13 грудня 2021 р.Справа № 520/4956/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 04.06.21 по справі № 520/4956/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" (далі - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001280706 від 13 січня 2021 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001290706 від 13 січня 2021 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001300706 від 13 січня 2021 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 позовні вимоги ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що платником податку виконано покладений на нього обов'язок перебачений п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, проведено інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно - матеріальних цінностей, готівки під час здійснення виїзної документальної позапланової перевірки та підтверджено наявність товарних залишків у розмірі 13 53 7 539 грн, що в свою чергу свідчить вказує на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів дійшов помилкового висновку не проведення інвентаризації позивачем та не підтвердження товарних залишків. Вважає, що суд першої інстанції, кваліфікуючи спірні правовідносини, неправильно розтлумачив норми матеріального права, що їх регулюють та дійшов помилкового висновку про не підтвердження факту отримання товарів та наявності товарних залишків і як наслідок відсутності підстав для формування, отримання податкового кредиту та декларування від'ємного значення, а також в результаті неповного та невсебічного дослідження обставин справи встановив правомірність винесених контролюючим органом податкових повідомлень - рішень № 00001280706, № 00001290706, № 00001300706 від 13 січня 2021 року, що в свою чергу вказує на порушення норм процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" (ЄДРПОУ 38969793) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 12.10.2020 №9260051907 від'ємного значення з податку на додану вартість.
Перевіркою було встановлено порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань за вересень 2020 року на загальну суму ПДВ 2707508 грн, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2020 року на суму 2407765 грн та заниження податку на додану вартість за вересень 2020 року у сумі 299743 грн; п. 198.5 ст. 298 ПК України не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні всього на загальну суму ПДВ 2707508 грн, у тому числі за вересень 2020 року суму ПДВ 2407765 грн.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАПІСЕРВІС" відповідачем було складено Акт №6421/20-40-07-06-10/38969793 від 15.12.2020.
На підставі акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00001280706 від 13 січня 2021 року, №00001290706 від 13 січня 2021 року та №00001300706 від 13 січня 2021 року.
27 січня 2021 року ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" оскаржило податкові повідомлення - рішення №00001280706, №00001290706, №00001300706 від 13 січня 2021 року в адміністративному порядку.
02 березня 2021 року позивачем було отримано рішення ДПС України про результати розгляду скарги поданої на податкові - повідомлення рішення №00001280706, №00001290706, №00001300706 від 13 січня 2021 року, відповідно до якої скаргу ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" - залишено без задоволення.
Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" не підтвердило реальну наявність товарних залишків у розмірі 13537539,00 гривень, які відображаються за даними бухгалтерського обліку, що свідчить про порушення платником податків п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та не склало і не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у постачальників, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Внаслідок чого, за висновками суду першої інстанції, підприємством занижено податкові зобов'язання за вересень 2020 року на суму податку на додану вартість 2707508,00 гривень.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно пп. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно абз. 10 п. 198.5 ст. 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що платник податку зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому, під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.
Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Крім того, положення пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20, п. 198.5 ст. 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09. 2014 № 879 (далі - Положення № 879), відповідно до абз. 6 п. 7 якого проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.02.2020 по справі № 807/1556/17.
З огляду на матеріали справи, позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2020 року від 12.10.2020 №№9260051907. Від'ємне значення утворилось за період серпень - листопад 2019 року за рахунок товарних залишків на складі підприємства.
Вказане слугувало підставою призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 12.10.2020 №9260051907 від'ємного значення з податку на додану вартість
Суд апеляційної інстанції встановив, що ГУ ДПС відповідно до висновків, які визначені у акті перевірки від 15.12.2020 № 6421/20-40-07-06-10/38969793, не ставить під сумнів факт оформлення та виконання ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" зобов'язань з контрагентами- постачальниками відповідно до умов договорів.
В даному випадку контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" вимог п. 198.5. ст. 198 ПКУ внаслідок чого встановлено заниження платником податків податкових зобов'язань за вересень 2020 року на загальну суму податку на додану вартість 2 707 508 гривень з підстав того, що, на думку контролюючого органу (доводи якого підтримав суд першої інстанції), на момент проведення перевірки виявлено нестачу придбаних позивачем товарів на загальну суму 13537539,00 гривень.
Учасниками справи не заперечується та обставина, що 07.12.2020 у ході перевірки керівнику підприємства вручено лист від 04.12.2020 № 39604/10/20-40-07-06-16 щодо проведення інвентаризації основних засобів, товарно - матеріальних цінностей відповідно до пп. 20.1.9. п. 20.1. ст. 20 ПК України.
Колегія суддів визнає за контролюючим органом право, що передбачене пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, вимагати під час перевірки від ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" проведення інвентаризації основних засобів, водночас звертає увагу на те, що ПК України не містить норм, які передбачають обов'язкову участь інспектора у проведенні такої інвентаризації та встановлюють обов'язок платника податків проводити інвентаризацію виключно в присутності перевіряючих осіб.
Колегія суддів ще раз акцентує увагу на тому, що податковий орган має право вимагати проведення інвентаризації та має приймати в ній участь, але жодний нормативно-правовий акт не ставить дійсність результатів інвентаризації в залежності від участі в цій інвентаризації перевіряючих осіб контролюючого органу.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції було з'ясовано, що вимога перевіряючих осіб про проведення інвентаризації основних засобів (що в переважній більшості є запчастинами до автомобілів) надійшла до позивача 07.12.2020 та у вказаній вимозі встановлено строк проведення інвентаризації до 08.12.2020. При цьому у вказаному листі про проведення інвентаризації не вказано про її проведення виключно в присутності інспекторів.
Фактично висновок перевіряючих про нестачу придбаних позивачем товарів на загальну суму 13537539,00 гривень обґрунтований тим, що під час виходу станом на 17.00 год. 08.12.2020 на об'єктах, на яких повинна бути здійснена інвентаризація, посадові особи ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" були відсутні, що, як стверджує відповідач, свідчить про ігнорування та невиконання вимог контролюючого органу відповідно до листа 04.12.2020 № 39604/10/20-40-07-06-16.
Також судовим розглядом встановлено, що ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" відповідно до вимог контролюючого органу та в порядку передбаченому Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Мінфіну від 02.09.14 № 879, 08.12.2020 в першій половині дня проведено інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно - матеріальних цінностей, готівки, що на підтвердження чого підприємством надано до контролюючого органу наказ № 08/12 про призначення постійно діючої інвентаризаційної комісії від 08 грудня 2020 року, наказ № 08/12-1 про проведення інвентаризації від 08 грудня 2020 року, інвентаризаційний опис № 1 від 08 грудня 2020 року.
В апеляційній скарзі та в судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що підприємством фактично проведено інвентаризацію товарів, що підтверджується інвентаризаційним описом, та факт знаходження підприємства за юридичною адресою та складських приміщень за адресою: м. Харків, вул. Холодногірска, 3 та за адресою вул. Пушкінська, 109, м. Харків, підтверджується належним чином оформленими договорами оренди нежитлових приміщень.
При цьому факт відсутності працівників підприємства на час виходу перевіряючих осіб за адресою знаходження позивача та складських приміщень, представник позивача пояснює тим, що у зв'язку з карантиними обмеженнями, що запроваджені для боротьби з розповсюдженням з СОVID-19, працівники працюють дистанційно, а тому здійснили вихід на роботу для проведення інвентаризації в першій половині дня 08.12.2020, в той час як перевіряючі здійснили вихід на об'єкти, що перевірялися в другій половині дня цієї ж дати.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, колегія суддів зважає на непослідовність дій посадових осіб відповідача, які надавши вимогу про проведення інвентаризації товарних залишків на суму 13537539,00 грн та визначивши строк для її проведення в два дні (при тому що перевірка розпочалася з 30.11.2020), не вказали у вимозі про те, що бажають обов'язково приймати участь в її проведенні та не узгодили час її проведення з посадовими особами підприємства.
Отже, висновок контролюючого органу про виявлення на момент проведення перевірки нестачі придбаних позивачем товарів на загальну суму 13537539,00 гривень, який ґрунтується виключно на тому, що на момент здійснення фактичного виходу на перевірку були відсутні посадові особи підприємства, за наявності доказів фактичного проведення інвентаризації залишків товарів не може свідчити про порушення ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" вимог п. 198.5. ст. 198 ПК України та про заниження платником податків податкових зобов'язань за вересень 2020 року на загальну суму 2 707 508 гривень.
Враховуючи вказані вище обставини та факт наявності інвентаризаційного опису, який в подальшому надано до контролюючого органу, колегія суддів дійшла висновку, що платником податку виконано покладений на нього обов'язок передбачений п. 20.1.9 п. 20.1 cm. 20 ПК України та проведено інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно - матеріальних цінностей, готівки під час здійснення виїзної документальної позапланової перевірки, у зв'язку з чим підтверджено наявність товарних залишків у розмірі 13 53 7 539 грн.
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що ГУ ДПС в Харківській області відповідно до висновків, які визначені у акті перевірки від 15.12.2020 № 6421/20-40-07-06-10/38969793, не ставиться під сумнів факт оформлення та виконання ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" зобов'язань з контрагентами - постачальниками відповідно до умов договорів, тобто не заперечується реальність господарських операцій з контрагентами позивача, а також факт розмитнення придбаних позивачем товарів за межами території України. При цьому посилання контролюючого органу про недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, враховуючи те, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарських операції позивача з його контрагентами, не можуть свідчити про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, оскільки платником податків підтверджено наявність у нього товарних залишків у розмірі 13 537 539 грн (20% - 2 707 508 грн), висновки суду першої інстанції про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 ІІК України та не складення і реєстрацію в ЄРПІН в терміни встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні всього на загальну суму ПДВ 2 707 508 грн, у тому числі за вересень 2020 року на суму ПДВ 2 707 508 є помилковими.
Також помилковими є посилання відповідача та висновки суду першої інстанції про невідповідність інвентаризаційниого опису ТОВ "ТД "МАШСЕРВІС" від 08.12.2020 № 1 вимогам п. 6, 16, 18, 19 розділу 2 Положення № 879, оскільки як встановлено в судовому засіданні, ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" не укладено письмового договору з працівниками про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а тому єдиною матеріально - відповідальною особою на підприємстві є директор, який підписав інвентаризаційний опис.
На підставі встановленого, колегія суддів уважає, що відповідач при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тобто непропорційно, що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача шляхом прийняття протиправних податкових повідомлень - рішень, та як наслідок, невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та помилково розтлумачено приписи п. 198.5 ст. 198 ІІК України, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення вимог позову.
Відповідно до ч. 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив 22700,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 34050,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційний суд повністю задовольнив позовні вимоги позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір повністю в загальній сумі 56750 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі № 520/4956/21 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001280706 від 13 січня 2021 року, податкове повідомлення-рішення №00001290706 від 13 січня 2021 року та податкове повідомлення-рішення №00001300706 від 13 січня 2021 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" ( м-н Конституції, 1, під. 6, оф. 65-18,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 38969793) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вул.Пушкінська,46,м.Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн та за подання апеляційної скарги в сумі 34050 (тридцять чотири тисячі п'ятдесят ) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 23.12.2021.