Справа № 638/12765/21
Провадження № 2/638/5416/21
20 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Межирицької В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, -
встановив:
Адвокат Кудрявцев Володимир Ігорович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 650,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 22.09.2016 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, утримання та експлуатацію якого здійснює Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Комфорт-Новобуд» та відповідно є виконавцем на цьому будинку на підставі Договору від 01.10.2017 року про надання послуг з управління будинком, спорудами житлового комплексу або комплексу будинків і споруд між « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та співвласниками житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку в особі уповноваженої особи ОСОБА_3 , який діє на підставі протоколу загальних зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за місцем знаходження АДРЕСА_2 від 23.08.2017 року. «Комфорт-Новобуд» власними силами, а також із залученням відповідних підприємств на договірній основі забезпечує утримання будинку і прибудинкової території, виступаючи колективним споживачем (замовником) житлово-комунальних послуг. Відповідач будучи власником квартири та співвласником багатоквартирного будинку перебуває у договірних відносинах з «Комфорт-Новобуд», а тому повинен оплачувати за надані об'єднанням послуги та несе відповідальність за своєчасність здійснення платежів за рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду. За період з 31.07.2018 року по 31.07.2021 року відповідач має заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території станом на 31.07.2021 року - 13 363,61 грн. Крім того, за вказаний період нараховано 3% річних у розмірі 1203,82 грн. та інфляційні витрати у розмірі 3083,55 грн.. Загальна сума боргу становить 17 650,98 грн.. 31.07.2021 року «Комфорт-Новобуд» та ОСОБА_1 уклали договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за зобов'язаннями до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Тому у позивача у справі замість виробничого кооперативу виникло право стягнути з відповідача вищевказані грошові кошти.
Ухвалою судді від 02.09.2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, просили справу розглянути без їхньої участі.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з'явилась, про розгляд повідомлялась, причини неявки суду не повідомила.
У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Пункт 4 статті 82 ЦПК встановлює, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.12.2020 року, яке за даними автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 , що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №266296024 від 18.07.2021 року.
Зазначена квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, утримання та експлуатацію якого здійснює Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Комфорт - Новобуд» та відповідно є виконавцем послуг у цьому будинку, на підставі Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд від 01 жовтня 2017 року, укладеного між ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд» в особі голови кооперативу Щупаченко І.І., яка діє на підставі статуту, та співвласниками житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку в особі уповноваженої особи ОСОБА_3 , який дії на підставі Протоколу №б/н загальних зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку від 23.08.2017 року.
За умовами Договору виконавцю доручається такі функції з управління: надання житлово- комунальних послуг, а саме послуги з експлуатації та утримання будинку та споруд , прибудинкових територій, забезпечення відповідних умов користування власним, неподільним та загальним майном власників. Укладення договорів з відповідними підприємствами надавачами послуг з електропостачання для забезпечення освітлення місць загального користування та енергопостачання ліфтів, водопостачання місця загального користування для забезпечення власних потреб. Отримання на свій поточний рахунок компенсації від мешканців об'єкта за надані житлово- комунальні послуги. Отримання відшкодування з винної особи за збитки, заподіяні майну, яке перебуває у нього в обслуговуванні або своєчасного звернення до суду щодо відшкодування збитків у примусовому порядку. Забезпечення технічної сторони процесу передачі об'єкта від забудовника (власника) виконавцю (п.п. 3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.6 договору).
Тобто, Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Комфорт - Новобуд» безпосередньо займається управлінням житлового фонду, який переданий балансоутримувачем відповідно до умов типового договору про управління від 01 жовтня 2017 року.
При цьому частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 вказаного Закону, споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підставі викладеного, у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача як споживача від оплати відповідних послуг.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Як визначено ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» - до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга-послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
При цьому виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач (п.2, п. 13 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги».
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Крім того, статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначені обов'язки співвласників: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об'єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Крім того, статтями 319 та 322 ЦК України, закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
За змістом ст.151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ст.162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.
Згідно ст.526 ЦК України та ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно зі ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченної суми.
Отже, наявними у справі доказами встановлено, що між ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд» та відповідачем фактично склалися правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, де знаходиться квартира відповідача.
Кошторис витрат за послугу з утримання багатоквартирного будинку та структура внесків з утримання будинків та прибудинкових територій по по АДРЕСА_2 затверджені головою кооперативу ОСОБА_4 ..
З матеріалів справи вбачається, що ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд» у спірний період виконувало свої обов'язки та забезпечувало надання відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
При цьому відповідач не виконував свої обов'язки належним чином, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість перед ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд».
Також судом встановлено, що 31 липня 2021 року між ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд» відступило, а ОСОБА_1 набув право вимоги, належне первісному кредиторові щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на загальну суму 17650,98 грн., яке включає заборгованість за зобов'язанням щодо сплати даних грошових коштів первісному кредитору за період з 31.07.2018 року по 31.07.2021 року, зокрема щодо оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 13 363,61 грн., щодо сплати трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1203,82 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 3083,55 грн.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ОСОБА_1 перейшли права ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд» щодо права вимоги до ОСОБА_2 за Договором про надання послуг з управління будинком, спорудами, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд від 01.10.2017 року, які виникли за період з 31.07.2018 року по 31.07.2021 року у загальному розмірі 17650,98 грн.
При цьому рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.12.2020 року з ОСОБА_2 на користь ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд», правонаступником якого є ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за надання послуг щодо утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.10.2017 року по 01.06.2020 року у розмірі 15 993,33 грн.. Зазначене рішення набрало законної сили, а тому підлягає виконанню з урахуванням вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
Разом із цим, судом встановлено, що у період з 01.06.2020 року по 31.07.2021 року за відповідачем утворилась заборгованість за надання послуг щодо утримання будинків і споруд та прибудинкових територій перед ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд», правонаступником якого є позивач у справі, у сумі 4110,25 грн., що підтверджується матеріалами справи. Крім того три відсотки річних становлять 143,58 грн. та інфляційні витрати - 402,42 грн. Отже загальний розмір заборгованості у вказаний період становить 4656,25 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи результат вирішення справи, співмірність витрат з обставинами, зазначеними у ч.4 ст.137 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1319,00 грн.
Крім того, враховуючи, що позивач при зверненні до суду в силу закону був звільнений від сплати судового збору, з відповідача також підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 239,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 10-13, 15, 16, 76-81, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4656 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) гривень 25 копійок.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 239 гривень 50 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 24.12.2021 року.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк