ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Додаткове судове рішення
23 грудня 2021 року м. Київ № 640/24023/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірій Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Державної митної служби України
провизнання протиправним та скасування постанови
прийняв до уваги наступне:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної митної служби України про:
- визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності з 28.07.2021;
- стягнення з Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 28.07.2021 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року позов задоволено повністю.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
24.11.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва призначити до розгляду в судовому засіданні заяву про вирішення питання щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі №640/24023/21.
08.12.2021 представником відповідача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
21.12.2021 Суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи № 640/24023/21, позивачем з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2021 № 02/21 БСВ та додаткову угоду до нього від 27.07.2021 № 1, згідно з якими адвокатське бюро «Олег Зудінов та партнери» прийняло на себе зобов'язання надати позивачу професійну правничу (правову) допомогу, зокрема складання позовів та інших процесуальних документів, представництво в суді з питання оскарження в судовому порядку наказу Держмитслужби України від 26.07.2021 № 909-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Згідно підпунктом 1.3.1 пункту 1.3. вказаного договору в редакції додаткової угоди від 27.07.2021 № 1, у відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та з урахуванням складності справи, її значення для позивача, кваліфікації і досвіду адвоката бюро, та інших обставин, сторони погодили, що за надання в суді першої інстанції правничої допомоги з питання оскарження в судовому порядку наказу Держмитслужби України від 26.07.2021 № 909-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що обчислюється як 10 (десять) відсотків від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь Клієнта з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Пунктом 1.4 договору про правову допомогу визначено, що складання актів прийому- передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється, а оплата правової допомоги здійснюється на підставі виставлених бюро рахунків у визначені в таких рахунках строки.
З урахуванням наведених положень договору про правову допомогу позивач має в строк до 01.03.2022 сплатити адвокатському бюро за отриману у цій справі правничу допомогу 18 176,08 грн, що підтверджується рахунком від 19.11.2021 № 09-06, який отримано позивачем 20.11.2021.
Відповідач заперечує щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення та зазначає, що вимога представника позивача щодо стягнення з Держмитслужби витрат на правову допомогу є не обґрунтованою оскільки розмір витрат на оплату послуг з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» не є співмірними зі складністю справи (зважаючи на зміст позовної заяви), не є пропорційними до предмету спору, крім того, відсутній детальний опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, витрачених годин та відсутні будь-які квитанції про оплату заявленого рахунку позивачем.
Розглянувши матеріали справи та заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частини другої вказаної статті, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи наведене, розгляд заяви вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглядаючи заяву представника позивача суд виходить із такого, що відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов'язані із прибуттям до суду.
Так, за змістом приписів ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 176,08 грн. останнім надано копію договору від 01.02.2021 №02/21 БСВ, копію додаткової угоди від 27.07.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.02.2021 № 02/21 БСВ., копію рахунку від 19.11.2021 № 09-06, докази направлення даного клопотання іншим учасникам справи.
Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань останніх на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу саме у сумі 18 176,08 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Так, на підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду рахунок на оплату послуг 19.11.2021 № 09-06 та зазначено, що вказаний рахунок має бути оплачений до 01.03.2022, тобто доказів сплати зазначених коштів наразі матеріали справи не містять, разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Так, частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі N 813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року N 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.».
У постанові від 21.01.2021 у справі N 280/2635/20 Верховним Судом також зроблено наступний висновок: «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.».
Таким чином, з врахуванням наведеної вище практики Верховного Суду, надання стороною доказів фактичної сплати витрат на правову допомогу не є вирішальним для з'ясування питання щодо їх стягнення за рахунок відповідача, натомість, суду належить з'ясувати їх дійсність та необхідність.
Відповідно до додаткової угоди від 27.07.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.02.2021 № 02/21 БСВ, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Додаткові угоді до Договору про надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення Товариством витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про винесення додаткового рішення, всі копії документів завірені представником відповідача з дотриманням положень статті 94 КАС України, представник позивача брав участь у судових засідання по справі N 640/24023/21.
Таким чином, щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Щодо власне розміру витрат на правничу допомогу - 18 176, 08 грн. суд враховує таке.
Як вбачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі N 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На переконання суду, заявлена представником позивача до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 18 176, 08 грн. є дещо завищеною в порівнянні зі складністю справи .
Під час прийняття додаткового рішення в даній справі в частині стягнення на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, серед усього іншого, суд враховує складність предмета спору (доказування), тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи.
У зв'язку з цим, враховуючи складність адміністративної справи та обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, а також клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд вважає, що позивачу підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 гривень.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ43115923) понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.О. Арсірій