Справа № 740/5512/21
Провадження № 2/740/1454/21
23 грудня 2021 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпусь І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кубрак Н.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності,
встановив:
Позивач 30.09.2021 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позов аргументує тим, що зазначений будинок мав статус колгоспного двору і станом на 15 квітня 1991 року в ньому проживали та були зареєстровані члени колгоспного двору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого спадщину прийняв його син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , після смерті якого спадщину прийняла його мати ОСОБА_2 .
Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить, серед іншого, вищевказаний житловий будинок.
Згідно із заповітом від 20 жовтня 2008 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла позивачу все своє майно.
Постановою приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Кравченко Т.В. від 25 серпня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свiдоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з підстав відсутності правовстановлюючих документів на будинок.
Ухвалою від 04 жовтня 2021 року провадження в справі відкрито, цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подавши до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку позову.
Представник відповідача - Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та визнання позову.
У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.
Зі змісту технічного паспорта, виготовленого КП "Ніжинське МБТІ" вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 споруджено у 1974 році (а.с. 22).
Вiдповідно до довідки №03-27/17 виконкому Шняківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області вiд 02.02.2011 у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали члени колгоспного двору: ОСОБА_3 , 1929 року народження, ОСОБА_2 , 1926 року народження, ОСОБА_4 , 1949 року народження (а.с.16).
Створення і діяльність колгоспного двору врегульовувалось положеннями ст. 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно ст.120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Закон Української РСР "Про власність", який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття "колгоспний двір" і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї.
Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
6 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.
При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Оскільки члени двору ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, адже мешкали в домоволодінні станом на вказану дату, розмір їх часток визначається виходячи з рівності їх часток на вказаний вище житловий будинок з господарськими спорудами, тобто по 1/3 частці кожна.
Згідно довідки КП "Ніжинське МБТІ" № 02123 від 09.08.2021 житловий будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності станом на 31.12.2012 в КП «Ніжинське МБТІ» не зареєстрований (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що виконкомом Шняківської сільської ради Ніжинського району зроблено відповідний актовий запис за № 05, підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Відповідно до довідки №144/2/02-24 від 15.09.2021, виданої Шняківським старостинським округом Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, на день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті та протягом шести місяців з дня смерті за вищевказаною адресою проживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_4 - син.
Згідно до копії спадкової справи №110/2007 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину подали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.07.2007, право власності на спадковий будинок не оформили.
Таким чином, спадщину на 1/3 частину спадкового будинку після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємці за законом прийняли його син - ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_2 по 1/6 частці кожен.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, про що виконкомом Лосинівської селищної ради Ніжинського району зроблено відповідний актовий запис за № 22, підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 12).
Згідно до довідки №85/21/02-24 від 27.05.2021, виданої виконкомом Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, на день смерті ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті за вищевказаною адресою проживала та була зареєстрована його мати ОСОБА_2 (а.с.17).
Відповідно до інформації Другої чернігівської державної нотаріальної контори спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 не заводилася.
Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частку спадкового будинку (1/6 частка - успадкована після смерті батька ОСОБА_3 , 1/3 частка - як члена колгоспного двору), як спадкоємець за законом у порядку ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла його мати ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що Козелецькою селищною радою Козелецького району Чернігівської області зроблено відповідний актовий запис за № 61, підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 14).
За життя ОСОБА_2 належне їй право власності на спірний житловий будинок не зареєструвала.
20 жовтня 2008 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Шняківської сільської ради Майко Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 134, відповідно до якого все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 (а.с.23).
У копіях матеріалів спадкової справи №99/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведеної приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Кравченко Т.В., міститься заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини.
Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, прийняв позивач ОСОБА_1 , у тому числі право власності на спірний будинок, належний ОСОБА_2 (1/3 частка - як члена колгоспного двору, 1/6 частка - успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_3 , 1/2 частка - успадкована після смерті сина ОСОБА_4 ).
Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Постановою приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Кравченко Т.В. від 25 серпня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свiдоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з підстав відсутності правовстановлюючих документів на будинок та відсутності даних про реєстрацію права власності на нього (а.с. 18).
Отже, ураховуючи, що спадкодавець за життя не оформила право власності на належний спірний будинок, її спадкоємець за заповітом позбалений можливості оформити спадкові права стосовно цього майна.
У роз'ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, виходячи з наведеного, позивач позбавлений можливості відновити свої права у позасудовому порядку, а тому його права підлягають судовому захисту, шляхом визнання за ним права власності.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Керуючись ст.1223, 1269, 1270 ЦК України, ст.81, 200, 206, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Карпусь