справа № 569/19318/21
провадження № 2/570/1413/2021
17 грудня 2021 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Новоселецької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне вул.C.Петлюри, 10/ в порядку заочного розгляду спрощенного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
покликаючись на непогашення відповідачем заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, представник позивача ОСОБА_2 у поданій 22 вересня 2021 року до Рівненського міського суду Рівненської області позовній заяві просить стягнути борг у сумі 20 035 грн. 29 коп. та судовий збір.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Рівненського районного суду Рівненської області, оскільки відповідач зареєстрований в Рівненському районі Рівненської області, хоча позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред"являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності. Разом з тим, спори між судами про підсудність не допускаються.
У поданій заяві вказаний представник позивача позов підтримує повністю.
Відповідач до суду не з'явилась, відзиву на позов не подала.
У поданій до суду заяві представник позивача Матляк Т.М. просить розглянути справу у її відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи. Зважаючи на те, що учасників справи відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, їх явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність в порядку заочного розгляду та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно наданої позивачем оборотної відомості за період з листопада 2009 року по серпень 2019 року на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 01 серпня 2021 року у відповідача за послуги з опалення наявна заборгованість у розмірі 20 035 грн. 29 коп.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Вказані правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», "Про ринок природного газу".
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із положеннями ст.638, ч.1, 3 ст.639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує. Ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини між споживачами та виконавцями житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 ст.19 якого передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а ст.20 передбачає обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону України обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст.67, 162 Житлового кодексу УРСР).
Згідно ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630).
Розрахунок вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання здійснюється відповідно до тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради № 137 від 09 жовтня 2008 року, № 6 від 04 січня 2011 року та постановами НКРЕКП "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" № 449 від 23 квітня 2014 року, № 569 від 23 травня 2014 року, № 664 від 13 червня 2014 року, № 792 від 27 червня 2014 року, № 146 від 17 жовтня 2014 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, № 174 від 21 травня 2015 року, № 1101 від 09 червня 2016 року, № 1536 від 28 грудня 2017 року, № 1791 від 11 грудня 2018 року.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Надання відповідачу послуг з централізованого опалення здійснювалося позивачем у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця, а також інші питання.
Із матеріалів справи вбачається і визнається сторонами, що письмовий договір про надання послуг між сторонами не укладався. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не містить положень про те, що недотримання письмової форми договору про надання житлово-комунальних послуг тягне за собою недійсність відносин щодо фактичного надання таких послуг та звільняє споживача від їх оплати. На думку суду, фактичне виконання сторонами умов договору свідчить про наявність між ними договірних відносин. Фактично укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови сторонами погоджені, договір ними виконувався, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до позивача з приводу його умов відповідач не пред'являв.Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідач зобов"язання належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови фактичного договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов"язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до боржника позову про стягнення боргу за договором і визначив борг на відповідну дату. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості, що являється допустимим доказом у справі, авідповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким договором.
Так, ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України передбачають, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах діє принцип презумпції винуватості боржника. Оскільки відповідач не спростував належними і переконливими доказами відсутності своєї вини у виникненні заборгованості, тому його доводи про відсутність боргу є необґрунтованими. Розрахунок тарифу правомірно визначений позивачем. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки внаслідок отримання відповідачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання утворилася заборгованість, яка підлягала стягненню зі споживача на користь виконавця. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної якості, зобов'язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідач користуючись послугами з теплопостачання, оплату позивачу не здійснює.
Відповідач не виконує свого обов'язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого за ним станом на 01 серпня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 20 035 грн. 29 коп.
При цьому, суд зазначає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
За таких умов суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову згідно ст.141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265, 282 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 20 035 грн. 29 коп. на р/р НОМЕР_2 IBAN: НОМЕР_3 в Філії - Рівненське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 333368, код за ЄДРПОУ: 36598008 ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" судовий збір у сумі 2270 грн. 00 коп. на р/р НОМЕР_2 IBAN: НОМЕР_3 в Філії - Рівненське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 333368, код за ЄДРПОУ: 36598008 ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", місцезнаходження: м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП не відомий, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Кушнір Н.В.