24 грудня 2021 р. Справа № 520/6284/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.05.21 по справі № 520/6284/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправними бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у відмові перерахувати та виплачувати йому пенсію, основний розмір пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення за вислугу років, відповідно до нової довідки №11/2555 від 12.10.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ), статті 9 Закону №2011-XII та з урахуванням положень постанови КМ України №704, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року, визначеного станом на 01 березня 2018 року та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, однією сумою разом з першою нарахованою та виплаченою пенсією з нарахуванням компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати йому пенсію, основний розмір пенсії складає у розмірі 83% грошового забезпечення за вислугу років, відповідно до нової довідки №11/2555 від 12.10.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з урахуванням положень постанови КМ України №704, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), з урахуванням 83% основного розміру пенсії за вислугу років, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року, визначеного станом на 01 березня 2018 року та здійснити виплату йому недоплаченої частини основного розміру пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням основного розміру пенсії 83% за вислугу років однією сумою з 01.04.2019 разом з першою нарахованою та виплаченою пенсією з нарахуванням компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області подати протягом місяця, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у нездійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 про додаткові види грошового забезпечення та премії від 12.10.2020 №11/2555.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 на підставі наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України нової довідки про розмір грошового забезпечення від 12.10.2020 №11/2555, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум та з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.04.2019.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач, з урахуванням нормативно-правового регулювання щодо перерахунку пенсій, як територіальний орган виконавчої влади діяв правомірно. Зазначив, що у випадку коли спеціальним Законом № 2262-ХІІ передбачено право, форми і види пенсійного забезпечення, але не унормовано розмір та види складових перерахунку пенсії та віднесено визначення підстав для перерахунку пенсії до повноважень Кабінету Міністрів України, то підвищення розміру грошового забезпечення та/або введення додаткових видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців без прийняття відповідного урядового рішення не зумовлює для уповноваженого органу обов'язку вчинити дії, спрямовані на проведення перерахунку пенсії.
Просив урахувати, що поза увагою суду першої інстанції залишено те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду щодо відповідної частини позовних вимог, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а буквальне тлумачення статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, посада перед звільненням - начальник відділу будівництва та розквартирування військ Південно-Східного управління Прикордонних військ України, отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ .
Позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, основний розмір пенсії складає 83% грошового забезпечення.
На підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано позивачу оновлену довідку від 12.10.2020 №11/2555 про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, передбачених постановою КМУ від 30.08.2017 №704 станом на 05.03.2019, для перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019. Вищевказану довідку було направлено до ГУ ПФУ в Харківській області.
26.01.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою щодо перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням відомостей, викладених у довідці від 12.10.2020 №11/2555.
17.02.2021 відповідач листом №1511-1588/Ш-02/8-2000/21 відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю законних підстав. Зазначив, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та деяких інших осіб, врегульовано Законом №2262-ХІІ, відповідно до ст. 63 якого усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності бездіяльності відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.04.2019 та обґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Зазначивши, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування компенсації за несвоєчасну виплату позивачу пенсії з 01.04.2019.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст.63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону №2262-ХІІ якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Частиною 4 цієї ж норми передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що перерахунок пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ може бути проведений як за додатковими документами, які має право надати пенсіонер, так і на підставі відомостей, які надаються уповноваженими державними органами. В першому випадку, пенсіонер, який набув права на підвищення пенсії, має право отримати різницю в пенсії за минулий час не більш як за 12 місяців. У випадку, коли перерахунок пенсії проводиться у зв'язку із зміною розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі відповідної довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом, то такий перерахунок провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Водночас у випадку, коли перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, такий перерахунок провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно зі статтею 10 Закону України №2262-ХІІ обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій на підставі наданих документів, відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.
Отже, органи Пенсійного фонду здійснюють перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які видані відповідними міністерствами та відомствами.
В свою чергу, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова КМУ 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704).
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 в редакції Постанови КМУ № 103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому, у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
З аналізу наведених вище положень слідує, що набрання чинності Постановою № 704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні ч. 2 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону.
Водночас, з огляду на норми пунктів 1, 2 Постанови КМУ № 103 позивач набув право на підвищення пенсії тільки з урахуванням основних складових грошового забезпечення (посадовий оклад, надбавка за посадовий оклад, надбавка за вислугу років) за відповідною посадою, з якої був звільнений з військової служби, в той час як додаткові види грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення не були включені.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Отже, зміни, внесені Постановою КМУ №103, зокрема, до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак, з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 - діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 17.12.2019 у зразковій адміністративній справі № 160/8324/19 та яка була залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства України та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у цій зразковій справі, випливає, що право на звернення за оновленою довідкою з урахуванням не тільки основних, але й додаткових видів грошового забезпечення, до уповноваженого органу, з якого особа звільнена з військової служби та право на перерахунок пенсії виникли у позивача з моменту визнання протиправною та нечинною Постанови КМУ №103, тобто із 05.03.2019, а право на перерахунок пенсії - з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Учасниками справи не заперечується, що після набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 160/8324/19, Адміністрацією Державної прикордонної служби України складено та позивачем на адресу ГУ ПФУ у Харківській області надіслано довідку від 12.10.2020 за №11/2555 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 для здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01.04.2019, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премії), встановлених відповідно до вимог Постанови № 704 за посадою, відповідною останній штатній посаді позивача (а.с. 19).
Таким чином, у зв'язку з виникненням у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, враховуючи отримання ГУ ПФУ у Харківській області довідки про грошове забезпечення позивача станом на 05 березня 2019 року для перерахунку пенсії останнього, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу Пенсійного фонду обов'язку здійснити перерахунок пенсії з урахуванням нового розміру грошового забезпечення за посадою, яку займав позивач перед звільнення з військової служби з 01 квітня 2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) з виплатою заборгованості без обмеження строком в 12 місяців з дня надходження довідки.
З матеріалів справи вбачається, що довідка видана уповноваженим органом відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 за №704, та окрім посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (підполковник), надбавки за вислугу років, містить інформацію щодо розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, за кваліфікацію та премії.
За встановлених обставин, з огляду на те, що довідка видана відповідно до Постанови № 704 у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на неприйняття нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, після 05.03.2019 та непередбачення чинним законодавством індивідуального перерахунку пенсій військовослужбовцям за їхньою заявою та згідно з долученими довідками про розмір грошового забезпечення, як на підставу відмови у перерахунку пенсії позивача.
Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що визнання нечинними в подальшому п.п. 1,2 постанови КМУ № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком зобов'язання відповідача до вчинення певних дій щодо повторного проведення перерахунку пенсії позивача, та на тому, що після визнання протиправним та нечинними змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 Урядом не прийнято інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій, з урахуванням чинності попередньої редакції норм Порядку № 45.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що така позиція відповідача фактично не узгоджується з висновками Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19, та ставить висновки, зроблені в рішенні Верховного Суду та постанові Великої Палати Верховного Суду щодо чинності та застосування приписів Порядку № 45 та наявності права у пенсіонерів, які отримують пенсію за вислугу років, на перерахунок пенсії з 01.04.2019, під сумнів. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість.
Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду у справі №240/6263/18 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у справі №240/6263/18, на відміну від цієї справи, виникли за інших фактичних обставин. Так, у справі №240/6263/18 спірним питанням було здійснення перерахунку пенсії у період дії постанови КМУ №103. Водночас у цій справі, правовідносини виникли після визнання нечинними окремих положень Постанови КМУ №103, що встановлювали порядок та умови перерахунку пенсії військовослужбовцям.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ГУПФУ в Харківській області після надходження довідки про розмір грошового забезпечення від 12.10.202о за №11/2555 на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону №2262-ХІІ було зобов'язане перерахувати пенсію позивача на підставі такої довідки з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції в цій частині, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 довідки з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, апеляційна скарга не містить.
Разом з тим, щодо вимог позову про нарахування компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.04.2021, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі також - Закон №2050-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
В матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу доплати до перерахованої пенсії за спірний період, а тому колегія суддів зазначає про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Така правова позиція за тотожних обставин висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2021 (справа № 120/4555/18-а), у постанові від 04.03.2021 (справа № 520/34/17).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання суду першої інстанції на необхідність застосування у цій справі висновків, сформованих у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 у справі №280/676/19, оскільки такі ухвалені у справах, фактичні обставини яких є відмінними, від тих, які встановлені у межах розгляду цієї справи.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин приймаються колегією суддів у якості належних.
Що стосується доводів відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, то такі є безпідставними, оскільки перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 не проведений з вини державного органу, який видає довідки для перерахунку пенсії, а відтак, в силу вимог частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Також, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на постанову Великої палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, оскільки обставини у справі, яка переглядається апеляційним судом, не є тотожними обставинам, за яких Верховний Суд ухвалив постанову у справі №510/1286/16-а, спірні правовідносини в якій врегульовані нормами Закону України від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії позивача, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції у цій частині з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року по справі № 520/6284/21 - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду нарахувати ОСОБА_2 кмпенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.04.2019.
Ухвалити постанову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністртаивного суду від 26 травня 2021 року по справі № 520/6284/21 залишити без змін..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова