де вони в подальшому мешкали разом зі своїм сином. Свідок також зазначив, що після переїзду в м. Харків, три, чотири рази на рік вони разом з онуком приїжджали до них в гості. Так продовжувалось до 2017 року, а потім, після того як ОСОБА_1 повернувся з відрядження, він зателефонував до батьків та попросив їх приїхати до м. Харкова. КоСвідок ОСОБА_6 зазначив, що коли він приїхав до квартири, то побачив, що речей в квартирі не має, в тому числі побутових. З цього часу його син. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перестали мешкати разом, однак вони продовжували спілкування з онуком та ОСОБА_10 , двічі на рік давала його у гості , в Сумську область, а з 2019 року, вона перестала виходити на зв'язок та заблокувала їх номера телефону. Спілкуватись з онуком не дозволяє.
Свідок ОСОБА_8 попереджений в судовому засіданні про кримінальну відповідальність повідомив, що ОСОБА_1 є його рідним братом. Він знає, що він був у стосунках з ОСОБА_3 та у них народився син., ОСОБА_11 . Він знає, що з пологового будинку ОСОБА_10 з ОСОБА_11 забирав його брат, ОСОБА_14 . Чому вони потім розійшлися, йому не відомо, вважає, що можливо не зійшлись характерами. Також свідок зазначив, що йому не відомо, чому його брат ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не реєстрували шлюб, та чому його брат ОСОБА_14 , не записаний у свідоцтві про народження ОСОБА_11 , його батьком.
Також, допитаний та попереджений про кримінальну відповідальному свідок ОСОБА_9 повідомив, що він знає позивача ОСОБА_1 , вони товаришували, коли навчались разом, на початку 2016 року. З його слів він знав, що у нього є дружина ОСОБА_10 та син ОСОБА_11 . Також він був присутній при їх телефонних розмовах, та ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_10 , як до дружини.
За змістом ст. ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Наведене повністю узгоджується із позицією ВСКЦС, яка викладена у постанові від 16.05.2018р. по справі №591/6441/14-ц.
Верховний Суд в своїй постанові від 15.04.2021 у справі №361/2653/15-ц вказав, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Доказами батьківства також можуть бути фото, електронні повідомлення.
Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши наведені норми закону та всі докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач клопотав про виклик свідків, які в судовому засіданні надали пояснення про те, що ніби то позивач забирав відповідачку з їхнім сином з пологового будинку та в подальшому проживали разом, як одна сім'я, однак суд ставиться критично до таких пояснень свідків, оскільки такі пояснення не підтверджують факту походження дитини саме від позивача. Крім того, суд зазначає, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є родичами позивача, а свідок ОСОБА_9 пояснив, що факти, які він підтверджує в судовому засіданні йому відомі зі слів самого позивача, який повідомляв йому, що він має дружину та сина. Крім того, суд зазначає, що свідки підтвердили факт періодичного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , однак сумісне проживання не підтверджує походження дитини саме від ОСОБА_1 .
Також суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_6 який пояснив, що одразу після пологового будинку ОСОБА_3 , разом з онуком ОСОБА_11 , вони забрали проживати до Полтавської області в с. Бодаква, де вони всі разом мешкали, оскільки, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків, не пізніше одного місяця з дня її народження. Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження вбачається, що ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а державна реєстрації його народження відбулась 01.10.2014 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Таким чином можна зробити висновок, що 01.10.2014 відповідачка перебувала в м. Харкові, а не як зазначає свідок, в Полтавській області.
Крім того, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 стверджує, що достовірно знав про те, що він не вказаний в актовому записі про народження ОСОБА_15 як батько, з моменту реєстрації дитини. Однак, ОСОБА_1 не звертався до суду на протязі 1 року з вимогою про реєстрацію його батьком дитини.
З пояснень позивача та його близьких родичів вбачається, що він дійсно спілкувався з ОСОБА_16 та її сином ОСОБА_11 , а тому, на думку суду, не мав перешкод для отримання біологічних зразків ОСОБА_15 з метою проведення генетичної експертизи за власним зверненням ОСОБА_1 для встановлення батьківства, однак цього не зробив.
Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦІІК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Таким чином, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, ст. ст. 125,126 СК України суд , -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання його батьком дитини - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести зміни до актового запису про народження дитини - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з зазначенням в ньому батьком дитини - ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя: С.Л. Шаренко