ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2021 року м. Київ № 826/17641/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач та/або Фонд) , в якому просять суд:
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого залишку гарантованого законом відшкодування за вкладами в неплатоспроможному банку ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 41 049,05 грн.;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1 суму майнової відповідальності у розмірі 3% річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1 суму завданих відповідачем збитків (упущеної вигоді) у розмірі 13% річних відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
- зобов'язати Фонд акцептувати на користь ОСОБА_1 в четверту чергу кредиторських вимог до банку ПАТ «КБ «Надра» борг у розмірі 4 259,91 грн.;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_2 суму невиплаченого залишку гарантованого відшкодування за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 39 005,55 грн.;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_2 суму майнової відповідальності у розмірі 3% річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_2 суму упущеної вигоди у розмірі 13% річних відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі,
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_2 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із невідповідністю позовної заяви вимогам 160,161 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 року позовну заяву повернуто позивачам.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17641/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Мотивуючи позовні вимоги позивачі вказують, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було порушено їх право на отримання гарантованих законом виплат за поточними та вкладними рахунками в неплатоспроможному банку ПАТ «КБ «НАДРА» у повному обсязі. Враховуючи наведене, позивачі вважають, що мають право вимагати від відповідача, крім виплати гарантованих грошових коштів Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та включення їх вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній вказує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що Фонд гарантування з 05.02.2015 року здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ «КБ «НАДРА» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач зазначає, що пріоритетними в даному випадку є положення «Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку та не відповідає за зобов'язаннями банків.
Фонд гарантування є особою публічного права (стаття 3 Закону), і відповідно до приписів статті 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).
Також представник відповідача вказує, що позивачам було відшкодовано гарантовану суму відшкодування за їх вкладами, а до його повноважень не відноситься конвертування іноземної валюти в національну, оскільки визначення сум до відшкодування здійсню безпосередньо Уповноважена особа шляхом складання переліку вкладників. Окрім цього, представник Фонду стверджує про безпідставність вимог позивачів про стягнення з відповідача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06 лютого 2015 року по 05 травня 2015 року включно.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Надра» від 16.03.2015 року №264 призначено провести в строк до 23 березня 2015 року (включно) перевірку документів, пов'язаних з укладанням банком протягом шести місяців до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року №85 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 05 червня 2015 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни по 05 червня 2015 року (включно).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.
На підставі пункту 2 частини 5 статті 12, частини 1 статті 35, частини 5 статті 44, частини 3 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28.04.2016 року №616 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» строком на два роки до 04 червня 2018 включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності Стрюкової Ірини Олександрівни строком на два роки до 04 червня 2018 року включно.
На підставі пункту 2 частини 5 статті 12, частини 1 статті 35, частини 5 статті 44, частини 3 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 03.11.2016 року №2342 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» строком на два роки до 03 червня 2020 р. включно.
Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Стрюкової Ірини Олександрівни строком на два роки до 03 червня 2020 включно.
Надалі, з метою виконання всіх заходів, пов'язаних із ліквідацією ПАТ «КБ «НАДРА» на підставі пункту 2 частини 5 статті 12, частини 6 статті 12, частини 1 статті 35, частини 3 статті 48, частини 14 та 16 статті 51, частини 2 статті 51-1 та статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2020 року №1026 про продовження повноважень ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», визначених Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_4 до 22 червня 2020 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1179 від 22.06.2020 року «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА».
Відповідно до зазначеного рішення строк управління майном (активами) ПАТ «КБ «НАДРА» та задоволення вимог його кредиторів продовжено на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», делеговані провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні, на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
Рішення №1179 від 22.06.2020 року прийняте з метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією ПАТ «КБ «НАДРА», передбачених Законом, та на підставі пункту 2 частини 5 статті 12, частини 1 статті 35, частини 5 статті 44, статті 48 Закону, підпункту 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13.05.2020 року №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності».
Повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.
В той же час, як свідчать матеріали справи 26.11.2013 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_5 укладено договір про надання пакету послуг «ПУ Перший» № 2958239, відповідно до умов якого відкрито низку банківських рахунків, зокрема поточний картковий в доларах США № НОМЕР_1 , поточний накопичувальний в доларах США №1913852.
27.11.2014 року, в рамках вищезазначеного договору про надання пакету послуг «ПУ Перший» №2958239, між ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_5 укладено договір строкового банківського вкладу №2075012, відповідно до умов якого банк прийняв від позивача-1 банківський вклад у розмірі 7500,00 доларів США.
За наслідками операцій за цими договорами від 26.11.2013 року № 2958239, від 27.11.2014 року № 2075012, станом на 06.02.2015 року поточних рахунках ОСОБА_1 в ПАТ «КБ «НАДРА» за договором від 26.11.2013 року № 2958239 залишок коштів складав 1317,82 доларів США (з яких 841,65 доларів США на поточному картковому рахунку, 476,17 доларів США на поточному накопичувальному рахунку), а за договором вкладу від 27.11.2014 року № 2075012 - залишок коштів складав 7512,91 доларів США (з яких 7500,00 доларів США коштів вкладу, 12,91 доларів США нарахованих на цей час процентів).
26.11.2014 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 укладено договір про надання пакету послуг «ПУ Перший» № 3277783, відповідно до умов якого відкрито низку банківських рахунків, зокрема поточний картковий в доларах США № НОМЕР_2 .
27.11.2014 року, в рамках вищезазначеного договору про надання пакету послуг ПУ Перший» №3277783, між ПАТ «КБ «НАДРА» та позивачем-2 укладено договір строкового банківського вкладу з поповненням № 2075015, відповідно до умов банк прийняв від ОСОБА_2 банківський вклад у сумі 50,00 доларів США, який в подальшому було неодноразово поповнено на загальну суму 7500,00 доларів США.
За наслідками операцій за цими договорами від 26.11.2014 року № 3277783, від 27.11.2014 року № 2075015, станом на 06.02.2015 року на поточному картковому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «НАДРА» за договором від 26.11.2014 року № 3277783 залишок коштів складав 89,32 доларів США., а за договором вкладу від 27.11.2014 року № 2075015 - залишок коштів складав 7512,91 доларів США, з яких 7500,00 доларів США коштів вкладу, 12,91 доларів США нарахованих на цей час процентів.
В подальшому, а саме 21.04.2015 року через банк-агент АБ «Укргазбанк» позивачем-1 отримано відшкодування за договором банківського рахунку пакету послуг «ПУ Перший» від 26.11.2013 року №2958239 в загальному розмірі 23720,45 грн., з яких за поточним картковим рахунком (залишок 841,65 доларів США) - 15149,50 грн.; за поточним накопичувальним рахунком (залишок 476,17 доларів США) - 8570,95 грн.
18.05.2015 року через банк-агент АБ «Укргазбанк» позивачем-1 отримано відшкодування за договором вкладу від 27.11.2014 року №2075012, строк якого сплив 27.02.2015 року (залишок якого 7512,91 доларів США), у розмірі 135230,60 грн.
Разом з цим, 07.05.2015 року через банк-агент АБ «Укргазбанк» позивачем -2 отримано відшкодування за вкладами в загальному розмірі 136838,34 грн., з яких за угодою №2075015 від 27.11.2014 року (залишок 7512,91 доларів США) - 135230,60 грн.; за угодою №2749731 від 25.02.2014 року (залишок 89,32 доларів США) - 1607,34 грн.
Вважаючи, що відшкодування було здійснено за меншим курсом, аніж той, що був встановлений станом на час введення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «НАДРА» позивач звернулись до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із претензійними заявами, у яких просили невідкладно виплати курсові різниці, а також інфляційні витрати та три відсотки річних на відповідну суму, нараховані із 07.05.2015 року до дня її фактичної виплати.
Листами від 15.11.2017 року №43-036-23152/А, №43036-23153/А відповідач довів до відома позивачів про норми права в частині, які регулюють спірні правовідносини та зазначив, що останні, у разі якщо вважають порушеними їх права та інтереси мають право звернутися до суду за їх захистом.
Позивачі зазначають, що Фондом було порушено їх право на отримання гарантованих законом виплат за поточними та вкладними рахунками в неплатоспроможному банку ПАТ «КБ «НАДРА» у повному обсязі.
Враховуючи наведене, позивачі вважають, що мають право вимагати від відповідача, крім виплати гарантованих грошових коштів Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та включення їх вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Між тим, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом №4452-VI, а також ним регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (ст. 1 Закону №4452-VI).
Порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами встановлюється Законом та «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (далі - Положення №14).
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону №4452-VI).
Частиною 5 статті 26 Закону №4452-VI регламентовано, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
Разом з цим статтею 27 Закону №4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 4, 6 розділу III Положення №14 перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
За правилами частин 1, 2 статті 28 Закону №4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.
Разом з тим, пунктами 2, 4-6 розділу IV Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Аналізуючи наведені положення суд звертає увагу на те, що у Фонду відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників.
Законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.
Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників Формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування.
З наведеного також вбачається, що Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування.
Судом встановлено та не заперечувалось позивачами, що Уповноважена особа ПАТ «КБ «НАДРА» склала перелік вкладників, до якого включила позивачів, визначила розрахункові суми відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону №4452-VI та нормативно-правових актів Фонду, сформувала повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, зазначивши у ньому інформацію про позивачів, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, зазначила у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, в тому числі й для позивачів, яка була розрахована виходячи із сукупного обсягу всіх її вкладів у Банку та нарахованих процентів.
Необхідно звернути увагу на те, що позовні вимоги позивачів фактично зводиться до правомірності конвертації Уповноваженою особою під час відшкодування (повернення) позивачам валютного вкладу за офіційним курсом іноземної валюти, що діяв на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.
Суд при вирішення спору по суті враховує те, що наведені обставини свідчать про можливі порушення прав позивачів, як споживачів фінансових послуг, Уповноваженою особою Фонду, яка, як передбачено частиною 5 статті 34 Закону №4452-VI, під час тимчасової адміністрації має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
При цьому, такий спір виникає у правовідносинах із договору банківського вкладу та банківського рахунка що, також, виплаває з наявної судової практики, на яку, до того ж, містяться посилання й у позовній заяві, а саме постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі №285/1886/15-ц, а також вбачається з висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених підпунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2017 року.
Суд наголошує, що незгода позивачів з розміром виплаченого їм відшкодування коштів за вкладом у банку за рахунок Фонду у зв'язку з неправильним, на їх думку, застосуванням Уповноваженою особою встановленого офіційного курсу гривні до іноземних валют, не вказує на порушення їх прав з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, адже останній в силу вимог Закону №4452-VI не здійснює дій щодо визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами.
Схожий правовий підхід застосовано в постанові Верховного суду від 07.08.2019 року у справі №1640/2983/18.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, беручи до уваги наведене у своїй сукупності суд вважає, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не порушено права та охоронювані законом інтереси позивачів в частині визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами, а тому підстави для стягнення із останнього на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого залишку гарантованого законом відшкодування за вкладами в неплатоспроможному банку ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 41 049,05 грн. та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 суму невиплаченого залишку гарантованого відшкодування за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 39 005,55 грн. відсутні. Таким чином позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання Фонду акцептувати на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в четверту чергу кредиторських вимог до банку ПАТ «КБ «Надра» відповідної суми боргу, з огляду на їх похідний характер.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування майнової та моральної шкоди суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено частиною 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.
В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
В свою чергу, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Крім того, підставою застосування передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
За правилами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачами та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом №4452-VI.
Саме цим Законом №4452-VI визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом.
Оскільки виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1179 від 22.06.2020 року «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА», яким продовжено на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів, на час розгляду даної справи строк здійснення виплат вкладникам гарантованого відшкодування не сплинув.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до пунктів 3, 5 частини 5 статті 36 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Відповідно до положень частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
Між позивачами та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
Аналогічні висновки містить і постанова Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 761/31569/16-ц.
У вказаній постанові зазначено, що частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 23 ЦК України регламентовано, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.
За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
Згідно із статтями 11, 69, 70 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
У даному випадку позивачами не виконано свого процесуального обов'язку та не надано жодного доказу на доведення стверджуваних ними обставин заподіяння моральної шкоди та її розміру.
Також суд враховує, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди.
Отже, беручи до уваги наведене суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №761/13137/16-ц.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В межах даної адміністративної справи підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 11, 69, 70, 72, 73, 77, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 17, код ЄДРПОУ 21708016) про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда