Справа № 352/896/19
Провадження № 1-кп/352/38/21
24 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019090250000139 від 14.04.2019 р. по обвинуваченню :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, утриманці відсутні, з середньою спеціальною овітою, працюючого медичним братом у Тисменицькій міській лікарні, депутатом будь-якої ради не обирався, не військовозобов'язаного, раніше не судимого, якому пам'ятку про права обов'язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України,-
Підсудний ОСОБА_7 , умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
13.04.2019 року приблизно о 2100 год. ОСОБА_7 разом із своїми друзями перебували на футбольному стадіоні «Хутровик», що розташований в м. Тисмениця по вул. Липова, Івано-Франківської області, де розпивали слабоалкогольні напої з нагоди дня народження ОСОБА_9 .. На вказаному стадіоні також перебувала колишня дівчина ОСОБА_7 - ОСОБА_11 .
У подальшому, перебуваючи в компанії друзів ОСОБА_7 побачив, що протягом вечора до його колишньої дівчини залицяється ОСОБА_9 .
У цей час, у ОСОБА_7 з мотивів ревнощів виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Реалізовуючи свій неправомірний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , приблизно о 23 год. ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров'я останнього та бажаючи їх настання, на грунті ревнощів, наніс ОСОБА_9 декілька ударів руками в обличчя та різні ділянки тіла.
У ході побиття потерпілого ОСОБА_9 та умисного заподіяння йому тілесних ушкоджень, у потерпілого з рук випав належний йому мобільний телефон та розбився. Внаслідок протиправних умисних дій ОСОБА_7 , потерпілому спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому спинки носа із зміщенням кісткових уламків, без порушення функцій носового дихання, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті проступку визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілим, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, шкодує за наслідками скоєного. Після інциденту він одразу попросив вибачення у ОСОБА_9 . Потерпілий вибачення прийняв і між ними відбулося примиреня. Зкладений до нього цивільний позов визнає частково, оскільки вважає його розмір завищеним. Вважає, що ціна позову повинна становити загалом не більше 500 грн. Просить суд суворо його не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину визнав повністю , а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного, дослідженням доказів, які характеризують його особу та матеріалів цивільного позову. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, так як він умисно завдав потерпілому ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини судом не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_7 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю проступку.
Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку потерпілого щодо міри покарання, яку слід призначити ОСОБА_7 , як і те, що останній до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; його поведінку до і після вчинення проступку, відношення до вчиненого проступку, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; працюючи займається суспільно-корисною працею; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тобто являється особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має регулярний легальний дохід та міцні соціальні зв'язки, що применшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.
Таким чином, беручи до уваги всі вище перелічені обставини, дані про особу ОСОБА_7 , суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати покарання у виді штрафу в межах санкції ст. 125 ч. 2 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових проступків.
Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідає також принципу співрозмірності конкретного кримінально карного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
Питання щодо обрання та заміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.
Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
Що стосується цивільного позову потерпілого-позивача ОСОБА_9 до обвинуваченого-відповідача ОСОБА_7 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, то суд вважає, що його слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Матеріалами кримінального провадження судом встановлено, що будь-яких належних і допустимих доказів позивачем, в підтвердження позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, суду не представлено. Позовні вимоги в цій частині слід задоволити в розмірі визнаному відповідачем, а саме в сумі 500 грн.
Що стосується цивільного позову потерпілого-позивача ОСОБА_9 до обвинуваченого-відповідача ОСОБА_7 про відшкодування моральних збитків, то вимогами ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Здобутими та перевіреними в судовому засіданні доказами судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відовідач-підсудний спричинив потерпілому ОСОБА_9 і морадьну (немайнову) шкоду, яка полягає в тому, що він переніс фізичну біль, психічне потрясіння, а також зазнав душевних страждань. Загалом таке психічне потрясіння та душевні страждання, як наслідок, негативно відбились на його самоповазі, здоров'ї, психіці, та призвели до вимушених змін його життєвих та виробничих стосунках. Однак беручи до уваги тяжкість, глибину та тривалість моральних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що позов в зазначеній частині слід задоволити частково.
Крім того, на підтвердження понесених потерпілим витрат на правову допомогу адвоката, суду надано копію договору про надання правової допомоги № 10-19-13, додаткові угоди до договору № 10-19-13 та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 22.05.2019 р., з якого вбачається, що ОСОБА_9 сплатив адвокату ОСОБА_10 15000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги № 10-19-13. Однак враховуючи клопотання обвинуваченого про зменшення розміру витрат на правову допомогу та складність справи, матеріальне становище обвинуваченого, співрозмірним є стягнення на користь потерпілого 7000 грн. на правову допомогу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні проступку передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України та призначити йому покарання - у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в тверій грошовій сумі становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривен.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.
Речові докази та судові витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов потерпілого-позивача ОСОБА_9 до обвинуваченого-відповідача ОСОБА_7 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди задоволити частково. Стягнкти з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 500 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 5000 грн. спричинених моральних збитків, а всього 5500 грн.
Окрім того, з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 стягнути 7000 грн. понесених ним витрат на правову допомогу адвоката.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, потерпілому та представнику потерпілого, негайно, після його проголошення.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ