15 грудня 2021 р.Справа № 520/568/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 22.03.21 року по справі № 520/568/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача від 04.12.2019 №313 про відмову позивачу у проведенні перерахунку та виплати основної державної пенсії, призначеної до норми прямої дії частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з кожною зміною розміру мінімальної заробітної плати в Україні на 1 січня наступного відповідного року, з урахуванням індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, та у проведенні відповідних виплат без обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії починаючи з 01.01.2018;
- зобов'язати відповідача проводити перерахунки та виплати основної державної пенсії позивача, призначеної відповідно до норми прямої дії частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з кожною зміною розміру мінімальної заробітної плати в Україні на 1 січня відповідного року, а саме: з урахуванням кожної її наступної зміни станом на 01.01.2018 - 3723,00 грн., станом на 01.01.2019 - 4173,00 грн., станом на 01.01.2020 - 4723,00 грн., станом на 01.01.2021 - 6000,00 грн., враховуючи індекс вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, проводити відповідні виплати без застосування понижуючих коефіцієнтів, та без обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії починаючи з 01.01.2018;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок заборгованості по виплаті основної державної пенсії, як різницю між нарахованими та виплаченими сумами, починаючи з 01.01.2018 та провести її виплату без врахування інших положень Закону України №796-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України №1210 та Постанови Кабінету Міністрів №649, без застосування понижуючих коефіцієнтів та обмежень;
- допустити судове рішення до негайного виконання, відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №25 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2019 №313 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати державної (основної) пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 02.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за формулою, передбаченої пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23.11.2011 №1210 та вчинити дії щодо виплати перерахованих сум, з урахуванням раніше виплачених сум.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року у справі № 520/568/20 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до прямої дії частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.01.2018, з 01.01.2019, з 01.01.2020 та з 01.01.2021, у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати у 01.01.2018 - 3723,00 грн., у 01.01.2019 - 4173,00 грн., у 01.01.2020 - 4723,00 грн., у 01.01.2021 - 6000,00 грн.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус особи з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.12.1996 (а.с. 14).
Водночас, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 05.12.2019.
Відповідно до довідки МСЕК серії 10ААВ№630996, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з 80%втрати працездатності (а.с. 13).
Судом встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби у зоні відчуження у період з 13.03.1988 по 25.03.1988, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 16.08.2012 №268 (а.с. 17).
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-XII (далі по тексту - Закон України №796-XII).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №520/2040/6007/18, яке набрало законної сили 19.11.2018 було зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова здійснити перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 59 прямої дії Закону України №796-XII, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 80%, починаючи з 01.01.2017.
Відповідачем на підставі вказаного рішення суду пенсію позивача перераховано, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом станом на 01.01.2017 - 3200,00 грн.
Позивач 02.12.2019 звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії згідно частини третьої статті 59 Закону України №796-XII, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з послідуючим та просив проводити перерахунок з 01 січня кожного наступного року, починаючи з 01 січня 2018 року, при збільшенні мінімальної заробітної плати в Україні на та зміні соціальних стандартів згідно Закону про бюджет в Україні на відповідний рік.
Рішенням від 04.12.2019 №313 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії та вказав, що пенсія виплачується згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року по справі № 2040/6007/18.
Задовольняючи частково позов в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 02.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за формулою, передбаченої пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23.11.2011 №1210 та вчинити дії щодо виплати перерахованих сум, з урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було розглянуто по суті заяву позивача про застосування в якості розрахункової величини при перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України №796-XII розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом станом на 01.01.2018 - 3723,00 грн., станом на 01.01.2019 та станом на 01.01.2020 4723,00 грн., а також проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії. Також судом першої інстанції враховано, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що перерахунок (розрахунок) пенсії позивача по інвалідності за його заявою від 02.12.2019 проведений за відповідною формулою, встановленою пунктом 9-1 Порядку №1210.
Відмовляючи частково у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За статтею 1 Основного Закону Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
У статті 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Держава зобов'язана забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України, долати наслідки Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, зберігати генофонд Українського народу (стаття 16 Основного Закону).
Згідно із частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За нормами статті 19 Основного Закону України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).
За частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійні правовідносини є одним з видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці та зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV.
Відповідно до статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
За пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з положеннями абзацу двадцять другого статті 1 Закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 9 Закону № 1058-IV видами пенсійних виплат є пенсія за віком та пенсія по інвалідності.
Статтею 1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За статтею 2 цього Закону визначені такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (стаття 6 Закону № 1788-XII).
Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі Закон - № 796-XII ) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних із цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 цього Закону визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до військовослужбовців за цим Законом належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII (у редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
З 01 жовтня 2017 року редакція частини 3 статті 59 Закону № 796-XII була змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) та з того часу регулювала, що «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Таким чином, приписами частини 3 статті 59 Закону № 796-XII в редакції до 01.10.2017 та після цієї дати було по-різному передбачено обчислення пенсії по інвалідності.
Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, а саме:
1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби, а також змінена підстава обрахунку: замість «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження» на «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 Справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019 року.
З огляду на це чинними з 25 квітня 2019 року є положення ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, врегульований Порядком № 1210.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено Порядок № 1210 пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за формулою". Вказаний пункт застосовується з 01 жовтня 2017 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року № 543 абзац перший п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, викладено у такій редакції:
« 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс=Зп(мін)*5/Зс1
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів зауважує, що згідно із частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Цей нормативно-правовий акт визначає лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено статтями 54, 57, 59 Закону № 796-XII.
За положеннями частини першої статті 49 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Постанова уряду, прийнята на виконання закону України, конкретизує та деталізує його, підпорядкована закону, скасовується і перестає діяти в разі її суперечності або невідповідності закону, є обов'язковою до виконання.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена в положеннях Конституції України.
Згідно із частиною третьою статті 113 Конституції України КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Основного Закону України).
Оскільки пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, повністю повторює її зміст, він має бути застосований до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
Вказаний висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.04.2021 року у зразковій справі № 520/12609/19 та від 12.05.2021 року у справі №520/1972/19 у зразковій справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” без врахування приписів пункту 9-1 Порядку № 1210.
Колегією суддів встановлено, що починаючи з 11.06.1991 року протоколом №200 ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 04.05.1993 року розпорядженням від 18.06.1993 №172 ОСОБА_4 перерахована пенсія по інвалідності відповідно до ст. 59 Закону №796.
З серпня 1995 ОСОБА_4 перераховано пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796 в зв'язку зі змінами внесеними Законом №3285-12 від 17.06.1993 у збільшеному розміру.
Постановою Орджонікідзевського районного Харкова від 24.02.2010 по справі №2-а-456/10/2029, яка була змінена постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_4 відповідно до п.4 ст. 54 Закону №796 за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначених ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_4 , як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2-ї групи інвалідності відповідно до І 50, п.4 54 Закону №796 за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, позивачу починаючи з серпня 1995 року перераховано пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796 та згідно постанови Орджонікідзевського районного Харкова від 24.02.2010 по справі №2-а-456/10/2029, яка була змінена постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 її виплата за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 здійснювалась у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначених ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Починаючи з 01.10.2017 (на підставі Закону України від 19.12.2018 №2148-VII! внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) пенсія інвалідності ОСОБА_1 перераховано відповідно до ст. 59 Закону №796 з урахуванням Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ «Про підвищення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що обчислення його пенсії до 01.10.2017 здійснювалось, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 по справі №2040/6007/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_4 на підставі ч. 3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.01.1991 року. Зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова здійснити перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_4 на підставі ч. 3 ст. 59 прямої дії Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.01.1991 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 80%, починаючи з 01.10.2017 року. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 по справі №2040/6007/18 пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 01.10.2017 розраховано відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796, як норми прямої дії за показником мінімальної заробітної плати - січень 2017 (3200 грн.).
З 01.05.2020 пенсію по інвалідності ОСОБА_1 розраховано відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796 та п.9-1 Постанови №1210.
Таким чином, пенсія позивачу з 01.10.2017 розраховано відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796, як норми прямої дії та до 01.05.2020 її виплата здійснювалась відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796, як норми прямої дії з врахуванням показника мінімальної заробітної плати - січень 2017 (3200 грн.).
На запит колегії суддів відповідачем надано письмові пояснення згідно яких розрахунок пенсії ОСОБА_4 за вищевказаним рішенням суду відповідно до прямої дії приписів ч. 3 ст. 59 Закону №796 починаючи з 01.01.2018 проведений виходячи з наступного:
середньомісячний заробіток - 16000,00 ((3200,00*5), де 3200,00 - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року)
відсоток втрати працездатності - 80 %
основний розмір пенсії - 12 800 (16000,00*80%)
підвищення інвалідам війни 2 групи - 598,80
додаткова пенсія - 379,60
цільова допомога інвалідам війни 2 групи - 50,00.
Розмір пенсії з надбавками - 13 810,40 грн.
Розмір пенсії до виплати - 13 730, 00 грн. (обмеження максимальним розміром).
В подальшому розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 зростав за рахунок підвищення інвалідам війни 2 групи (1 категорії), яке обчислюється 40% від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Таким чином, пенсія позивачу з 01.10.2017 обчислювалась на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 по справі №2040/6007/18, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за січень 2017 (3200 грн.*5).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 02.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за формулою, передбаченої пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23.11.2011 №1210 та вчинити дії щодо виплати перерахованих сум, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу вищевказаної норми слідує, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
Колегія суддів зазначає, що згідно позовних вимог ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача проводити перерахунки та виплати основної державної пенсії позивача, призначеної відповідно до норми прямої дії частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.01.2018 та провести її виплату без врахування інших положень Закону України №796-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України №1210 та Постанови Кабінету Міністрів №649, без застосування понижуючих коефіцієнтів та обмежень.
Таким чином, позивач згідно змісту позовних вимог не просив проводити перерахунок на виплату його пенсії за формулою, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210, а навпаки, просив провести перерахунок на виплату пенсії без застосування вказаної формули та Порядку.
На вимогу колегії суддів, Головним управлінням розроблено порівняльну таблицю в якій зазначено розмір пенсії, що отримував позивач за період з 01.01.2018 та з 01.01.2019 року і по теперішній час за рішенням суду та розмір пенсії, який міг би бути розрахований відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796 та формули, визначеної у п.9-1 Постанови №1210.
Так, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 по справі №2040/6007/18 з 01.01.2018 розмір пенсії позивача до виплати становить - 13730,00 грн., з 01.01.2019 - 13828,40 грн.
При цьому, розмір пенсії обчислений відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796 та п.9-1 Постанови №1210 без урахуванням вищевказаного судового рішення з 01.01.2018 ставить - 11760,20 грн., з 01.01.2019 ставить - 11778,20 грн.
Враховуючи вищезазначене, обчислення пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 по справі №2040/6007/18 є більш вигідним ніж обчислення пенсії з 01.01.2018 та з 01.01.2019 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796 та формули, визначеної у п.9-1 Постанови №1210.
Таким чином, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та зобов'язуючи здійснити з 02.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за формулою, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210 та виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції зобов'язав нарахувати та виплатити пенсію у меншому розмірі ніж позивачу було нараховано та виплачено до цього, а тому не здійснив ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги позивача.
При цьому, приймаючи рішення про визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №25 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2019 №313 про відмову ОСОБА_4 у проведенні перерахунку та виплати державної (основної) пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було належним чином розглянуто заяву позивача про перерахунок пенсії від 02.12.2019, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем розглянуто вимоги позивача щодо застосування в якості розрахункової величини при перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України №796-XII розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом станом на 01.01.2018 - 3723,00 грн., станом на 01.01.2019 та станом на 01.01.2020 4723,00 грн., а також проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії. Крім того, судо першої інстанції вказано, що оскаржуване рішення не містить ані позитивного, ані негативного висновку відповідача щодо вказаних вимог позивача, тобто, по суті з цього питання не прийнято.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивачем підтверджено, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №25 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2019 №313 про відмову ОСОБА_4 у проведенні перерахунку та виплати державної (основної) пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачем в апеляційному порядку не оскаржується, а тому рішення суду першої інстанції набуло законної сили в цій частині.
Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не було фактично розглянуто заяву позивача від 02.12.2019 по суті наведених у ній вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з метою належного захисту прав позивача необхідно покласти обов'язок на Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.12.2019 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для зобов'язання відповідача проводити перерахунки та виплати основної державної пенсії позивача, призначеної відповідно до норми прямої дії частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з кожною зміною розміру мінімальної заробітної плати в Україні на 1 січня відповідного року, а саме: з урахуванням кожної її наступної зміни станом на 01.01.2018 - 3723,00 грн., станом на 01.01.2019 - 4173,00 грн., станом на 01.01.2020 - 4723,00 грн., станом на 01.01.2021 - 6000,00 грн., враховуючи індекс вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, проводити відповідні виплати без застосування понижуючих коефіцієнтів, та без обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії починаючи з 01.01.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 9-1 Порядку № 1210 за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Таким чином, приписи вказаного Порядку № 1210 щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року підлягають застосуванню у разі перерахунку пенсії по формулі, визначеної у п. 9-1 Порядку № 1210.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що перерахунок на виплата пенсії позивача за період з 01.01.2018 року по 01.05.2020 здійснювалась на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 по справі №2040/6007/18 без застосування формули, то приписи п. 9-1 Порядку № 1210 до спірних правовідносин у вказаний період не підлягають застосуванню.
При цьому колегія судів враховує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно із частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права КМУ встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження КМУ щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, у тому числі, щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, КСУ визнав конституційним регулювання КМУ розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані КМУ в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Вказаний висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.04.2021 року у зразковій справі № 520/12609/19 та від 12.05.2021 року у справі №520/1972/19 у зразковій справі.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 02.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за формулою, передбаченої пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23.11.2011 №1210 та вчинити дії щодо виплати перерахованих сум, з урахуванням раніше виплачених сум, з прийняттям постанови про покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.12.2019 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 по справі №520/568/20 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 02.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за формулою, передбаченої пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23.11.2011 №1210 та вчинити дії щодо виплати перерахованих сум, з урахуванням раніше виплачених сум.
Прийняти нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.12.2019 року.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року про відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 23.12.2021 року