Справа № 354/754/21
Провадження № 3/354/670/21
21 грудня 2021 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л., розглянувши матеріали, які надійшли зі Відділення поліції №1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відділенням поліції №1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області направлено в Яремчанський міський суд Івано-Франківської області матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458254 від 09.05.2021 року, ОСОБА_1 09.05.2021 року о 01 год. 10 хв., керував транспортним засобом марки ВАЗ 2114, реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул.Д.Галицького, в смт.Ворохта Надвірнянського району, Івано-Франківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків, результат тесту позитивний - 0,73 % проміле.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Гайтанюк М.М. вказала, що провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, проте під час складання щодо нього вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення, інспектором Відділення поліції №1 Надвірнянського РВП старшим лейтенантом поліції Шевчуком С.А. не було забезпечено ні присутність законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 , ні захисника. Разом з тим, адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП з огляду на санкцію даної статті може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду. Згідно п.1 ч.2 ст. 52 КПК України обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою. Відсутність на місці складання щодо ОСОБА_1 протоколу по адміністративне правопорушення його законного представника та адвоката вбачається із відеозаписів, які містяться в матеріалах справи. Зокрема, із відеозапису вбачається, що працівник поліції запитував ОСОБА_1 про те, чи знають його батьки про його місце знаходження. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано присутність інших осіб окрім самого ОСОБА_1 та поліцейського Шевчука С.А. Також працівниками поліції не було залучено для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння двох свідків, особу яких вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, про що вказує неповнолітній ОСОБА_1 та підтверджується відеозаписом з місця події.Тому долучені до матеріалів справи письмові пояснення цих свідків, без їх допиту в судовому засіданні, не можуть бути належними доказами вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.Вказала, що у протоколі про адмінправопорушення вказано, що огляд на стан сп'яніння проводився поліцейськими із використанням приладу «Драгер» (без зазначення його номеру). Однак в матеріалах справи відсутні свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки і сертифікат відповідності вказаного приладу, результати тестування є нечіткими, друкований текст відсутній, а тому неможливо точно встановити інформацію про те, яким спеціальним технічним засобом та коли саме проведено зазначене тестування та який його результат. На долученому до матеріалів справи відеозаписі не зафіксовано чи був поінформований неповнолітній ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу; момент розкриття трубки для проведення тестування, а також присутність під час проведення такого огляду свідків та законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 . Наведене свідчить про те, що огляд ОСОБА_2 на визначення стану алкогольного сп'яніння був проведений поліцейськими з порушенням вимог ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, а тому його результати не заслуговують на увагу та не можуть бути взяті судом до уваги в якості належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 , рапорт поліцейського, відеозапис, є неналежними та недопустимими доказами. Інших належних і допустимих доказів, які б з достатністю вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у справі немає.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у провадженні докази, в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Із змісту протоколу та доданих до нього матеріалів вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на час вчинення адміністративного правопорушення та на момент розгляду справи є неповнолітнім.
Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Міжнародною Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року визначається, що «дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку».
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свободи громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Правовий статус неповнолітніх в Україні визначається Конституцією України, а саме стаття 52 проголошує, що діти рівні у своїх прав незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.
Згідно положень ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших Законів України.
Стаття 13 КУпАП містить лише визначення віку неповнолітніх осіб, які вчинили адміністративне правопорушення та підлягають адміністративній відповідальності із застосуванням заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП.
Відповідно до ст.270 КУпАП, інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Положеннями ст.268 КУпАП визначені загальні правила участі захисника у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають обов'язкову участь захисника у справі про адміністративне правопорушення, відповідно, не передбачають порядку залучення захисника, у зв'язку з чим з метою додержання принципу законності судового провадження, суд приходить висновку про необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та вважає за необхідне керуватись при розгляді даної справи положеннями Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку здійснення судового провадження відносно неповнолітніх.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника є обов'язковою щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.
Крім того, ч.1 ст.226 КПК України містить положення про особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи, а саме відповідно до зазначеної норми допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
Згідно ч.2 ст.484 КПК України орган, який здійснює провадження щодо неповнолітнього зобов'язаний здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, в п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»).
Суд наголошує, що необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях провадження. Як слідує за аналогією з вимогами кримінально-процесуального законодавства, при складанні протоколу щодо неповнолітнього правопорушника, який притягається до відповідальності за порушення закону, в санкції якого є значні розміри штрафу та позбавлення певних прав особи, і при судовому розгляді такої справи, участь адвоката та його законного представника є обов'язковими. В іншому випадку це є істотним порушенням його права на захист, що в свою чергу є процесуальною перешкодою для притягнення особи до відповідальності.
При цьому призначення захисника у судовому провадженні у таких справах не може саме по собі відновити порушене право на захист.
Судом встановлено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , відібрання у останнього пояснень відбувалось за відсутності як законного представника, так і захисника, участь яких у цьому провадженні є обов'язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою, як це встановлено приписами п.1 ч.2 ст.52 КПК України та положеннями Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі обставини судом встановлені з пояснень у судовому засіданні захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності а також з матеріалів адміністративного провадження, в яких відсутні дані про присутність захисника та законного представника під час здійснення процесуальних дій та складання процесуальних документів за участю неповнолітнього ОСОБА_1 .
На долученому до матеріалів справи відеозаписі присутність законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 чи його захисника також не зафіксовано.
У направлених на адресу суду письмових поясненнях від 07.11.2021 року законний представник ОСОБА_1 -його мати ОСОБА_3 вказала, що 09.05.2021 року під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 ні вона, ні її чоловік присутні не були, працівники поліції їх про дану подію не повідомляли, на підтвердження чого долучила копію закордонного паспорта чоловіка, який на той час перебував за кордоном.
При цьому, суд констатує, що відсутність в матеріалах адміністративного провадження даних про присутність захисника та законного представника під час здійснення процесуальних дій та складання процесуальних документів за участю неповнолітнього ОСОБА_1 виключає будь-які сумніви в правдивості вказаних пояснень.
Однак, в порушення вимог ст.270 КУпАП, поліцейський, встановивши, що ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення перебував у неповнолітньому віці, не забезпечив участь його законного представника чи захисника під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, хоча в цьому випадку зобов'язаний був такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та його матір - законного представника, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливості порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
Таким чином, з огляду на встановлені порушення права на захист неповнолітнього на початку адміністративного провадження відносно нього, суд дійшов висновку, що докази у даному адміністративному провадженні були отримані внаслідок порушення прав і свобод неповнолітнього на захист, а тому використання фактичних даних, отриманих під час таких процесуальних дій (відібрання пояснень, складання протоколу про адміністративне правопорушення), суд визнає неприпустимим, а зібрані у справі докази недопустимими.
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 09.05.2021 року в смт. Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, оскільки відібрання пояснень від неповнолітнього ОСОБА_4 та складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього відбувалося з істотним порушенням права останнього на захист, його винуватість не доведена допустимими і належними доказами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України.
Керуючись ст.ст. 33, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: Т. Л. Ваврійчук