Справа № 766/25188/21
н/п 6/766/1193/21
про скасування заходів забезпечення позову у виді тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України
23.12.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючої судді Шестакової Я.В.
при секретарі Ференц А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Калугін Дмитро Олегович про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної Служби України , Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (Одеса) , Акціонерне товариство "УкрСиббанк", -
встановив:
До суду 13.12.2021 надійшла вищезазначена заява в якій заявник просить скасувати встановлене ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2010 року обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 06.08.2010 році вищезазначеним судом АР Крим було винесено ухвалу, якою до закінчення провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором тимчасово обмежено відповідачів у праві на виїзду за кордон України. На даний час жодних судових проваджень про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості немає, виконавчі провадження також відсутні, Заявник має постійне зареєстроване місце проживання на території АР Крим, а наявність тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, фактично унеможливлює його доступ до місця свого проживання, в завзятку з чим він змушений звернутися з даною заявою до суду.
В судове засідання заявник та його представник не з'явилися, представник заявника надав на адресу суду заяву про розгляд заяви за його відсутності.
Представник виконавчої служби в судове засідання за викликом суду не з'явився.
Від Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на адресу суду надійшов лист з якого вбачається, що права вимоги за кредитним договором за яким позичальником є ОСОБА_2 відступлено іншому банку .
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2010 року вжито заходи забезпечення позову до закінчення провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та тимчасово обмежено відповідачів у тому числі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АР Крим у праві на виїзду за кордон України.
Згідно листа відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області від 22.12.2021, в результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на вказану дату відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому числі про стягнення коштів на користь ПАТ «Укрсиббанк».
Відповідно до ст.151 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент постановлення ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому.
Згідно ч. 3ст. 152 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент постановлення ухвали, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Разом з тим суд враховує, що жодне обмеження прав згідно міжнародно-правових стандартів захисту прав людини не може бути абсолютним. Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві. Згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі Гочев проти Болгарії(Gochev v. Bulgariaвід 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Згідно з ч.1ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З огляду на викладене, враховуючи, що наразі відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення коштів на користь ПАТ «УкрСиббанк», суд приходить до висновку, що хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування, на теперішній час встановлені обставини, дають підстави для висновку про спростовання критерію співмірності цілей такого втручання застосованим обмежувальним заходам та наявність факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом в зв'язку з чим наявні підстав для скасування заходів забезпечення позову.
При цьому суд виходить з того , що діючим законодавством, а саме ст. 441 ЦПК України, передбачено можливість тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України однак це може відбуватись тільки в межах виконавчого провадження за поданням державного або приватного виконавця за підтвердженням факту ухилення особою від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись статтею 158, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2010 року, у справі № 2-2833/2010 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Суддя Я.В.Шестакова