Провадження № 3/742/1123/21
Єдиний унікальний № 742/3977/21
Постанова
Іменем України
24 грудня 2021 року м. Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленко А.В., за участі секретаря судових засідань Риндя Л.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуках адміністративну справу, що надійшла від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 473885 від 14.10.2021 вбачається, що 14 жовтня 2021 року об 22 годині 26 хвилин на автомобільній дорозі Ніжин-Прилуки ОСОБА_1 керував транспортним засобом М-21251 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, огляд на стан сп'яніння проведено за допомогою приладу «Драгер» , чим порушив п. 2.9 ПДР України.
За вказане адмінправопорушення передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнав, при цьому пояснив, що він дійсно керував транспортним засобом у вечірній час, але не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного адміністративного правопорушення додані наступні докази :
протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 473885 від 14.10.2021 відповідно до якого: 14 жовтня 2021 року об 22 годині 26 хвилин на автомобільній дорозі Ніжин-Прилуки ОСОБА_1 керував транспортним засобом М-21251 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, огляд на стан сп'яніння проведено за допомогою приладу «Драгер» , чим порушив п. 2.9 ПДР України(а.с.2).
Роздруківка з тестування на алкоголь відповідно до якої результат тесту ОСОБА_1 становить 0,39 проміле .(а.с.3)
Відеозапис з події фіксації правопорушення на двох фалах:
на відеозапису з файла 1 вбачається, що ОСОБА_1 керує автомобілем М -21251 та на вимогу працівників поліції пройти обстеження на стан сп'яніння у лікувальному закладі погоджується ;
на відеозаписі з файлу 2 відображено складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та пропозиція поставити підписи в протоколі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням ( проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішнього вияву ставлення особи до реальної діяльності інших людей, суспільства, держави. Закону непідвладні переконання, думки людей, якщо вони не знайшли зовнішнього вияву.
Діяння визнають адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак: суспільної шкідливості, протиправності, вини й адміністративної караності.
Суспільна шкідливість дії чи бездіяльності означає, що вона заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об'єктам адміністративно-правової охорони, які передбачено в ст. 9 КпАП.
Протиправність означає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно-правовими нормами. Ознака протиправності вказує також на неприпустимість аналогії закону, що сприяє зміцненню законності, виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за діяння, не передбачені законодавством про адміністративні правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння.
Вина полягає в психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків і може бути умисною або необережною.
Адміністративні правопорушення (проступки) розрізняють за специфічними ознаками, властивими їх об'єктивній і суб'єктивній сторонам.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єкту правопорушення.
Основною й обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Всі інші ознаки мають факультативний характер.
Місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку можуть бути обов'язковими ознаками, якщо їх включено до конкретного складу проступку (наприклад, окремі діяння визнають адміністративними правопорушеннями лише в разі вчинення їх у громадському місці, часто в диспозиціях вказують на спосіб вчинення проступку - грубе, злісне порушення, прихована передача тощо). В інших випадках їх можуть визнавати обставинами, що пом'якшують або обтяжують відповідальність (наприклад, вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин обтяжує адміністративну відповідальність).
Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення становить пов'язаний з його вчиненням психічний, стан особи. До ознак, властивих суб'єктивній стороні, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов'язано з психічним ставленням особи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності до уваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків.
Виходячи з аналізу вище зазначеної норми, складовою частиною адміністративного правопорушення є вина (умисел або необережність) дія чи бездіяльність.
460-IX.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.9 А Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, забороняється водіям керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або знаходячись під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення останнім п. 2.9 ПДР , який передбачає відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Натомість , протокол серії ДПР18 № 473885 вкладений відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст..276 КУпАА, оскільки в останньому суть викладеного адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції статті 130 КУпАП, а саме диспозиція статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніня, а суть правопорушення викладеного в протоколі зводиться до того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, огляд на стан сп'яніння проведено за допомогою приладу «Драгер» , чим порушив п. 2.9 ПДР України .
Надаючи аналіз диспозиції статті 130 КУпАП суд констатує, що вона не передбачає відповідальності лише в двох випадках: керування транспортним засобом в стані сп'яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан а сп'яніння .
Таким чином суд зазначає, що за керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння КУпАП не передбачена адміністративна відповідальність в тому числі і за ч.1 ст.130 КУпАП.
Частинами 2,3,4,5 ст.266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Також слід зазначити, що статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Згідно п.п. 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Зазначені вимоги нормативних актів працівниками поліції дотримані не були.
Так, з долученого до матеріалів відеозапису події вбачається, що працівники поліції здійснювали відеофіксацію за допомогою засобів, які не ведуть безперервну відеозйомку.
Надаючи оцінку відеозаписам долученим до матеріалів справи, суд констатує, що на них дійсно відображено керування ОСОБА_1 транспортним засобом М -21251 та його згода на проходження обстеження на стан сп'яніння в лікувальному закладі, а також обставини складання протоколу.
Натомість в порушення вимог ст. 266 КУпАП відеозаписи не містять інформації про здійснення обстеження ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Слід зазначити, що вибіркове надання відеозаписів з місця події, які підтверджують позицію лише працівників правоохоронних органів є неприпустимим і свідчить про непрофесійність останніх та збирання доказів з порушенням норм діючого законодавства.
З метою з'ясування, обставин наявності відео фіксації обстеження водія на стан алкогольного сп'яніння судом було допитано працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначили , що відомості відео фіксації обстеження ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння відсутні.
Таким чином, суд констатує, що обстеження водія ОСОБА_1 було здійснено з порушенням вимог ч.2 ст.266 КУпАП, а тому в силу вимог ч.5 ст.266 КУпАП , суд визнає недійсними результати обстеження, а корінець тестування на стан алкогольного сп'яніння недопустимим доказом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, суд констатує, що наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів не достатньо для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП.
Інші належні та допустимі докази, що підтверджують вчинення особою правопорушення п. 2.9(а) ПДР , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відсутні, що позбавляє суд можливості вирішити питання про наявність в діях ОСОБА_1 зазначеного складу правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадженя в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя А.В.Коваленко