Справа № 654/2662/21
Провадження №2/654/1045/2021
07 грудня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Петришак В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чулаківської сільської ради про визнання права власності,-
10 вересня 2021 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чулаківської сільської ради, третя особа - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради, про визнання права власності. Позов обґрунтовано тим, що 15.12.2004 були проведені публічні торги по реалізації майна підприємства-банкрута ВАТ «Голопристанський маслозавод» з продажу групи об'єктів нерухомого майна, які відносились до колишнього сепараторного цеху цього підприємства та знаходились в с. Чулаківка Голопристанського району Херсонської області. Позивач придбав групу об'єктів нерухомості, до якої входили: сепараторний цех, козеіновий цех, сарай, а також плити огородження та стовпи залізобетонні. Рішенням суду від 19.10.2020 визнано дійсним договір купівлі-продажу вказаної вище групи об'єктів нерухомості, проте 20.04.2021 державний реєстратор Херсонської міської ради своїм рішенням необґрунтовано відмовив у державній реєстрації права власності на будівлі та споруди, що розташовані: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Таким чином, будучи власником майна позивач не має можливості реалізувати своє право розпоряджатись ним на власний розсуд, а тому просив суд визнати за договором (публічні торги по реалізації майна підприємства-банкрута ВАТ «Голопристанський маслозавод» 15.12.2004) купівлі-продажу групи об'єктів нерухомості у тому числі: сепараторний цех літ. А (площа приміщень 200,3 кв.м.), козеіновий цех літ В (площа приміщень 179,3 кв.м.), сарай літ. Е (площа приміщень 35,1 кв.м.), плити огородження 43 шт., стовпи залізобетонні 2,5 м - 43 шт., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності за ОСОБА_1 .
Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач свого представника до суду не направив, відзив не подав.
Третя особа - Херсонська міська рада надала до суду письмові пояснення, згідно з якими ОСОБА_1 подав заяву за реєстраційним номером 45147773 стосовно реєстрації права власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В ході розгляду заяви державним реєстратором було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За результатами розгляду заяви встановлені суперечності в описі майна у рішенні суду та технічному паспорті.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
З протоколу №275 про проведення публічних біржових торгів по реалізації майна підприємства-банкрота ВАТ «Голопристанський маслозавод» вбачається, що група об'єктів нерухомості: в тому числі сепараторний цех літ. «А», (площа приміщень - 200,3 кв.м.); козеіновий цех літ. «В» (площа приміщень 179,3 кв.м.); сарай літ. «Е» (площа приміщень - 35,1 кв.м.); плити огородження - 43 шт., стовпи залізобетонні 2,5 м. - 43 шт., розміщені за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Чулаківка були продані за 5969,00 грн. переможцю торгів ОСОБА_1 (а.с. 5).
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області №654/2094/20 від 19 жовтня 2020 року визнано дійсним договір (публічні торги по реалізації майна підприємства-банкрута ВАТ «Голопристанський маслозавод» 15.12.2004р.) купівлі-продажу групи об'єктів нерухомості у тому числі: сепараторний цех літ. А (площа приміщень 200,3 кв.м.), козеіновий цех літ. В (площа приміщень 179,3 кв.м.), сарай літ. Е (площа приміщень 35,1 кв.м.), плити огородження 43 шт., стовпи залізобетонні 2,5 м. - 43 шт., які розташовані за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Чулаківка, за суму у розмірі 5969,00 грн, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Голопристанський маслозавод» на товарній біржі «Алмаз», оформлений протоколом №275 від 5.12.2004 (а.с. 14-15).
16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності - приватна, на будівлі та споруди, що розташовані: АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Матвєєва А.А. №57752308 від 20.04.2021 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності, у зв'язку з тим, що за результатами розгляду заяви встановлені суперечності в описі майна у рішенні суду від 19.10.2020 та технічному паспорті (а.с. 16).
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97?ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення позивача до суду стала необґрунтована, на думку позивача, відмова державного реєстратора у державній реєстрації права власності.
Підставою для відмови зазначено ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» (наявні суперечності в описі майна у рішенні суду та технічному паспорті).
Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії, а тому власник порушеного права може скористатися певним способом захисту свого права, в даному випадку - оскаржити рішення державного реєстратора.
Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання права власності на нерухоме майно, є неналежним, оскільки суд не може вийти за межі своїх дискреційних повноважень та підмінити собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 267 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Чулаківської сільської ради про визнання права власності відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року.
Суддя В. М. Сіянко