20 грудня 2021 р.Справа № 480/4342/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції С.М. Гелета) від 27.09.2021 року (повний текст рішення складено 27.09.21 року) по справі № 480/4342/21
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної прикордонної служби України
третя особа Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби протягом якого позивач брав участь у антитерористичній операції, часу проходження служби протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, часу проходження служби протягом якого позивач перебував на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та направити документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення в подальшому пенсії за вислугу років. Однак відповідач повідомив про відсутність підстав щодо підготовки та направлення документів для призначення в подальшому пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо відмови у підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подання та документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого, постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1, а також пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також порушено норми процесуального права.
Вказує, що відповідно до пункту "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, у період з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.Зазначив, що згідно вказанихположень Закону, законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, календарний рік це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. До вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. Оскільки у позивача на день звільнення була відсутня необхідна вислуга років у календарному обчисленні для призначення пенсії, він не набув право на пенсію. Вважає, що в даному випадку не підлягають застосуванню правові позиції Верховного Суду викладені у постановах у справах №480/4241/18 та №805/3923/18-а, а необхідно враховувативисновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду по справам №№295/10742/16-а, 295/6454/17, 299/509/15-а, 806/1402/16, 295/7220/16-а, 200/2857/19-а, 337/2596/17, 200/9829/18-а.
Представник позивача надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача та третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України з 18.06.2005 на різних посадах, що підтверджується послужним списком (а.с. 12-20).
Згідно витягу з наказу начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.06.2018 №143-ОС (а.с. 11), позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільнено з військової служби у запас за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Відповідно до вказаного наказу, вислуга років позивача станом на 17.06.2018 становила: календарна 16 років 09 місяців 20 днів; пільгова 11 років 07 місяців 15 днів; всього для призначення пенсії 28 років 05 місяців 05 днів.
Позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою від 29.03.2021 (а.с. 9-10), у зв'язку із наявною вислугою років більше 25 років, станом на дату виключення зі списків особового складу частини (17.06.2018), просив підготувати та направити необхідні документи до пенсійного органу для призначення пенсії відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не п. "б" ст. 12 цього Закону.
На вказану заяву позивача, відповідач листом від 22.04.2021 повідомив, що відповідно до умов, визначених п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2017 по 30.09.2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Відповідно до витягу з наказу начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.06.2018 №143-ОС на дату виключення зі списків особового складу військовоїчастини, загальна вислуга років становила 28 років 05 місяців 05 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 16 років 09 місяців 20 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленому пунктом "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому у Адміністрації Державної прикордонної служби України відсутні підстави для надання доручення Сумському прикордонному загону про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії(а.с. 8).
Не погодившись із такими висновками відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» затвердженого постановою КМУ від 17.07.1992 № 393 не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. А відтак, оскільки наявна у позивача вислуга років є достатньою для призначення пенсії за вислугу років, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та наявності у відповідача обов'язку підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подання та документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д,жстатті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третійстатті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше:
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Водночас, приписамист. 17-1 Закону №2262-XIIпередбачено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначаєтьсяпостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, якою встановлено, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 задля отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування нормЗакону №2262-XIIу частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу єЗакон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Зазначена правова позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
При цьому, у вказаній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».
Отже, відповідно до практики Верховного Суду, для вирішення питання про призначення пенсії враховується вислуга обрахована не тільки в календарному, а і в пільговому обчисленні.
При цьому, з огляду на приписи ч.5ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що вислуга років позивача, з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, станом на час звільнення становила 28 років 05 місяців 05 днів.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права отримання пенсії.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не впливають на правомірність висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо відмови у підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є протиправними.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подання та документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого, постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1, а також пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що саме до функцій органів Пенсійного фонду належать питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
З урахуванням положень ст. 308 КАС України, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду, оскільки позивачем не оскаржено, а апеляційна скарга відповідача відповідних доводів в цій частині не містить.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі №480/4342/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 24.12.2021 року