Справа № 1007/3814/2012 провадження № 8-а/361/4/21
08.12.2021
«08» грудня 2021 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
суддів: Сердинського В.С., Петришин Н.М.,
за участю секретаря судових засідань - Шаварин С.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року в адміністративній справі
№ 1007/3814/2012 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення заборгованості по виплаті пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року у справі № 1007/3814/2012, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови нарахувати позивачу з 01 листопада 2011 року пенсійні виплати відповідно до статті
22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійснених виплат та додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати йому з 01 листопада 2011 року пенсійні виплати відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» у розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійснених виплат та додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС третьої категорії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за відмову у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» на пенсію за віком з 16 жовтня 2011 року у зв'язку із досягненням пенсійного віку 50 років як постраждалому від ЧАЕС третьої категорії з урахуванням часу роботи у зоні ЧАЕС; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести його на пенсію за віком з 16 жовтня 2011 року у зв'язку із досягненням пенсійного віку
50 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС третьої категорії відповідно до статей 6, 29, 77 Закону України «Пенсійне забезпечення» та нарахувати пенсію за віком плюс з її підвищенням на мінімальну пенсію по інвалідності у розмірі - 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком плюс додаткову пенсію як постраждалому від ЧАЕС третьої категорії, виходячи із розміру встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням норм міждержавного договору право на які підтверджує посвідчення серії НОМЕР_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області компенсувати завдані йому матеріальні та моральні збитки у розмірі по - 100 000 грн. 00 коп. та стягнути їх, а також подати звіт про виконання рішення суду.
Заява мотивована тим, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення заборгованості по виплаті пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року без змін.
Підставою для перегляду судового рішення від 07 серпня 2021 року позивач зазначає рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України» у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України,
1993 рік № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Фактично вказаним рішенням визнано неконституційними зміни щодо порядку нарахування пенсійних виплат, в тому числі щодо належності лише у позивача права вибору пенсійних виплат за різними підставами.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 20 листопада 2017 року (головуючий суддя Дутчак І.М.) частково задоволено вимоги ОСОБА_1 , зобов'язано Броварське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Київської області провести йому з 01 січня 2017 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 110 % трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, рішення першої інстанції залишено без змін.
Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року позивачу встановлено пенсію відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» у розмірі 110 % від трьох з половиною розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказане рішення не скасовано та набрало законної сили, а тому обов'язкове до виконання, але до цього часу в цілому не виконано, а тому змінювати пенсійні виплати з 01 листопада 2011 року не було правових підстав.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, справа № 1-28/2008, поновлено дію статті 51 Закону № 796-ХІІ, статті 22 Закону № 2262-ХІІ, це рішення є чинним, але суди першої та апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права при прийнятті рішення в справи не застосували даного рішення при прийнятті рішення в справі.
Дане рішення суду набирає чинності з часу прийняття та не потребує додаткової заяви позивача, але відповідач його не виконав до цього часу, і суд першої та апеляційної інстанції не визнав ці дії неправомірними та не зобов'язав поновити права позивача на отримання належних пенсійних виплат.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення у справі № 1007/3814/2012 та залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах та Броварському районі Київської області - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
30 червня 2020 року до суду надійшли пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами.
03 липня 2020 року та 11 березня 2021 року заявник ОСОБА_1 подав до суду пояснення по суті заяви.
14 вересня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у порядку, встановленому діючим процесуальним законодавством. 08 грудня
2021 року направив на електронну адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі у Київському окружному адміністративному суді. Разом з тим, неявка заявника у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у судове засідання представника не направив. 08 грудня 2021 року від представника ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи за її відсутністю.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною п'ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення заборгованості по виплаті пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року без змін.
Із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року (справа № 808/1628/18, розглянута у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми КАС України.
Так, Верховний Суд зазначив: «…положення пункту 1 частини п'ятої статті
361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством». Окремо Верховний Суд зазначив: «…не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті
361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання».
Заявник у цій справі просив переглянути за виключними обставинами в порядку статті
361 КАС України судове рішення, яким йому відмовлено у задоволенні позову. З огляду на вищенаведений правовий висновок підстави для задоволення заяви позивача у цьому випадку відсутні.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року, справа
№ 1-247/2018(3393/18), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Наявність вищевказаного Рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню. Крім того, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від
27 лютого 2020 року визнано неконституційними окремі положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У той час як заявник оскаржує дії відповідача про порядок обрахування пенсійних виплат відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Керуючись статтями 243, 248, 361, 362, 368, 369 КАС України, Броварський міськрайонний суд Київської області,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року в адміністративній справі № 1007/3814/2012 - відмовити.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня
2012 року в адміністративній справі № 1007/3814/2012 - залишити в силі.
Ухвала, за змістом статей 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Головуючий В.О.Василишин
Судді: Н.М.Петришин
В.С.Сердинський