Справа №: 659/726/21
Номер провадження 3/659/409/21
23.12.2021 року суддя Нижньосірогозького районного суду Херсонської області О.С. Цесельська, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ВП №2 Генічеського РВП ГУНП в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Корніївка Запорізької області, мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, заміжня, маюча на утриманні пятьох неповнолітніх дітей, не працююча, протягом року до адміністративної відповідальності притягувалася за ст. 184 ч. 1 КУпАП - 19.03.2021 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 2 КУпАП
До Нижньосірогозького районного суду Херсонської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, повторно, 06.12.2021 року ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ухилялася від батьківських обов'язків передбачених ст. 8,12 Закону України "Про охорону дитинства", а саме не забезпечила належними умовами життя своїх малолітніх дітей, умовами проживання незадовільні в будинку панує антисанітарія , розкидані речі та сміття, залишки їжі, вікна завішані ганчір'ям .
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вони нещодавно переїхали жити до цього будинку жити, оскільки багато дітей і всі вони маленьке, вона не встигла навести в будинку належне прибирання, разом з тим зазначила, що в неї діти завжди ходять чисті і охайні, а також діти завжди харчуються повноцінно.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з ухиленням від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннямист.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції,у точній відповідності з законом.
За змістомст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положення частини першої та другої статті 184 КУпАП встановлюють адміністративну відповідальність заухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з нелажними умовами життя .
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Відповідно до ч.1ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права дотримана не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо не забезпечення належних умов життя та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на його ухилення від батьківських обов'язків. Крім того матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 саме ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по забезпечення належних умов життя, тобто свідомо уникає виконання своїх обов'язків за відсутності будь-яких обставин, що самі по собі сворюють таку перешкоду для забезпечення належних умов життя. Крім акту обстеження житлово-побутових умов проживання , матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 та факту події та складу адміністративного правопорушення, а зазначені документи не можуть вважатись належними та достатніми доказами на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673 / 04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926 / 08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом вимог ст.256, ч. 1 ст.257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції Українидотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП- ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
Керуючись ч. 2 ст. 184, ст. ст. 221, 247, 251, 255,283-285 КУпАП,суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Нижньосірогозький районний суд Херсонської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя Цесельська О. С.