22 грудня 2021 р.Справа № 520/17448/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 09.06.21 по справі № 520/17448/2020
за позовом ФОП ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00034950710 від 20.11.2020р.; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00034930710 від 20.11.2020р.; стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00034950710 від 20.11.2020р, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі абз.17,19 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” у розмірі 10000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижче мінімальних та 17000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.11.2021 № 00034930710 в частині застосування штрафу у розмірі 480.00 грн на підставі ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України судовий збір у розмірі 707 грн 92 коп.
ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, не погодившись з рішенням в частині задоволенні позову , подало апеляційну скаргу , вважає , що є таким, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме: ст. ст. 11, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» , ст. ст. З, 17, 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг» , ст. 226 Податкового кодексу України, а також з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 241 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній сказі , просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021, прийняти нове , яким в задоволенні позову відмовити.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на підставі наказу від 30.10.2020 № 4127 фахівцями відповідача проведено фактичну перевірку позивача в місці здійснення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 02.11.2020 № 2482/20/34/РРО/2705414670/15.
Перевіркою встановлені порушення позивачем :
- пункту 11 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” , яким передбачено, що суб'єкти господарювання які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинні проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості;
- пункту 12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” яким передбачено, що суб'єкти господарювання які які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинні вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку;
- ст.11 Закону України “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” в частині відсутності маркування марками акцизного податку алкогольних напоїв та тютюнових виробів , які виробляються в Україні, а також тих, що імпортуються в Україну;
- постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 “ Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв” в частині реалізації горілки за ціною нижчою ніж встановлена мінімальна вартість.
На підставі висновків перевірки податковим органо прийняті :
- рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00034950710 від 20.11.2020р, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі абз.17,19 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” у розмірі 10000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижче мінімальних та 17000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00034930710 від 20.11.2020р., яким застосовано штраф у сумі 5580,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 20.11.2021 № 00034930710 в частині застосування штрафу у розмірі 480,00 грн на підставі ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00034950710 від 20.11.2020р, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі абз.17,19 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” у розмірі 10000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижче мінімальних та 17000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується.
Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову , виходячи з наступного.
Щодо порушення положень постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв” та ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового , коньячного і плодового , алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, як підстави винесення рішення про застосування фінансових санкцій від 20.11.2020 № 00034950710.
Так, розмір мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово- відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв” (далі - Постанова КМУ № 957).
Відповідно до вимог зазначеної Постанови КМУ № 957 мінімальна роздрібна ціна на горілки та лікеро-горілчані вироби за кодами УКТЗЕД 2208 60 розраховується, виходячи з мінімальної роздрібної ціни 1 літру 100 - відсоткового спирту в розмірі 447 гривень, та розраховується як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків: 447 (мінімальна роздрібна ціна 1 літру спирту) * 40 (міцність за об'ємом) * 0,5 (місткість тари) = 89 гривень 40 копійок та відповідно 447 (мінімальна роздрібна ціна 1 літру спирту) * 40 (міцність за об'ємом) * 0,2 (місткість тари)= 35 гривень 40 копійок.
В акті перевірки зазначено, що позивачем реалізована горілка за ціною 40.00 грн, тобто ціною яка є меншою від мінімальної ціни. Аналогічні обставини викладені в поясненнях реалізатора (а.с39), де зазначено, що “ чек на 1 бут. водки улюблена пшенична 0.5 л. 40% по цене 40 грн. был пробит через РРО (разделен по 50 грн)”.
В той же час із дослідженого судом фіскального чеку 3000736732 встановлено, що останній не містить посилання на реалізацію горілки ємністю 0,5 літра.
За вказаним чеком здійснено реалізацію 4 порції алкогольного напою по 50 грам вартістю 10 грн. за порцію, тоді як сумарно вартість пляшки горілки обсягом 0.5 літра (як зазначає відповідач) має складати 100 грн, що є більшим від мінімальної вартості, встановленої постановою КМУ від 30.10.2008 № 957.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем не доведено факту реалізації алкогольних напоїв за цінами нижче мінімальних цін, тому наявні підстав для скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00034950710 від 20.11.2020р в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижче мінімальних.
Доводи апеляційної скарги щодо вказаного вище порушення є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.
Щодо порушення 12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, як підстави винесення податкового повідомлення рішення від 20.11.2021 № 00034930710 в частині застосування штрафу у розмірі 480,00 грн на підставі ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Згідно акту під час проведення перевірки працівникам податкової не надано прибуткові та товарно- транспортні накладні на алкогольні напої, зазначені у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) на загальну суму 240,00 грн.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно статті 20 зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
За правилами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
У свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” покладено на уповноважену особу.
Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції , що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічні правові висновки неодноразово були викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 7 серпня 2018 року по справі №825/10/17, від 4 вересня 2020 року по справі № 2а-12445/11/2670 та від 4 листопада 2020 року по справі №400/2733/18, від 09 червня 2021 року у справі № 140/577/19.
При цьому , згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2).
Так, частиною 1 зазначеної статті встановлено загальне правило, відповідно до якого обов'язок доказування покладається на обидві сторони, а ч. 2 цієї статті містить спеціальне правило, яке застосовується виключно в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, де обов'язок доказування покладено на суб'єкта владних повноважень (відповідача).
Колегія суддів звертає увагу на те , що позивачем не надано доказів повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ), первинні документи на товар, який, як зазначає відповідач, не обліковувався, не надавалися ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.
Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України позивач не виконав свій обов'язок щодо доказування в повному обсязі.
Натомість, відповідач заперечуючи проти позову, повинен був довести факт наявності порушень, встановлених в ході перевірки.
Так , відповідач в підтвердження наявності вказаного правопорушення посилається на пояснення продавця , які оформлені належним чином , та підтверджують відсутність документів (накладної) на горілка «Улюблена пшенична» (а.с.20).
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшов висновку про доведеність порушення позивачем п.12 ст.3 Закону про РРО, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Враховуючи наведене , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 20.11.2021 № 00034930710 в частині застосування штрафу у розмірі 480,00 грн на підставі ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини 4 ст.11 Закону України “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (статті 17 Закону).
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.
Поняття "марка акцизного податку" розкрито у Податковому кодексі України (далі - ПК України), згідно з пунктом якого 14.1.107 - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Статтею 226 ПК України передбачені загальні правила маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до пункту 226.3 статті 226 ПК України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 20 Положення про виготовленні, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення № 1251) маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Відповідно до пунктів 21, 22 Положення № 1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "Tetra Pak") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.
Згідно з пунктом 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі розповсюджується на невідкорковані пляшки/упаковки, а технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку передбачає розривання марки акцизного податку під час відкупорювання (розкривання) товару Застереження щодо обов'язку у суб'єкта господарювання зберігати непошкодженими марки алкогольних виробів, що реалізується на розлив, чинне законодавство не містить. Суд зазначає, що марка акцизного податку, за відсутності ознак її підробки, є дійсною, адже підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольного напою.
Так , перевіркою встановлено факт зберігання з метою реалізації пляшки горілки «Улюблена пшенична» місткістю 0,5 літра, міцністю 40 %, без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 Закону № 481/95-ВР та ст. 226 ПК України, а саме акцизна марка АВ ЛГП 20 АА БЯ 503832 ,20 регіон , акциз 25,392.
В підтвердження встановленого порушення відповідачем до матеріалів справи надано витяг з реєстру марок акцизного збору про відсутність в реєстрі акцизної марки АВ ЛГП 20 АА БЯ 503832 ,20 регіон , акциз 25,392 .
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшов висновку про доведеність порушення позивачем вимог частини 4 ст.11 Закону України “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” та ст. 226 ПК , оскільки підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Враховуючи наведене , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00034950710 від 20.11.2020р в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 520/17448/2020 скасувати в частині задоволення позову про скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00034950710 від 20.11.2020р в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 17000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.11.2021 № 00034930710 в частині застосування штрафу у розмірі 480.00 грн на підставі ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
В цій частині прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 520/17448/2020 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 24.12.2021 року